Сахалін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сахалін
рос. Сахалин
Карта

Sakhalin (detail).PNG

Координати 50°51′ пн. ш. 143°08′ сх. д. / 50.850° пн. ш. 143.133° сх. д. / 50.850; 143.133Координати: 50°51′ пн. ш. 143°08′ сх. д. / 50.850° пн. ш. 143.133° сх. д. / 50.850; 143.133
Площа 76600 км²
Найвища точка 1609 м
Країна Росія Росія
Адм. одиниця Сахалінська
Населення (2010) 493000
Сахалін (Росія)
Сахалін
Сахалін

Сахалі́н (яп. 樺太 — карафуто) — острів біля східних берегів Азії, на Далекому Сході Російської Федерації; омивається Охотським і Японським морями; 76 400 км². Разом з Курильськими островами складає Сахалінську область Росії. (87 100 км²).

Природа[ред.ред. код]

Ландшафт переважно гористий, По острову проходить два паралельні хребти, що піднімаються до 1525 м і мають довжину 650 км. Клімат — помірно холодний, мусонний (температура липня: +12…+15 °C., січня: −10…-20 °C., 400–750 мм атмосферичних опадів), восени трапляються тайфуни з ураганними вітрами і зливами.

Для більшої частини Сахаліну характерна тайгово-сибірська фауна, трохи збіднена в порівнянні з материком внаслідок острівного положення, 60 % площі острову займають ліси. Водяться ведмідь, лисиця, росомаха, соболь, вивірка, бурундук, північний олень, кабарга й ін. На прибережних скелях — «пташині базари» кайр, топориків, бакланів й ін. Біля берегів зустрічаються морські ссавці: сивуч, калан, морський котик. У ріки на нерест заходять прохідні лососеві риби.

Історія[ред.ред. код]

карта Сахаліна, 1885 р.

В давнину Сахалін населяли племена айнів, нивхів і евенків, які сьогодні малочисельні. Першим із європейських дослідників, Сахалін відвідав голландець де Фріз у 1643 році. У 1643–1646 роках Сахалін відвідали учасники походу В. Д. Пояркова. У кінці 18 століття Сахалін відвідав французький мореплавець Жан Лаперуз, а на початку 19 століття — російський адмірал Іван Крузенштерн.

У 18091810 роках японський дослідник Мамія Ріндзо відкрив, що Сахалін є островом не сполучається з материком, а роз'єднаний протокою. Експедиція Г. І. Невельського в 18481849 роках підтвердила це відкриття.

За Симодськомим трактатом (1855 р.) між Росією і Японією Сахалін був визнаний їх спільним нероздільним володінням. З цього часу починається активна колонізація Сахаліну росіянами, яка почала призводити до конфліктів між російським та японським населенням, що мешкало на острові. 1875 року за Санкт-Петербурзьким договором Сахалін повністю переходить до Російської Імперії в обмін на 18 Курильських островів, що перейшли до складу Японії. Сахалін стає місцем заслань і каторги.

1905 року після поразки Росії у російсько-японській війні за Портсмутським договором південна частина острову стала володінням Японії. З поразкою Японії у Другій світовій війні 1945 року увесь острів перейшов до СРСР.

Суспільство та економіка[ред.ред. код]

Докладніше у статті Сахалінська область

З 1920-х років острів інтенсивно освоюється та заселяється: у 1926 року населення північного Сахаліну становило 11 000 мешканців, 1959 (разом з дуже рідко заселеними Курильськими островами) — 649 000, 1970–615 000 (у тому ч. 78 % у містах).

Головний центр — Южно-Сахалінськ. За переписом 1970 українці становили 38 000 (6,3 % всього населення), серед яких 11 100 подало українську мову як свою рідну, а крім того, 6 900 нею вільно володіло.

Економіка заснована на молочному тваринництві і вирощуванні бобових, ячменю, вівса і цукрового буряка. На півдні, де трохи тепліше, також вирощують пшеницю, рис, ловлять рибу, є нафторозробки і добувається вугілля.

Топоніми Сахаліну[ред.ред. код]

Гори:

Низовини:

Озера:

Річки:

Протоки:

Перешийки:

Миси та півострови:

Затоки:


Цікаві факти[ред.ред. код]

  • До 10 квітня 2002 року в Римсько-католицькій церкві існувала «Апостольська префектура Карафуто» (лат. Apostolica Praefectura Karafutoensis), яка поширювалася на терени колишньої японської префектури Карафуто й входила до складу Іркутської діоцезії святого Йосипа на території Росії. Останнім апостольську префектуру очолював єпископ-поляк Єжи Мазур, що носив титул «ординарій єпископа святого Йосипа й алміністратор префектури Карафуто». МЗС Росії негативно розцінило використання в єпископській титулатурі японської назви «Карафуто» й 2002 року заборонило Мазуру вїзд до країни «з метою збереження безпеки Російської Федерації»[1][2]. Після цього апостольська префектура Карафто була перейменована на «Південно-Сахалінську» (лат. Apostolica Praefectura Sachaliniana Meridionalis) з прямим підпорядкуванням Ватикану[3].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]