Норман Дойдж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Норман Дойдж
Народився 1954(1954)
Торонто
Громадянство канадець
Діяльність Психіатр, психоаналітик, психотерапевт, письменник, поет
Alma mater Торонтський університет, Колумбійський університет
Напрямок Психотерапія, психоаналіз, нейропластичність
У шлюбі з Карен Ліптон-Дойдж
Сайт: normandoidge.com

Норман Дойдж є психіатром, психоаналітиком і автором бестселерів про нейропластичність «Пластичність мозку. Приголомшливі факти про те, як думки здатні змінювати структуру та функції нашого мозку» і «Самовідновлення мозку».

Біографія[ред. | ред. код]

Дойдж вивчав класику літератури та філософію в Університеті Торонто і закінчив його «з відзнакою».[1] Після виграшу премії Е. Дж. Пратта за поетику у віці 19 років Дойдж отримав раннє визнання літературним критиком Нортропом Фраєм, який писав, що його творчість була «справді чудовою... переслідуючою та незабутньою».[2]

Він отримав медичний ступінь в Університеті Торонто, потім переїхав до Нью-Йорка, де пройшов ординатуру з психіатрії та отримав ступінь з психоаналізу на факультеті психіатрії Колумбійського університету[3] та в Центрі психоаналітичного навчання та досліджень Колумбійського університету.[1] Після цього послідувала дворічна стипендія Колумбійського університету й Національного інституту психічного здоров’я в дослідженні методів емпіричної науки.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Повернувшись до свого рідного Торонто, Дойдж обіймав посаду керівника психотерапевтичного центру та клініки в Інституті психіатрії Кларка.[1] Протягом 30 років він був викладачем кафедри психіатрії Університету Торонто та дослідницького факультету Центру психоаналітичного навчання та досліджень Колумбійського університету, Нью-Йорк.[1] Станом на 2020 рік Дойдж був аналітиком-навчальником в Торонтському інституті психоаналізу.[4]

У 1990-х роках Дойдж створив емпірично засновані стандарти та рекомендації щодо практики інтенсивної психотерапії, які використовувалися в Канаді та Америці. Вони були опубліковані в «Стандартах і настановах для психотерапії» під редакцією Камерона, Дедмана та Енніса. [5]

У 2008 році він отримав премію Мері С. Сігурні за наукові роботи про нейропластичність і дослідження в психоаналізі.[6]

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Дойдж написав понад 170 статей — академічних, наукових і популярних статей. Дойдж є автором наукових статей про нейропластичність, людські обмеження та поняття досконалості, результати психотерапевтичного лікування, сни про тварин, шизоїдний розлад особистості та травми[7], психоаналіз та нейронауку. У 2006 році написав статтю для Maclean's журнал, в якому він стверджує, використовуючи емпіричні дослідження, що розуміння несвідомого мислення актуальне в сучасній психіатрії та психології.[8]

Перша книга Дойджа «The Brain that Changes Itself: Stories of Personal Triumph from the Frontiers of Brain Science» (2007) стала міжнародним бестселером і широко визнана тим, що представила концепцію нейропластичності широкій науковій та непрофесійній аудиторії[9][10][11]. Він узагальним в книзі дані про те, що людям із порушеннями навчання, сліпотою, порушеннями рівноваги та сенсорними розладами, інсультами, церебральним паралічем, хронічним болем, хронічною депресією та тривогою, а також обсесивно-компульсивним розладом допомагають практики нейропластичності.

Книгу схвалили багато відомих учених і дослідників у галузі нейронаук, у тому числі нейробіолог В. С. Рамачандран і невролог Олівер Сакс.[12] Видатний психіатр Ієн Макгілкріст оцінив її як «надзвичайно чудову книгу — безсумнівно, одну з найважливіших книг про мозок, яку ви коли-небудь читали».[12] Професор психології Ерік Фертак писав у журналі Neuropsychoanalysis: «Дойдж… написав книгу, яка точно передає передові наукові відкриття, одночасно залучаючи як наукову, так і масову аудиторію».[13] Жанетт Вінтерсон (ОБІ) вибрала її однією зі своїх книг року в 2008 році, назвавши її «Блискучою... Ця книга є чудовим і захоплюючим способом переосмислення того, що ми за істоти».[14] У 2010 році журнал Cerebrum вибрав «Мозок, який змінюється» як «найкращу загальну книгу про мозок».[15] У 2016 році Literary Review of Canada включив її до 25 найвпливовіших книг, опублікованих у Канаді з 1991 року.[16]

У другій книзі Дойджа «Самовідновлення мозку» (2015) описується все більша кількість клінічних станів, які можна лікувати нейропластичними втручаннями. Це був бестселер New York Times і отримав похвалу як від непрофесійних читачів, так і від спеціалізованих читачів, а Рамачандран назвав його «скарбницею власних глибоких прозрінь автора, і крізь кожну сторінку сяє ясне яскраве світло оптимізму».[17] Психіатр Стівен Порджес назвав це «викликом парадигми...«Шлях зцілення мозку» — це чудово організований, науково задокументований і чудово написаний наратив, який захоплює читача, який залишається з глибоким повідомленням про те, що мозок, як і інші органи, може зцілювати». [17] Ця книга також отримала премію Gold Nautilus Book Award у галузі науки 2015 року.[18]

У 2018 році Дойдж написав передмову до книги Джордана Петерсона «12 правил життя: протиотрута хаосу» та був в гостем на подкасті Петерсона[19].

Книги[ред. | ред. код]

  • Doidge, Norman (2007). The Brain that Changes Itself: Stories of Personal Triumph from the Frontiers of Brain Science (англ.). Penguin. ISBN 9781101147115.
  • Doidge, Norman (2015). The Brain's Way of Healing: Remarkable Discoveries and Recoveries from the Frontiers of Neuroplasticity (англ.). Penguin. ISBN 9780670025503.

Кіно і телебачення[ред. | ред. код]

Дойдж брав участь у численних інтерв'ю в телевізійних програмах у кількох країнах. У 2008 році Дойдж став співавтором сценарію відзначеного нагородами документального фільму на основі «Мозку, який змінюється сам» для Канадської телерадіомовної корпорації, у якому він представляє тематичні дослідження та приклади нейропластичності, описані в книзі.[20][21] У 2010 році він брав участь у наступному документальному фільмі «Changing Your Mind» [22], який транслювався на каналі CBC The Nature of Things. Режисером обох фільмів виступив Майк Шерін, а спродюсуванням займалася 90th Parallel Productions, а ARTE їх спродюсувала та розповсюджувала в Європі. Книга «Самовідновлення мозку» також була конвертована у документальний фільм.[23] Крім того, він знявся в кількох документальних фільмах, зокрема «У пошуках щастя в Німеччині» (2011), [24] InRealLife Бібана Кідрона (2013) [25] у Великій Британії та ірландському документальному фільмі «Зустрічі з Айвором » (2017). [26]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Biography. Norman Doidge. Процитовано 10 березня 2015.
  2. ↑ | University College U of T. www.uc.utoronto.ca. Процитовано 11 вересня 2020.
  3. ↑ Alumni News. Columbia University Department of Psychiatry (англ.). 20 травня 2015. Процитовано 11 вересня 2020.
  4. ↑ Roster | Toronto Psychoanalytic Society & Institute (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
  5. ↑ Jon Ennis; Paul M. Cameron; John Deadman (1998). Standards and Guidelines for the Psychotherapies. University of Toronto Press. ISBN 978-0-8020-7166-8.
  6. ↑ Recipients. The Sigourney Awards (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
  7. ↑ Diagnosing the English Patient: Schizoid Fantasies of Being Skinless and of Being Buried Alive. Journal of the American Psychoanalytic Association. 49 (1). 2001.
  8. ↑ Sigmund Freud: The doctor is back in. Архів оригіналу за 27 травня 2012. Процитовано 15 червня 2011.
  9. ↑ Zuger, Abigail; M.D (29 травня 2007). The Brain: Malleable, Capable, Vulnerable. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 11 вересня 2020.
  10. ↑ The brain man. The Sydney Morning Herald (англ.). 9 вересня 2008. Процитовано 11 вересня 2020.
  11. ↑ Norman Doidge: the man teaching us to change our minds. the Guardian (англ.). 8 лютого 2015. Процитовано 11 вересня 2020.
  12. ↑ а б Doidge, Norman (1 березня 2010). The Brain That Changes Itself | Book | Scribe Publications (en-AU) . ISBN 978-1-921372-74-2.
  13. ↑ Fertuck, Eric A. (1 січня 2008). Book Review. Neuropsychoanalysis. 10 (1): 99—100. doi:10.1080/15294145.2008.10773574. ISSN 1529-4145.
  14. ↑ Jonathan Raban to Jeanette Winterson: writers and politicians pick the best reads of 2008. the Guardian (англ.). 29 листопада 2008. Процитовано 11 вересня 2020.
  15. ↑ The Great Brain Books, Revisited. Dana Foundation (амер.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 11 вересня 2020.
  16. ↑ The LRC 25 | The Literary Review of Canada. Literary Review of Canada (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
  17. ↑ а б The Brain's Way of Healing by Norman Doidge: 9780143128373 | PenguinRandomHouse.com: Books. PenguinRandomhouse.com (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
  18. ↑ Winners Archive – Nautilus Book Awards (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
  19. ↑ Peterson, Dr Jordan (1 лютого 2022). S4: E79 – Needle Points | Norman Doidge. Jordan Peterson (амер.). Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 17 квітня 2023.
  20. ↑ Sheerin, Mike (15 листопада 2009), The Brain That Changes Itself (Documentary), Norman Doidge, 90th Parallel Film and Television Productions, ARTE, Canadian Broadcasting Corporation (CBC), процитовано 11 вересня 2020
  21. ↑ The Brain That Changes Itself. 90th Parallel (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
  22. ↑ Changing Your Mind. curio.ca. Процитовано 11 вересня 2020.
  23. ↑ The Brain's Way of Healing. 90th Parallel (амер.). Процитовано 11 вересня 2020.
  24. ↑ Trüby, Larissa (14 квітня 2011), Glücksformeln (Documentary), Luis Boschmann, Ed Diener, Norman Doidge, Michael Eid, Bayerischer Rundfunk (BR), Creado Film, Devifilm, процитовано 11 вересня 2020
  25. ↑ Kidron, Beeban (20 вересня 2013), InRealLife (Documentary, News), Ryan, Ben, Sherry Turkle, Nicholas Negroponte, Studio Lambert, процитовано 11 вересня 2020
  26. ↑ Meetings With Ivor official website. www.meetingswithivor.com (англ.). Процитовано 11 вересня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Норман_Дойдж&oldid=41704897