Нехаєнко Степан Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Якович Нехаєнко
Народження 7 жовтня 1922(1922-10-07)
Танюшівка, Луганська область
Смерть 25 лютого 1996(1996-02-25) (73 роки)
Київ
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19411973
Партія КПРС
Звання  Полковник
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки

Степан Якович Нехаєнко (7 жовтня 1922, Танюшівка — 25 лютого 1996, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир роти 17-го гвардійського стрілецького полку 5-ї гвардійської стрілецької дивізії 11-ї гвардійської армії 3-го Білоруського фронту, гвардії старший лейтенант.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 жовтня 1922 року в селі Танюшівці Новопсковського району Луганської області в селянській родині. Українець. Член КПРС з 1945 року. Закінчив середню школу.

У жовтні 1941 року призваний до лав Червоної Армії. Закінчив курси молодших лейтенантів. У боях німецько-радянської війни з серпня 1942 року. Воював на 3-му Білоруському фронті.

У ніч на 25 квітня 1945 року гвардії старший лейтенант С. Я. Нехаєнко вміло організував форсування протоки, що з'єднує Балтійське море з затокою Фрішес-Хафф (нині Калінінградська затока). Рота захопила плацдарм на узбережжі коси Фріше-Нерунг (нині Балтійська), утримавши захоплений рубіж до підходу підкріплення — десант на косу Фріше-Нерунг.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії старшому лейтенанту Степану Яковичу Нехаєнку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7653).

Могила Степана Нехаєнка

Після закінчення війни продовжив службу в армії. Закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Працював райвоєнкомом в Києві.

З 1973 року полковник С. Я. Нехаєнко — в запасі. Жив у Києві. Помер 25 лютого 1996 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

Література[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
  • Дриго С. В. За подвигом — подвиг. Калининградское кн.изд.,1984.
  • Подвиги, ставшие легендой. — Донецк: Донбас, 1985
  • Нехаєнко Степан Якович. // Сайт «Герои страны» (рос.).