Мрія світу (роман)
| Мрія світу | ||||
|---|---|---|---|---|
| англ. The World's Desire | ||||
| Жанр | фантастичний роман і пригодницький роман | |||
| Автор | Генрі Райдер Гаґґард і Andrew Langd | |||
| Мова | англійська | |||
| Опубліковано | 1890 | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія | |||
| Видавництво | Longman | |||
| У «Гутенберзі» | 2763 | |||
|
| ||||
«Мрія світу» (англ. The World's Desire) — пригодницький роман, написаний у співавторстві Генрі Райдером Гаґґардом та Ендрю Ленгом[en]. Публікувався 1889 року з продовженням у журналі The New Rewiew. Вільна фантазія на тему пригод Одіссея, якого в романі здебільшого називають «Блукачем»[1].
Сюжет[ред. | ред. код]
Одіссей повертається додому на Ітаку після своєї другої довгої подорожі. Він сподівається знайти «вдома мир і спокій, вірну, кохану дружину та свого гідного сина». Але не знаходить нічого. Натомість його будинок зруйновано чумою, його дружину Пенелопу вона вбила, а син Телемах безвісти зник. Зажурений, він залишив свій зруйнований чумою та землетрусом дім. Завітавши до старого храму Афродіти, він несподівано зустрівся з богинею. На її вимогу Одіссей вирушає в довгу і важку подорож у пошуках першого кохання своєї юності — Єлени Троянської. Досягнувши Єгипту невдовзі після смерті великого фараона XIX династії Рамзеса II, при фараоні Мернептаху, він знайомиться з царицею Меріамун, зустрічає Єлену, спостерігає вихід євреїв і стає на бій з лестригонами, яких автор ототожнює з «народами моря»[1].
Історія створення. Літературні особливості[ред. | ред. код]
У 1880-ті роки Ендрю Ленг і Райдер Гаґґард задумали створити спільний твір, який відповідав би інтересам обох. Ланг — перекладач «Одіссеї» англійською мовою, а 1885 року опублікував поему про Єлену Троянську; цих персонажів вирішили об'єднати в рамках одного сюжету та помістити його в Стародавній Єгипет. Ланг накидав загальний сюжет і одноосібно написав перші чотири розділи та епілог роману. На літературний стиль тексту вплинув перекладацький досвід Ланга, який прагнув зробити барвисті епітети Гаґґарда строгішими[2]. Після початку опублікування у The New Review (у квітні 1889 року), роман викликав критичні зауваження Джеймса Баррі, який заявив, що реальне співавторство в літературі, яке передбачає, що двоє авторів стають одним, неможливе. Більшість рецензентів низько оцінили роман[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Sutherland J. The Stanford Companion to Victorian Fiction. — Stanford University Press, 1990. — P. 681. — 696 p. — ISBN 0804718423.
- ↑ Koestenbaum, 1990, с. 154.
- ↑ Higgins, D. S. Rider Haggard: A Biography. New York: Stein and Day, 1983. — P. 143.
Література[ред. | ред. код]
- Koestenbaum W. Double talk: the erotics of male literary collaboration. — L. : Routledge, 1990. — 214 p. — ISBN 041590109X.
Посилання[ред. | ред. код]
The World's Desire у проєкті «Гутенберг»
|
