Рамсес II

Рамсес ІІ Усермаатра Сетепенра
Мумія Рамзеса II
фараон Стародавнього Єгипту
Початок правління:	1290
Кінець правління:	1224
Попередник:	Сеті І
Наступник:	Мернептах
Дата народження:	1314 до н.е.
Місце народження:	1224 до н.е.
Батько:	Сеті І

Мумія Рамзеса II. Єгипетский музей в Каїрі

Статуя Рамзеса II в Абу-Симбелі

Рамсес ІІ (Усермаатра Сетепенра) (нар. 1314, пом. 1224 до н.е.) фараон (1290—1224) Єгипту двадцятої династії. Царював 66 років і мав неабиякий авторитет у підданих. Завоював Палестину і Ліван, але програв битву з хеттами біля міста Кадеш. Оженився на дочці хеттського царя Хаттусиліса III для скріплення мирної угоди. Мав понад 160 дітей від багатьох жінок.

Рамзес II побудував безліч статуй і храмів у свою честь у різних куточках Єгипту. Найбільшими на сьогодні є чотири 20-метрові статуї сидячого Рамзеса II в Абу-Симбелі на півдні країни.

Рамсес II походив із XIX династії. За його правління могутність Єгипту досягла вершини. Про це свідчить і той факт, що ім'я цього царя, якого прозвали "Великим", було відоме ще до того, як учені розшифрували ієрогліфи. Воно жило в переказах, які переходили з покоління в покоління. Про Рамсесову славу і досі свідчать величезні будови в Абу-Сімбелі, Карнаку, Луксорі та в інших місцях. (Як вважають історики, саме за його царювання в Єгипті проживав біблійний пророк Мойсей; з тих самих часів до нас дійшло слово "фараон", яке було зафіксоване у Біблії.)

Та велике будівництво й безкінечні війни, які вів Рамсес II, виснажили країну. Після його смерті в Єгипті настає хаос, і лише Сетнахт, засновник XX династії, міг про себе сказати: "Я навів лад в усій країні, де раніш не вщухали повстання. Я розгромив повстанців, що були в єгипетській землі. Я очистив великий трон Єгипту". Після нього на троні змінилося дев'ять Рамсесів, які мали тільки спільне ім'я зі своїм великим предком.

Мумія Рамзеса II (виявлена в 1881 році) виставлена в скляній вітрині в Єгипетскому музеї в Каїрі.

Витесаний на камені текст договору Рамзеса II з царем хетів Хаттусилісом III (це найдревніший з мирних договорів, збережених в історії) виставлений на огляд в холі нью-йоркської штаб-квартири ООН.

Рамсес II зійшов на престол в 27 день третього місяця сезону шему (тобто Засухи). Молодому цареві було в цей час близько двадцяти років. Незважаючи на величезну кількість пам'ятників і документів, що носять на собі ім'я Рамсеса II, історія його більш ніж 66-річного царювання висвітлюється в джерелах досить нерівномірно. Датовані документи існують для кожного року його правління, але вони вкрай неоднорідні: від пам'ятників релігійного призначення до горщиків з-під меду з Дейр ель-Медіни. [Правити] Перемога над нубійцями і лівійцями Зміна фараонів могла, як і в колишні часи, спонукати в пригноблених народів надії на вдалі повстання. Від перших місяців правління Рамсеса збереглося зображення привода ханаанских полонених до фараона, але воно дещо умовний. Зате повстання в Нубії було, мабуть, настільки значне, що для його придушення було потрібно особиста присутність фараона. Країна була упокорення. Під час цього походу тільки в одній малонаселеній області Ирем було Полонне 7 тисяч чоловік. Намісник Рамсеса в Нубії зміг в перші місяці його царювання доставити йому багату данину, і був ощасливлений за це нагородами і царським прихильністю. Можливо, що на самому початку свого царювання Рамсесу довелося також мати справу з лівійцями. У всякому разі, збереглося зображення його торжества над західним сусідом, що відноситься до перших місяцях його царювання. [Правити] Розгром шерданов Не пізніше 2-го року правління Рамзес здобув перемогу над шерданамі - представниками одного з «народів моря» (вважають, що згодом вони заселили острів Сардинію). Єгипетські написи говорять про кораблі ворога, і розгромі його під час сну. З цього можна зробити висновок, що справа відбувалася на море або на одному з нільських рукавів і, що войовничі шердани були захоплені єгиптянами зненацька. Полонені шердани були включені в ряди єгипетського війська. Вони почували себе, мабуть, непогано на службі у фараона, так як пізніше зображення показують їх, биткими в Сирії і Палестині в перших рядах воїнів Рамсеса. [Правити] Успіхи у внутрішніх справах Певні успіхи були досягнуті у внутрішньодержавних справах. Восени 1-го року свого правління, на звільнене місце першого жерця Амона, Рамсес поставив вірного йому Небуненефа (Ніб-унанафа), який раніше обіймав посаду першого жерця Тініского бога Онурис (Ан-Хари). На 3-му році правління Рамзеса всього на 6-метровій глибині вдалося, нарешті, знайти воду на золотих копальнях в Ваді-алак, що значно підвищило там видобуток золота. [Правити] Війна з хетами

[Правити] Перший похід Зміцнивши, таким чином, держава, Рамсес почав готуватися до великої війни з хетами. Так як Рамзес називав «другою експедицією» кампанію, котра завершилася битвою при Кадеш на 5-му році правління, можна припустити, що стела, встановлена ​​на 4-му році в Нахр ель-Келби, на північ від Бейрута, є нагадуванням про першої кампанії . Незважаючи на те, що практично весь текст загублений, зображення Ра-Хорахті, який протягує руку до царя, ведучому бранця, дозволяє говорити про якийсь військовому подію. Мабуть, в 4-й рік правління Рамзес зробив свій перший похід у Передню Азію, спрямований на підпорядкування морського узбережжя Палестини і Фінікії, в якості необхідної передумови подальшого успішного ведення боротьби з хетами. У ході цього походу Рамсес взяв місто Беріт і досяг річки Елевтерос (Ель-Кебір, «Собачої ріки»), де поставив свою пам'ятну стелу. Те, що Нахр ель-Келби знаходиться на території, яку займали племена Амурру, ймовірно, говорить про підпорядкування царя аммуру Бентешіна єгипетським властям. Сталося це, насамперед, через активізацію хетських набігів, в той час як єгипетське присутність гарантувало хоч якийсь спокій. Саме ця подія стала приводом для оголошення війни між Рамзеса II і хетських царем Муваталлу: це досить ясно з тексту договору, підписаного Шаушкамуйа, сином Бентешіна і Тудхаліей, сином Муваталлу. [Правити] Битва при Кадеш [Правити] Військо єгиптян Навесні 5-го року свого правління Рамзес, зібравши більш ніж 20-тисячне військо, виступив з прикордонної фортеці чилу у другий похід. Через 29 днів, рахуючи від дня виступу з чилу, чотири військових з'єднання єгиптян, названі на честь Амона, Ра, Птаха і Сета, в кожному з яких було близько 5 тисяч вояків, розбили табір на відстані одного переходу від Кадеш. Одне із з'єднань, що називалося по-ханаанській «молодці» (Неарія), і складене фараоном, мабуть, з добірних воїнів, ще раніше було послано уздовж морського узбережжя, для подальшого возз'єднання з основними силами у Кадеш. На наступний день, вранці багатотисячне військо єгиптян початок переправу через Оронт у Шабтуна (пізніше відомий євреям під назвою Рібла). Введений в оману підісланими в єгипетський табір хеттськими лазутчиками, які запевняли, що хети відступили далеко на північ, до Халеба, Рамсес з одним, вже переправив з'єднанням «Амона», не чекаючи переправи всього іншого війська, рушив до Кадеш. [Правити] Хетське військо На півночі, на невеликому миска при злитті Оронта з його лівою притокою, громадилися зубчасті стіни і вежі Кадеш. А в зарічній рівнині, на північний схід від фортеці, приховане містом у повній бойовій готовності стояло все військо Хетського царства і його союзників. Згідно єгипетським джерелам, хеттская армія налічувала 3500 колісниць з трьома воїнами на кожній і 17 тисяч піхоти. Загальна кількість воїнів становило приблизно 28 тисяч. Але військо хетів було донезмоги змішаним і в значній мірі найманим. Крім хетських воїнів у ньому були представлені чи не всі анатолійські і сирійські царства: Арцава, Лукка, Кіццуватна, Араванна, пріевфратская Сирія, Каркемиш, Халаб, Угарит, Нухашше, Кадеш, кочові племена і так далі. Кожен з цих різноплемінних союзників з'явився під начальством своїх володарів і, отже, Муваталлу було вкрай важко управляти всім цим скопищем. Цар Хатти Муваталлу мав усі підстави уникати сутички з єгиптянами у відкритому бою. Розраховувати з подібними полчищами здолати у відкритому бою єгипетське військо, згуртоване, вишколене і направляється єдиною волею, було важко. Подальша шістнадцятирічна боротьба показала, що війська Хатти уникали битв у відкритому полі і більше відсиджувалися в сирійських фортецях. У всякому разі, ні на одному з незліченних пам'ятників Рамсеса II не показано жодного великого бою з царством Хатти поза міських стін після битви під Кадеше. Але і сама битва при Кадеш доводить, що хетти сподівалися більше на обман і раптовість нападу, ніж на свою військову силу. [Правити] Битва

Заключний етап битви при Кадеш. Розбите хетське колеснічие військо намагається переправиться через бурхливі води Оронта. Хетські піхотинці, не брали участі у битві, поспішають на виручку своїм тонучим соратникам. Воїни царя Халеба намагаються оживити свого потонулого правителя, перевернувши його догори ногами і витрусив з нього воду. Рельєф на стіні Рамессеума Переправившись через Оронт, з'єднання «Ра» не стало чекати з'єднань «Птаха» і «Сета», які ще навіть не підійшли до броду, і пішло на північ для зустрічі з фараоном. Тим часом, південніше Кадеш, поза увагою єгиптян, зосередилася основна маса колісничих війська противника. Переправа його колісниць через Оронт, очевидно, вироблялася завчасно і минула непомітно для єгиптян. З'єднання «Ра» у похідному порядку, не готове до бою, піддалося нападу ворожих колісниць, і було блискавично розсіяно, а колісниці обрушилися на з'єднання «Амона», яке займалося розбивкою табору. Частина єгипетських воїнів звернулася до втеча, а частину разом з фараоном була оточена. Єгиптяни зазнали величезних втрат. Рамсесу вдалося згуртувати навколо себе свою гвардію і зайняти кругову оборону. Порятунку Рамсеса від неминучого поразки сприяло лише те, що хетська піхота не змогла переправитися через бурхливі води Оронта і не прийшла на допомогу своїм колесницям. Щаслива випадковість - несподівана поява на полі брані ще одного з'єднання єгиптян, того самого, яке йшло берегом моря, кілька виправила становище, і єгиптяни змогли протриматися до вечора, коли до Кадешу підійшло з'єднання «Птаха». Хети були змушені відступити за Оронт, отримавши, в свою чергу, утрату при переправі через річку. У цій битві загинули два брати хетського царя Муваталлу, кілька воєначальників і багато інших знатних хетів і їхніх союзників. На наступний день, вранці Рамсес знову напав на Хетське військо, але зломити ворога не вдалося і в цій битві. У всякому разі, жоден джерело не говорить про те, що фараон опанував Кадеш. Знекровлені противники явно були не в силах здолати один одного. Хеттська цар Муваталлу запропонував фараонові перемир'я, що дало Рамсесу можливість з честю відступити і благополучно повернутися до Єгипту. Хітіті ж цар успішно продовжив свої дії з метою підпорядкувати Амурру і, в підсумку, змістив правителя Бентешіна. Хетти навіть просунулися далі на південь і захопили країну Убе (тобто оазис Дамаска), що раніше належав Єгипту. [Правити] Джерела розповідають про битву при Кадеш Битва при Кадеш сильно вразила Рамсеса II, який наказав відтворити розповідь про цю подію і грандіозні панорамні «ілюстрації» до нього на стінах багатьох храмових комплексів, в тому числі, в Абідосі, Карнаці, Луксорі, Рамессеума і Абу-Сімбелі. Основні джерела, що розповідають про події, - три різних тексту: довгий детальна розповідь з включеними ліричними відступами - так звана «Поема Пентаура»; коротка розповідь, присвячений подіям самої битви - «Доповідь» та коментарі до рельєфним композиціям. Про битву при Кадеш згадують і кілька хетських документів. [Правити] Взяття Дапур

Взяття Дапур. Рельєф на стіні Рамессеума Джерела, які стосуються подальшого ходу війни з хетами, дуже мізерні, і порядок подій не цілком достовірний. Війни в Азії, які Рамсес II вів після 5-го року правління, були викликані, перш за все, новим посиленням Хетського царства, ворожістю сирійського півночі і втратою Амурру. На 8-му році правління Рамзес знову вторгся у Передню Азію. Підсумком цього походу стало взяття Дапур. За сприяння своїх синів, Рамсес осадив і взяв цю стратегічно важливу фортецю. Взяття Дапур, зображене на стінах Рамессеума, Рамсес вважав одним зі своїх найславетніших діянь. Він відводив цьому подвигу друге місце після «перемоги» під Кадеш. Дапур, що знаходиться, згідно єгипетським текстам, «в країні Амуру, в області міста Туніп», ймовірно, до цього часу вже увійшов в Хеттська імперію, так як в деяких джерелах говориться про його місцезнаходження одночасно і «в країні Хатти». Як звичайно, приступу передувала битва на рівнині під фортецею, а незабаром і вона сама була взята, і до Рамсесу вийшов представник царя Хатти, ведучи призначеного в дар фараонові тільця, в супроводі жінок, які несли судини і корзини з хлібом. [Правити] Розгром Сирії і Фінікії До часу Рамсеса II військове мистецтво єгиптян зробило крок далеко вперед у порівнянні з часом повільних прийомів Тутмоса III, який заснував двома століттями раніше «єгипетську світову державу». Той вважав за краще брати укріплені міста змором і часто, не домігшись мети, в безсилій люті спустошував навколишні сади і ниви. Навпаки, війни Рамзеса II перетворилися на безперервне взяття приступом великих і малих фортець. При тому скрутному становищі, в якому єгиптяни виявилися в Сирії-Палестині, фараон не міг витрачати час на довгу облогу. Перелік міст «захоплених Його Величністю» в Азії зберігся на стіні Рамессеума. Багато топоніми погано збереглися, деякі до цих пір не локалізовано. У країні кедах, можливо, розташованої на підступах до Анатолії, був узятий укріплене місто з чудовим князівським палацом. По-видимому, в цей же час були взяті і розграбовані Акко фінікійською узбережжі, Ієно на кордоні з півднем Лівану, і інші північно-палестинські міста, також згадані у списку Рамессеума. Хоча жоден з документів не говорить про взяття Кадеш, але з огляду на те, що Рамзес робив завоювання далеко на півночі від цього міста, останній, безсумнівно, був захоплений єгиптянами. Рамсес також взяв місто Туніп, де поставив свою власну статую. Але коли Рамзес повернувся до Єгипту, хетти знову зайняли Туніп, і на 10-му році свого правління Рамзес був знову змушений брати це місто. Причому, під час цього з ним знову стався якийсь випадок; Рамсесу, чомусь, довелося навіть воювати без обладунків, але відомості про цей подвиг, на жаль, надто уривчасті, щоб точно скласти собі уявлення про те, що ж з ним відбулося. Ця подія згадується в тексті стели в долині Нахр ель-Келби. [Правити] Продовження військових дій По-видимому, в період боротьби Рамсеса в Сирії або дещо пізніше, відбулися якісь смути в Палестині. Недатоване сцена в Карнаці зображує підпорядкування міста Ашкалону. На 18-му році Рамсес вів військові дії в районі міста Бейт-Шеана. Між 11-м і 20-м роками свого правління Рамзес був зайнятий зміцненням єгипетського панування в Палестині. Недатовані військові кампанії зображені на стінах Луксора, Карнака і Абідос. Серед рельєфів Луксора згадана військова кампанія в регіоні Моава; також відомо, що Рамсес воював з племенами шасу на півдні Мертвого моря в районі Сеїру, пізніше перейменованого в Едом. На сході від Генісаретського озера Рамсес поставив плиту в ознаменування свого відвідування цього району. Список Рамессеума згадує Бет-Анат, Балканах та Мером, міста, які біблійною традицією розміщуються в Галілеї. Написи Рамсеса стверджують, що він підкорив Нахаріна (Пріевфратскіе області), Нижній висловів (Півн. Сирію), Арвад, кефти (о. Кіпр), Катна. Втім, незважаючи на велике число перемог, «світова» держава Тутмоса III повністю відновлена ​​не була: у всіх починаннях Рамсесу заважало царство Хатти, будучи опорою дрібних князьків Сирії-Палестини. В остаточному підсумку, Північна Сирія і навіть царство Амурру залишилися за царством Хатти. Лише в прибережній смузі, вже за свідченням єгипетських джерел, володіння фараона доходили, щонайменше, до Сіміри. [Правити] Мирний договір між Єгиптом і Хетського царства

Зі смертю Муваталлу, що сталася, ймовірно, на 10-му році правління Рамзеса II, клімат відносин між Єгиптом і Хатти помітно потеплішав. Син Муваталлу, Урхі-Тешуб успадкував престол під ім'ям Мурсили III, проте незабаром був зміщений своїм дядьком Хаттусили III, який уклав з Єгиптом світ. Може бути, що примирення суперників поступово сприяло утворення сильної Ассірійської держави і пов'язані з цим побоювання. На початку зими 21 року царювання Рамзеса II посол Хаттусили в супроводі перекладача-єгиптянина прибув до столиці фараона Пер-Рамсес і вручив єгипетські царю від імені свого повелителя срібну дощечку з клинописним текстом договору, завіреного печатками, що зображали царя і царицю Хатти в обіймах їх божеств. Договір був переведений на єгипетську мову і згодом увічнений на стінах Карнака і Рамессеума. Текст договору, який фараон відіслав Хаттусили в обмін на його дощечку, також був клинописним, складеним на міжнародному тоді акадській мовою. Його фрагменти збереглися в Богазкейском архіві. В основному договір був спрямований на забезпечення взаємної недоторканності володінь і надання допомоги, піхотою і колісницями, у разі нападу на одну з договірних сторін або повстання підданих. Обидві сторони взяли зобов'язання видавати перебіжчиків. Це був перший у світовій історії дипломатично оформлений договір, що дійшов до наших днів. Чи з причини підписання цього договору або через погіршення здоров'я, але період активних військових походів Рамсеса II прийшов до кінця. Почався час активної дипломатичної переписки між двома країнами. У Богазкейском архіві були виявлені послання Рамсеса II, його сім'ї та візиря Пасера, адресовані цареві Хаттусили III і його дружині Пудухепе. Єгипетські лікарі часто посилалися до хетському двору. [Правити] Одруження Рамсеса на хетських царівна

Наслідком договору, через тринадцять років після його підписання, на 34-му році правління єгипетського фараона, став шлюб Рамзеса II і старшої дочки Хаттусили, що прийняла єгипетське ім'я Маатхорнефрура. Маатнефрура (Ма-нафру-Ріа, «зрячий красу Сонця», тобто фараона). Царівна стала не однією з другорядних дружин царя, як це зазвичай траплялося з іноземками при єгипетському дворі, а «великої» дружиною фараона. Зустріч майбутньої цариці була обставлена ​​дуже урочисто. Царівну супроводжували воїни її батька. Перед нею везли багато срібла, золота і міді, тяглися раби і коні «без кінця», рухалися цілі стада биків, кіз і овець. З єгипетського боку царівну супроводжував «царський син Куша». Дочка царя Хатти «була приведена до його величності, і вона припала до серця його величності».