Нийська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нийська затока
51°54′54″ пн. ш. 143°10′32″ сх. д. / 51.91500000002777426° пн. ш. 143.17580000002777751° сх. д. / 51.91500000002777426; 143.17580000002777751Координати: 51°54′54″ пн. ш. 143°10′32″ сх. д. / 51.91500000002777426° пн. ш. 143.17580000002777751° сх. д. / 51.91500000002777426; 143.17580000002777751
Частина від Охотське море
Прибережні країни  Росія[1]
Середня глибина 2 м
Вливаються
  • Тим, Dagid, Baurid і Dzhimdand
  • ідентифікатори і посилання
    GeoNames 2122672
    Нийська затока. Карта розташування: Росія
    Нийська затока
    Нийська затока
    Нийська затока (Росія)
    Мапа

    Нийська затока (рос. Ныйский залив; від нівхського слова ний — затока[2]) — затока Охотського моря біля острова Сахаліну. Площа — 56 км², середня глибина — 2 м[2]. Відкрита у 1805 році учасниками першої російської навколосвітньої подорожі.

    Затока простягається паралельно східного берега Сахаліну на 42 км і відділена від моря двома піщаними безлісними косами, між якими розташований острів Гафовича (52°01′27″ пн. ш. 143°09′27″ сх. д. / 52.02419216° пн. ш. 143.15742425° сх. д. / 52.02419216; 143.15742425), вкритий дюнами. З Охотським морем сполучається протокою Анучина, що знаходиться між південним краєм острова Гафовича і північним краєм південної коси Пластун, у середній частині якої розташоване поселення Нийво. У південну частину затоки впадає річка Тим.

    Люди здавна заселяли багату рибою і морським звіром Нийську затоку. Так протягом століть утворилися стійбища Ул-во, Ккомр-во, Еуд-во і Ний-во. Деякі з них існують і зараз, і є місцями проживання та ведення промислу корінних жителів Сахаліну — нівхів. Поруч із затокою розташоване село Горячі Ключі, відоме Дагінськими термальними джерелами[2].

    Фауна представлена горбушею, кетою, кижучем, симою, корюшкою, навагою, оселедцем, угаєм, мальмою, кунджою, мойвою, камбалою тощо, загалом понад 30 видів риб. Крім цього затока є місцем проживання однієї з найбільших популяцій сахалінського тайменя[2].

    Примітки[ред. | ред. код]

    Література[ред. | ред. код]