Охотське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Координати: 54°16′07″ пн. ш. 148°33′26″ сх. д. / 54.268611° пн. ш. 148.557222° сх. д. ^(G)54.268611, 148.557222

Охо́тське мо́ре (рос. Охо́тское мо́ре, (яп. オホーツク海)) — частина Тихого океану біля берегів Азії; обмежене Камчаткою, Курильськими островами, островами Хоккайдо і Сахаліном.

• Площа - 1,603 млн. км ².
• Середня глибина - 1780 м,
• Найбільша глибина - 3521 м.

Західна частина моря розташована на континентальному шельфі і має малу глибину. У центрі моря розташовані западина Дерюгіна (на півдні) та западина ТІНРО. У східній частині розташована Курильський жолоб, в якій найбільша глибина.

З жовтня по травень - червень північна частина моря покрита льодом. Південно-східна частина практично не замерзає.

Узбережжя на півночі сильно порізано, на північному-сході Охотського моря розташована найбільша її затока - Затока Шеліхова. Серед більш дрібних заток північної частини найбільш відомі Єйрінейська губа і затоки Шельтінга, Забіяка, Бабушкіна, Кекурний, Одеська затока на острові Ітуруп. На сході берегова лінія півострова Камчатка практично позбавлена заток. На південному заході найбільшими є затоки Аніва і Терпіння.

Рибальство (лососевих, оселедець, минтай, мойва, навага тощо)

Впадають річки Амур, Охота, Кухта.

Головні порти: на материку - Магадан, Аян, Охотськ (портпункт); на острові Сахалін - Корсаков, на Курильських островах - Сєвєро-Курильськ.

Охотське море названо по імені річки Охота, що в свою чергу походить від евенськ. Окат - «річка». Японці традиційно називали це море «Хоккай» (北海), буквально «Північне море». Але оскільки зараз це назва відноситься до Північного моря Атлантичного океану, то назву Охотського моря вони змінили на «Охоцуку-Кай» (オホーツク海), що є адаптацією російської назви до норм японської фонетики.

Море розташоване на Охотський плиті, яка є частиною Північноамериканської плити. Кора під більшою частиною Охотського моря континентального типу.

[ред.] Територіальний режим

Охотське море, хоч і оточене майже з усіх боків територією Російської Федерації, її внутрішнім морем не є, його акваторію складають внутрішні морські води, територіальні води та виняткова економічна зона. У центральній частині моря є витягнута в меридіональному напрямку ділянка, в англомовній літературі традиційно звана Peanut Hole, яка не входить у виняткову економічну зону Росії і юридично є відкритим морем^[1][2]; зокрема, будь-яка країна світу має тут право здійснювати лов риби і вести іншу дозволену конвенцією ООН по морському праву діяльність. Оскільки цей регіон є важливим елементом для відтворення популяції деяких видів промислових риб, уряди деяких країн прямо забороняють своїм судам вести промисел на цій ділянці моря.

[ред.] Запаси нафти

Загальні запаси нафти оцінюються в 3,5 млрд. тонн умовного палива, в тому числі 1,2 млрд. тонн нафти і 1,5 млрд. кубометрів газу^[3].

[ред.] Примітки

Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

п • о • р Моря Тихого океану
Берингове • Внутрішнє Японське • Жовте • Каліфорнійська затока* • Коралове • Коро • Новогвінейське • Охотське • Південно-Китайське • Соломонове • Східно-Китайське • Тасманове • Фіджі • Філіппінське • Японське
Зондський архіпелаг	Балі • Банда • Молуккське • Саву • Серам • Сулавесі • Флорес • Хальмахера • Яванське
Філіппінський архіпелаг	Вісаян • Камотес • Мінданао • Самар • Сібуян • Сулу