Мигунов Євген Тихонович
| Євген Мигунов | ||||
|---|---|---|---|---|
| Євген Тихонович Мигунов | ||||
 | ||||
| Народження |
27 лютого 1921 Москва, РРФСР | |||
| Смерть | 1 січня 2004 (82 роки) | |||
| Москва, Росія | ||||
| Поховання | Міусський цвинтар | |||
| Країна |
 СРСР →  Росія | |||
| Жанр | художник-мультиплікатор, ілюстратор, карикатурист | |||
| Навчання | Всеросійський державний інститут кінематографії | |||
| Діяльність | художник, аніматор, карикатурист, карикатурист, кінорежисер, сценарист | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Євген Тихонович Мигунов (рос. Евгений Тихонович Мигунов; 27 лютого 1921 — 1 січня 2004) — російський радянський художник-мультиплікатор, ілюстратор і карикатурист.
Біографія[ред. | ред. код]
У 1939 року поступив на художній факультет ВДІКа.
У 1941 року після початку Великої Вітчизняної війни пішов в ополчення. Восени 1941 року відновив навчання в інституті.
У 1943 році закінчив ВДІК і прийшов на кіностудію «Союзмультфільм». Працював в якості художника-постановника (до 1946 року — спільно з А. П. Сазоновим) в знімальних групах групах І. П. Іванова-Вано, О. В. Іванова, сестер Брумберг, М. С. Пащенка, В. Г. Сутєєва, Л. А. Амальрік і В. І. Полковникова. Близько року очолював цех промальовування.
В 1949 і 1951 роках вперше в мультиплікації застосував олійні фарби для виготовлення фонів (фільми «Полкан і шавка», «Лісові мандрівники»). Був співавтором методичної програми навчання художників-мультиплікаторів і прорисовщиків на курсах при студії, викладав конструкцію персонажа.
В 1954 році дебютував як режисер, вставши біля витоків відновлення виробництва лялькових мультиплікаційних фільмів в СРСР. Спільно з механіком С. І. Етлісом запатентував і застосував у виробництві мультфільмів нові технічні прийоми — оригінальний спосіб кріплення ляльки до макету, виготовлення оболонки з пінистого латексу, удосконалення шарнірних каркасів ляльки. Брав участь в організації технічної бази для покадрової зйомки об'ємних об'ёктов, створив технологічну записку з основ виробничого процесу зйомки лялькового мультфільму.
Брав участь в розробці сатиричного мультиплікаційного кіножурналу «Дятел», оснащував віршованими текстами і переробляв пропоновані сюжети.
Підготував титри і оформлення ряду ігрових художніх фільмів. Був членом художньої ради кіностудії «Союзмультфільму», з якої був звільнений в 1960 року за статтею 47 «б» КЗпП («за браком приміщень» або «в зв'язку з частковим скороченням плану»[1].
У 1961—1966 роках працював за договором в редакціях журналів «Веселі картинки», «Крокодил», редагував серію брошур «Бібліотека Крокодила», пізніше працював в книжковій і журнальній графіці, малював карикатури, діафільми.
Був художником деяких діафільмів з серіалу по книзі Олександра Волкова про Смарагдове місто, ілюстрував книги Кира Буличова про Алісу Селезньову, Євгена Велтістова про Електроніка і книги Стругацьких «Казка про Трійку» і «Понеділок починається в суботу» . Було два варіанти ілюстрацій до «Понеділок починається в суботу», — перший для видання 1965 року народження, другий, модернізований — для видання 1979 року[2]. Переніс з мультиплікації в поліграфію одне з головних властивостей своїх ілюстрацій — динамічність: практично всі фігури були дані в русі.
Автор спогадів та есе про карикатурі, шаржі та мультиплікації.
Помер в Москві 1 січня 2004 року. Похований в Москві на Міуському кладовищі[3].
Сім'я[ред. | ред. код]
- Дружина — Ніна Романівна Караваєва (1918—2005). Вони одружилися в 1945 році[4].
Фільмографія[ред. | ред. код]
- 1943 — Крадене сонце — художник
- 1945 — Зимова казка — художник-постановник
- 1945 — Пропала грамота — художник-постановник
- 1946 — Пісенька радості — художник-постановник
- 1947 — Веселий город — художник-постановник
- 1947 — Квартет — художник-постановник
- 1948 — Слон і мураха — художник-постановник
- 1948 — Чемпіон — художник-постановник
- 1949 — Полкан і шавка — художник-постановник
- 1950 — Дідусь і внучок — художник-постановник
- 1950 — Коли запалюються ялинки — художник-постановник
- 1950 — Хто перший? — художник-постановник
- 1951 — Лісові мандрівники — художник-постановник
- 1953 — Чарівний магазин — художник-постановник
- 1954 — Олівець і Клякса — веселі мисливці — сценарій і постановка, художник-постановник
- 1955 — Трубка і ведмідь — художник-постановник
- 1955 — Це що за птах? — режисер, художник-постановник, текст пісеньки
- 1957 — Знайомі картинки — режисер, художник-постановник
- 1957 — Шостому Всесвітньому — автор сценарію, режисер, художник-постановник
- 1958 — Поема про море — художник мультиплікації
- 1959 — Рівно о третій п'ятнадцять — сценарій, постановка, художник-постановник
- 1959 — Пересолив — автор сценарію
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Вітчизняної війни II ступеня.
- Медалі.
- Золота медаль за участь у виставці «Сатира в боротьбі за мир» (1983 рік).
Література[ред. | ред. код]
- Сергей Капков. Энциклопедия отечественной мультипликации. — М. : Алгоритм, 2006. — С. 434-436. — 3000 прим. — ISBN 5-9265-0319-4.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Про Хитрука. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
- ↑ Ілюстрації. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
- ↑ Могила Мигунова. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
- ↑ Ніна Караваєва. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 9 вересня 2018.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Євген Мигунов — Енциклопедія вітчизняного кіно[недоступне посилання з квітня 2019]
- Георгій Бородін. Євген Тихонович Мигунов [Архівовано 17 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Євген Мигунов на сайті Ілюстратор [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Євген Мигунов — 1941: ополченській одіссеї [Архівовано 11 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- 80 років режисерові і художнику Євгену МІГУНОВА. 27.02.2001 [Архівовано 18 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Вечір пам'яті Євгена Мигунова в «ЧіталКафе» 15.03.2011 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Робочі ілюстрації Євгенія Мигунова [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Євген Тихонович Мигунов на Animator.ru [Архівовано 12 червня 2021 у Wayback Machine.]
|
