Нийська затока
| 51°54′54″ пн. ш. 143°10′32″ сх. д. / 51.91500000002777426° пн. ш. 143.17580000002777751° сх. д.Координати: 51°54′54″ пн. ш. 143°10′32″ сх. д. / 51.91500000002777426° пн. ш. 143.17580000002777751° сх. д. | |
| Частина від | Охотське море |
|---|---|
| Прибережні країни |
 Росія[1] |
| Середня глибина | 2 м |
| Вливаються |
|
| ідентифікатори і посилання | |
| GeoNames | 2122672 |
  Нийська затока Нийська затока (Росія) | |
 | |
Нийська затока (рос. Ныйский залив; від нівхського слова ний — затока[2]) — затока Охотського моря біля острова Сахаліну. Площа — 56 км², середня глибина — 2 м[2]. Відкрита у 1805 році учасниками першої російської навколосвітньої подорожі.
Затока простягається паралельно східного берега Сахаліну на 42 км і відділена від моря двома піщаними безлісними косами, між якими розташований острів Гафовича (52°01′27″ пн. ш. 143°09′27″ сх. д. / 52.02419216° пн. ш. 143.15742425° сх. д.), вкритий дюнами. З Охотським морем сполучається протокою Анучина, що знаходиться між південним краєм острова Гафовича і північним краєм південної коси Пластун, у середній частині якої розташоване поселення Нийво. У південну частину затоки впадає річка Тим.
Люди здавна заселяли багату рибою і морським звіром Нийську затоку. Так протягом століть утворилися стійбища Ул-во, Ккомр-во, Еуд-во і Ний-во. Деякі з них існують і зараз, і є місцями проживання та ведення промислу корінних жителів Сахаліну — нівхів. Поруч із затокою розташоване село Горячі Ключі, відоме Дагінськими термальними джерелами[2].
Фауна представлена горбушею, кетою, кижучем, симою, корюшкою, навагою, оселедцем, угаєм, мальмою, кунджою, мойвою, камбалою тощо, загалом понад 30 видів риб. Крім цього затока є місцем проживання однієї з найбільших популяцій сахалінського тайменя[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б в г Охота и рыболовство. Ныйский залив / Туристичний портал ostrova65. (рос.)[неавторитетне джерело]
Література[ред. | ред. код]
- И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Ныйский залив // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»[ru], 2009. — С. 122. — ISBN 978-5-7133-1354-9.(рос.)
|
