Мішин Михайло Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мішин Михайло Анатолійович
Михаил Анатольевич Литвин
Ім'я при народженні рос. Михаил Анатольевич Литвин
Псевдонім Мишин
Народився 2 квітня 1947(1947-04-02) (77 років)
Ташкент, Узбецька РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменник-сатирик, гуморист, перекладач, сценарист, актор, есеїст
Alma mater Санкт-Петербурзький державний електротехнічний університетd
Мова творів російська
Жанр оповідання, проза, есе, нарис
У шлюбі з Догілева Тетяна Анатоліївна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мішин.

Михаїл Анатолійович Мішин (справжнє прізвище Литвин; нар.. 2 квітня 1947 року, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — радянський і російський письменник, перекладач, сценарист і актор. Один із провідних сатириків Росії. Лауреат літературних нагород у галузі сатири та гумору, у тому числі легендарної премії «Золоте теля» (двічі) та «Золотий Остап». Удостоєний персонального тома в «Антології Сатири та Гумору Росії XX століття».

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Михайло Мішин народився 2 квітня 1947 року в Ташкенті . Батько — Анатолій Алкунович Литвин (1919—1989)[1], журналіст, автор книги «Ми йдемо до театру» (Ленвидав, 1978. 478 с); мати — Маргарита Михайлівна Литвина (1919—2000), музикант. У семирічному віці разом із батьками переїхав до Ленінграда.

У 1965 році вступив до Ленінградського електротехнічного інституту за спеціальністю «Електрообладнання суден». Після закінчення інституту працював у ЦНДІ суднової електротехніки та технології.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Почав писати у студентські роки. З середини сімдесятих цілком присвятив себе літературній роботі. Публікувався у численних газетах та журналах. Виступав на радіо та телебаченні. Його оповідання та монологи включали до свого репертуару провідні актори естради: Геннадій Хазанов, Клара Новікова, Юхим Шифрін та інші.

1976 року вийшла перша книга «Йшов вулицею тролейбус».

Почав виступати із творчими вечорами, виконуючи власні твори.

Зустріч у 1977 році з Аркадієм Райкіним започаткувала багаторічну співпрацю з Ленінградським театром мініатюр (згодом " Сатирикон "). У 1983 році відбулася прем'єра сатиричного огляду Ммихайла Мішина «Обличчя» з Костянтином Райкіним у головній ролі (режисер В. Фокін). Одночасно Московський театр мініатюр випустив спектакль з оповідання Мішина «І кілька слів про погоду» (режисер Е. Ар'є).

Михайло Мішин — сценарист музичних фільмів «Сільва» (1981 р.) та «Вільний вітер» (1983 р.).) (Режисер Ян Фрід), а також чотирьох кінокомедій за власними оповіданнями.

Вів колонку «Щиро ваш» у газеті «Московські новини» (1991—1999).

Автор російської версії лібрето мюзиклу «We will rock you».

Працював головним літературним редактором на каналі РТР[2], автор російського тексту телесеріалу «Друзі» (1 та 2 сезони)[3][4].

Переклав повість Габрієля Маркеса «Хроніка однієї смерті, оголошеної заздалегідь».

Працює над перекладами англомовної драматургії.

Особисте життя[ред. | ред. код]

З 1986 року проживає у Москві.

Перша дружина (1970—1985) — Ірина Анатоліївна Кардашинська-Брауд[5], філолог. Син Олександр (нар.. 1972).

Друга дружина (1986—2008) — Тетяна Догілева, актриса. Дочка Катерина (нар.. 1994)[6].

Роботи[ред. | ред. код]

Книжки[ред. | ред. код]

  • «Йшов вулицею тролейбус», 1976 р. — «Ленвидав»,
  • «Пауза в мажорі», 1981 р. — «Ленвидав»,
  • «Поверх поверхні», 1988 — «Московський робітник»,
  • «Колишнє майбутнє», 1990 р. — «Ленвидав»,
  • «Змішані почуття», 1990 р. — «Мистецтво», м. Москва,
  • «Одобрям», 1990 р. — «Культура», р. Москва,
  • «Одобрям», 1992 р. — Видавництво журналу «Дон», м. Ростов,
  • «Відчуйте різницю», 1995 р. — «Новий Гелікон», м. Санкт-Петербург,
  • «224 обрані сторінки — Золота серія гумору», 1999 р. — «Вагріус»,
  • 27-й том в Антології «Сатира та Гумор Росії XX століття», 2003 — «ЕКСМО».

Переклади та адаптації[ред. | ред. код]

з іспанської :

  • Г. Маркес «Хроніка однієї смерті, оголошеної заздалегідь» (повість), 2012 р. — «Астрель»

з англійської

  • Л. Герше «Ці вільні метелики»,
  • Н. Кауард «Неймовірний сеанс», «Інтимна комедія», «Палі ангели», «Квітка сміється», «Сінна лихоманка»,
  • М. Крістофер «Дама та кларнет»,
  • І. Огілві «Мій дім — твій дім»,
  • К. Людвіг «Це прекрасне життя»,
  • Р. Куні «№ 13», «Занадто одружений таксист», «Тато в павутині», «Смішні гроші», «Чисто сімейна справа»,
  • Р. Куні, М. Куні «Братишки»,
  • Р. Куні, Дж. Чепмен "Ми не одні, люба! "
  • До. Дюранг «Ваня, і Соні, і Маші, і Цвях»,
  • Телесеріал «Друзі» (США) 1-й та 2-ий сезон, 2000 р.,
  • Б. Елтон «We will rock you» — лібрето мюзиклу на музику «Queen», 2004 р.,
  • «Чотири комедії, які переклав Михайло Мішин» — 2019, вид. гурт «НАВОНА» Москва
  • Та інші.

Театр[ред. | ред. код]

  • «Його величність театр» (сцени та монологи), Ленінградський театр мініатюр під керівництвом А. Райкіна, 1977 р.,
  • «Острів капітана Блада», (у співавторстві з В. Вербіним), п'єса, 1978 р.,
  • «Обличчя», сатиричне огляд, Ленінградський театр мініатюр під керівництвом А. Райкіна, 1983,
  • «І кілька слів про погоду», композиція з розповідей М. Мішина, Московський театр мініатюр, 1983
  • «Жаби у шампанському» (у співавторстві з А. Червінським), п'єса, 2014

Кіносценарії[ред. | ред. код]

  • «Сільва» — «Ленфільм», 1981 р.,
  • «Вільний вітер» — «Ленфільм», 1983 р.,
  • «Разом з Дунаєвським» — «Лентелефільм», 1984,
  • " Винятки без правил " — збірка комедій (сценарії за власними розповідями), «Ленфільм», 1986:
    • «Екскурсант» (реж. У Бутурлін),
    • «Скріпки» (реж. З. Баранов, В. Наумов),
    • «Голос» (реж. В. Бортко),
    • «Золотий гудзик» (реж. А. Рогожкін)

Акторські роботи[ред. | ред. код]

  • 1993 — Грішниця в масці (Україна, Німеччина, США) — доктор Лессінг
  • 1995 — Московські канікули — алкоголік
  • 1997 — Діти понеділка — епізод
  • 2001 — Тільки раз… — епізод
  • 2004 — Про кохання за будь-якої погоди — бомж
  • 2006 — Ви не залишите мене — «актив району»
  • 2009 — Людина з бульвару Капуцинок — будівельник-філософ

Визнання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Публікації

Виступи на радіо та телебаченні

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Надгробный памятник родителей на Преображенском еврейском класбище. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
  2. ↑ Долгий путь к Размышлямсу. Наше время. 1 березня 2019. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
  3. ↑ Михаил Мишин: американский юмор мы не понимаем. Главный литературный редактор канала РТР занимается адаптацией к россиянам сериала «Друзья». Антенна-Телесемь. 20 березня 2000. Архів оригіналу за 22 лютого 2001. Процитовано 17 січня 2022.
  4. ↑ РТР в зеркале прессы. Обзор прессы с 18 по 24 февраля. РТР. 25 лютого 2000. Архів оригіналу за 21 квітня 2001. Процитовано 17 січня 2022.
  5. ↑ Леонид Александрович Кардашинский-Брауде [Архівовано 17 січня 2022 у Wayback Machine.]: Её отец Леонид Александрович Кардашинский-Брауде (электротехник) — сын двоюродной сестры Льва Давидовича Ландау Иды Ароновны Брауде.
  6. ↑ ЗАЧАРОВАННЫХ НЕТ. В семье Мишина - Догилевой к телевизору никто не рвется. Московские новости. 2003-01. Архів оригіналу за 1 січня 2005. Процитовано 17 січня 2022.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мішин_Михайло_Анатолійович&oldid=36853750