Райнер Марія Рільке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Райнер Марія Рільке
Rainer Maria Rilke
Rainer Maria Rilke.jpg
При народженні: Рене Карл Вільгельм Йоган Йозеф Марія Рільке
Дата народження: 4 грудня 1875(1875-12-04)
Місце народження: Прага, Чехія
Дата смерті: 29 грудня 1926(1926-12-29) (51 рік)
Місце смерті: Валь-Монт, Швейцарія
Національність: австрієць
Мова творів: німецька, французька, російська
Рід діяльності: поет
Роки активності: 1894 - 1923
Напрямок: символізм
Жанр: вірш, сонет
Magnum opus: «Дуїнянські елегії», «Сонети до Орфея».

Ра́йнер Марі́я Рі́льке (нім. Rainer Maria Rilke; *4 грудня 1875, Прага, Чехія — †29 грудня, 1926, Валь-Монт, Швейцарія) — австрійський поет-символіст, предтеча екзистенціалізму.

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Справжнє ім'я — Рене Карл Вільгельм Йоган Йозеф Марія Рільке.

Був у батьків первістком, потім у нього з'явився молодший брат. Дитинство і юність не були щасливими — через невдалий шлюб батьків, який розпався 1884 року, коли хлопцеві було 9 років.

Мати, Софія Енц, не могла забути своєї першої дитини — рано померлої дочки, тому трактувала сина як дівчинку, навіть одягала в сукні.

До 1884 року — навчання у початковій школі в Празі. Після розлучення батьків у 1884 році, Рільке залишається під опікою батька.

Батько, Йозеф Рільке, мріяв про військову кар'єру, але мусив стати залізничним чиновником. Тому, всупереч волі сина, 1886 року віддав його до військової академії. 1 вересня 1886 року Рільке вступив у кадетське військове училище у Санкт-Пельтені (поблизу Відня). Тоді ж з'являються перші дитячі вірші.

Після закінчення школи у Санкт-Пельтені з вересня до червня навчався у вищому реальному військовому училищі у Мегріш-Вайскірхені (Граніце у теперішній Чехії), звідки звільнився за станом здоров'я. Молодий Рільке залишив її 1891 року — з допомогою дядька, який оцінив великі здібності небожа. У тому ж році він розпочав навчання у Торговельній академії (торговельне училище) у Лінці, яке припинив у середині наступного року.

1892 — закінчення середньої освіти, підготовка екстерном до екзаменів на атестат зрілості в Празі.

1893 — початок дружби з Валерією фон Давід-Ронфельд. 1894 — вихід першої поетичної збірки «Життя та пісні». Написані перші прозові твори, зокрема і «П'єр Дюмон».

1895 року Рільке отримав у Празі атестат «з відзнакою»; з початком зимового семестру розпочав студії у Празькому університеті (історія мистецтва, література, філософія). Вихід поетичної добірки «Даруни ларам». Рільке підготував перший номер часопису «Wegwarten». 1896 — з початком літнього семестру Рільке змінив напрям студій і розпочав навчання на правничому відділі Празького університету. Інсценізація п'єси «Тепер і в годину нашої смерті». Рільке перебрався у Мюнхен. У тамтешньому університеті впродовж двох семестрів слухав лекції з історії мистецтва, естетики, теорії Чарльза Дарвіна. Три випуски поетичних збірок «Подорожник». Засновано часопис «Die Jugend» (молодь) і «Simplicissimus».

Подальше життя та творчість[ред.ред. код]

1897 — Замешкування до початку жовтня: Мюнхен. Січень: Прага. Кінець березня та початок квітня — перша подорож в Італію (Арко, Венеція, Меран). Червень-серпень: Вольфратшаузен. У жовтні: переїзд у Берлін. Знайомство з Лу Андреас-Саломе. Вихід поетичної збірки «Увінчаний мріями», у Празі інсценовано п'єсу «Заморозки».

1898 — Замешкування з кінця липня: Берлін — Вільмерсдорф. Березень: Прага (виступ). Квітень-травень: друга подорож в Італію (Арко, Флоренція, Віареджо). Червень: Прага. Липень: Цоппот. Замешкував з серпня: Берлін-Шмагендорф. 2-а половина грудня: Гамбург, Бремен, Ворпсведе. Рільке писав «Флорентійський щоденник» («Florenzer Tagebuch») і розпочав «Шмаргендорфський щоденник» («Schmargendorfer Tagebuch»). Вихід поетичної збірки «Свят-вечір», збірки малої прози «Поза життям» та драми «Без теперішнього».

1899 — Замешкування: Берлін — Шмаргендорф. Березень: Арко, Бозен, Прага, Відень. Квітень-червень: Росія разом із Лу Андреас-Саломе (Москва — Петербург). Липень: Берлін. Серпень-середина вересня: Біберсберґ (поблизу Майнінгена). 2-а половина вересня — кінець грудня: Берлін. Осінь: початок роботи над першою частиною «Книги годин» (в російському перекладі — «Часослов») — «Книгою життя чернечого». Продовжує «Шмарґендорфський щоденник». Осінь: перша версія «Корнета». Вихід «Двох празьких оповідок», поетичної збірки «Мені для свята» і драми «Біла княгиня».

Автор збірок поезій «Книга образів» (Buch der Bilder, 1902), «Часослов» (Stundenbuch, 1905), «Нові вірші» (Neue Gedichte I–II, 19071908), «Дуїнянські елегії» (Duineser Elegien) і «Сонети до Орфея» (Die Sonette an Orpheus, 1923) тощо.

Помер у Валь-Монті на березі Женевського озера, похований у Рароні (Швейцарія).

Поезія Рільке вирізняється ліризмом і символічністю, глибиною філософського сприйняття внутрішнього життя і довколишньої дійсності.

Рільке і Україна[ред.ред. код]

Рільке мав великий вплив на модерну поезію різних народів, у тому числі й на українську.

Враження Рільке з відвідин України 1899 і 1900 років позначилися на циклі «Книга про чернече життя», збірці «Часослов», як також на книжці коротких розповідей «Про Господа Бога та інше» (1900) (передусім два оповідання з української тематики — «Як старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня про правду»).

Враженнями цієї подорожі навіяні вірші Рільке з «Книги про паломництво» (зокрема, поема «Карл XII, шведський король, їде степами України»).

Зацікавившися тоді «Словом о полку Ігоревім», Рільке переклав його у 19021904 роках (опубліковано 1930 року).

Твори Рільке перекладали українською мовою Микола Зеров, Микола Лукаш, Майк Йогансен, О. Луцький, Юрій Клен, Леонід Мосендз, Михайло Орест, Р. Курінна, О. Зуєвський, Микола Бажан, Дмитро Павличко, Василь Стус, Мойсей Фішбейн, Б.-І. Антонич та інші.

Окремою збіркою вийшли переклади Р. Б. Кравцева під назвою «Речі й образи» (1947).

Про Рільке й Україну писали Євген-Юлій Пеленський (1935) й Олекса Ізарський (1952).

Твори Р. М. Рільке[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.


Література Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.