Норвезька антарктична експедиція (1910—1912)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
На Південному полюсі
На Південному полюсі

Норвезька антарктична експедиція (1910—1912) — експедиція, очолювана Руалем Амундсеном, в ході якої 14 грудня 1911 року було підкорено Південний полюс. Цей день вважається відкриттям Південного полюса.

Учасники експедиції[ред. | ред. код]

Штурманом судна «Фрам» був Олександр Кучин. У складі експедиції на чолі з Руалем Амундсеном також були Оскар Вістінг, Гельмер Гансен, Сверре Гассель, Олаф Бйоланд.

Хід експедиції[ред. | ред. код]

У 1909 році Амундсен вирішив повторити дрейф Нансена. Він придбав старе, та ще міцне судно «Фрам» і готував експедицію з метою підкорення Північного полюсу. Паровий двигун «Фрама» було замінено чотиритактним чотирициліндровим дизельним двигуном. Під час підготовки дізнався, що Північний полюс Фредерік Кук і Роберт Пірі відкрили. Тоді, не вагаючись, у 1910 році Руаль Амундсен спрямував експедицію на Південний полюс. Про своє рішення капітан оголосив команді, коли «Фрам» був уже в Атлантичному океані. Він згадував:

Щоб підтримати мій престиж полярного дослідника, мені необхідно було якомога швидше досягнути будь-якого іншого сенсаційного успіху… я повідомив моїм товаришам, що оскільки Північний полюс відкритий, то я вирішив йти на Південний.

«Фрам» дійшов до останньої відправної бази у Китовій бухті і організували там табір «Фрамгайм» 14 січня 1911 року. Експедиція поповнила запаси і попрямувала на південний схід. Амундсен намагався зайти у море Росса, яке найдальше заходило в Антарктиду. На березі Антарктиди розбили табір і зупинилися на зимівлю, відіславши «Фрам» у нижчі широти. Вибираючи місце, Амудсен використав свій великий полярний досвід у обох півкулях. Розпочалась підготовка до майбутнього походу. Було організовано три продовольчих склади по дорозі до полюса. Біля кожного складу з обох боків мандрівники поставили високі жердини з прапорами. Так пройшла довга полярна ніч. Вся подорож Амундсена до Південного полюса і назад тривала 99 днів. Маршрут Експедиції був на 100 км коротшим маршруту, обраного Шеклтоном і Скоттом. Перша спроба походу на Південний полюс була зроблена 8 вересня 1911 року. У перший полярний загін входили 8 осіб: Амундсен, Вістінг, Ялмар Йогансен, Гансен, Олаф Бьоланд, Крістіан Преструд, Йорген Стубберуд і Сверре Гассель. Похід був невдалим: при температурі -56 °C лижі не ковзали, а собаки не могли спати.

Полярники вирішили дістатися до складу на 80 ° пд. ш., розвантажити там нарти і повертатися у «Фрамгайм». 15 вересня Амундсен, а за ним інші учасники експедиції повернулися назад до табору. 19 жовтня 1911 року експедиція на чотирьох санях (кожні вагою до 400 кг), запряжених тринадцятьма собаками в кожних, вирушила у дорогу. Амундсен і четверо його супутників на лижах рухалися за чотирма навантаженими саньми. Спочатку шлях проходив по сніговій рівнині. Стало складніше, коли досягли льодовика з його ущелинами і гребенями. На 85-й паралелі шельфовий льодовик закінчився, дорога пішла круто вгору засніженими схилами. Сходження у гори значно сповільнювало рух. Нарешті вони вийшли на великий льодовик, який пізніше назвали льодовиком Акселя Гейберга — спонсора експедиції, який пожертвував велику суму для її організації.

На початку підйому мандрівники влаштували головний склад з їжею, розрахований на 30 днів. За цей термін Амундсен планував дійти до Південного полюса і повернутися назад до головного складу. На весь шлях залишили продовольство з розрахунку на шістдесят днів. Між 80 і 85° південної широти через кожен градус було влаштовано склади з топливом і харчами. Щоб їх легко було знайти, були поставлені з обох боків віхи — прапори. Коли частина запасів була вичерпана, Амундсен дав розпорядження убити зайвих собак. Таким чином були забезпечені їжею решта собак. Учасники експедиції також використовували м'ясо для приготування супів і котлет. 14 грудня 1911 року учасники експедиції досягли полюса. Він був на висоті близько 3000 м над рівнем океану. Мандрівники встановили норвезький прапор. У щоденнику норвезький вчений докладно описав прибуття на Південний полюс.

Зранку 14 грудня була чудова погода, ніби створена для прибуття на полюс... Опівдні ми досягли 89° 53' за будь-якими розрахунками і приготувалися пройти решту шляху за один захід... Ми просувалися цього дня так само механічно, як завжди, майже мовчки, але все більше заглядаючи вперед... О третій після полудня одночасне "Стій" пролунало від погоничів. Вони ретельно оглянули прилади, які всі показували повну відстань - Полюс, на нашу думку. Мету було досягнуто, шлях скінчився. Я не можу сказати - хоча знаю, що це пролунало б набагато переконливіше - що я досягнув мети свого життя. Це було б романтично, але занадто прямолінійно. Я хочу бути чесним і можу припустити, що я ніколи не бачив людину, що знаходилася б у більш діаметрально протилежній позиції до своєї мети та бажань, ніж я на ту мить.

Три доби мандрівники пробули на полюсі, проводячи спостереження. Вони залишили невеликий намет сіро-коричневого кольору, над наметом укріпили норвезький прапор, а під ним — вимпел з написом «Фрам». У наметі Амундсен залишив листа норвезькому королю Гокону VII з коротким звітом про похід і послання своєму супернику — Скотту.

Амундсен назвав плато, на якому знаходиться полюс, на честь норвезького короля Гокона VII, а свій табір Пульгайм («Полярний дім»).

За подорож норвежці подолали три тисячі кілометрів. Із п'ятдесяти двох собак повернулися одинадцять. 7 березня 1912 року у місті Гобарт на острові Тасманія Амундсен сповістив світові про відкриття і вдале повернення експедиції. Руаль Амундсен після повернення став знаменитим. За три роки він придбав аероплан і став першим норвезьким цивільним пілотом.

Результати експедиції[ред. | ред. код]

Під час експедиції були отримані важливі наукові результати. Вчені обстежили Трансантарктичний хребет. Взяті геологічні зразки підтвердили припущення Амундсена про протяжність гір. Експедиція дослідила поверхню шельфового льодовика Росса, південнополярні плато і Півострів Едуарда VII. Було зібрано великий комплекс метеорологічних даних. Перебуваючи на судні «Фрам» було проведено низку важливих океанографічних і гляціологічних досліджень. Експедиція проходила в гострій конкурентній боротьбі з англійською експедицією «Терра Нова» Роберта Скотта. Головним успіхом Амундсена було підкорення Південного полюса 14 грудня 1911 року. Команда Скотта дісталася до полюса за 33 дні і загинула на зворотному шляху, не дійшовши до бази 264 км.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Норвезька_антарктична_експедиція_(1910—1912)&oldid=34905836