Обговорення:Цвєт Михайло Семенович
| Ця стаття є частиною Проєкту:Біологія (рівень: 3, важливість: висока) | ||
|---|---|---|
|
Мета проєкту — створення якісних та інформативних статей на теми, пов'язані з біологією. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні. | |
| III (у розвитку) |
Ця стаття за шкалою оцінок статей Проєкту:Біологія має рівень «стаття у розвитку». | |
|
Висока |
Важливість цієї статті для проєкту Біологія: «висока» | |
Чим допомогти: Додайте, будь ласка, шаблон {{Стаття проєкту Біологія}} до всіх обговорень нових і старих статей, а також категорій з даної тематики.
| ||
Перенесено текст з Цвіт Михайло Семенович[ред. код]
Переношу текст зі статті-дубліката, який дуже схожий на копівіо. Треба потихеньку інкорпорувати важливі моменти в основну статтю. --Brunei (обговорення) 11:44, 10 квітня 2019 (UTC)
Біографія[ред. код]
Михайло Цвіт народився 14 травня 1872 року в місті Асті у П'ємонті в Італії, де його батьки перебували на відпочинку і лікуванні. Батько Семен Миколайович Цвіт (1829—1900) був сином купця, який походив з українського козацького роду Колядинських з Чернігівщини. Колядинські були пов'язані з гетьманом Іваном Мазепою (родинне прізвище його було Мазепа-Колединський), але після його поразки 1709 року змушені були змінити прізвище на «Цвіт», за власним прізвиськом «Цвіти-Самоцвіти». Семен Цвіт закінчив Дерптський університет, здобув чин колезького радника, став управителем губернських казенних палат. Був людиною ліберальних поглядів, відомим у середовищі російської інтелігенції. Після смерті першої дружини і сина одружився вдруге з італійкою Марією де Дороцца, яка народилася в Туреччині і виховувалася в Росії. Йому було необхідне лікування в Альпах і вони з дружиною виїхали до Італії. Там у курортному містечку Асті народився старший син Михайло. Звідти вони переїхали до Швейцарії. Проте скоро після цього мати померла і батько, якому треба було повертатися на службу в Росію, найняв синові гувернантку. Михайло виріс у Швейцарії в Лозанні, закінчив гімназію в Женеві і 1891 вступив до Женевського університету, який закінчив 1895 року. Студентом вирішив займатися ботанікою. У 1895 р. почав працювати у лабораторії загальної ботаніки Женевського університеті у професора М. Тюрі над докторською дисертацією «Додаткові відомості про хлоропласти і плазмові оболонки». У цей час батько отримав посаду управителя Таврійської Казенної палати у Симферополі, і Михайло вирішує їхати до Росії. У червні 1896 р. він прибув до Одеси, а звідти до Симферополя.
Восени він проходив стажування в лабораторії Ботанічного саду Новоросійського університету в Одесі, познайомився з відомим ботаніком Людвігом Рішаві (1851-1915), який донедавна був директором ботанічного саду і завідував кафедрою ботаніки. 15 жовтня 1896 року Михайло Цвіт отримав диплом доктора ботаніки Женевського університету. Він вирішує не залишатися в Одесі і в грудні 1896 р. їде до Петербурга. Але тут вияснилося, що докторський диплом Женевського університету в Росії не визнають, необхідно наново захищати магістерську і докторську дисертації в одному з університетів Російської імперії. Це був безпрецедентний випадок у світовій науці.
У Петербурзі Цвіт почав працювати у лабораторії анатомії і фізіології рослин академіка Андрія Фамінцина, не займаючи жодної посади, заодно відвідуючи гурток «Маленьких біологів» у ній. Тут він почав готувати магістерську дисертацію. Темою обрав вивчення хлоропластів, які містять хлорофіл — як і в докторській дисертації Женевського університету. «Я жалкую зараз, що покинув Європу», — писав він у листі в Женеву.
Влітку 1897 р. Цвіт почав працювати у приватній Біологічній лабораторії Лесгафта. У вересні 1901 року він захистив магістерську дисертацію «Фізико-хімічна будова хлорофільного зерна» у Казанському університеті і отримав ступінь магістра ботаніки. Проте в Казані не було обладнаної ботанічної лабораторії, щоб продовжувати експерименти, і Цвіт поїхав до Варшави.
11 лютого 1902 року М. Цвіта затвердили асистентом (поштатним лаборантом) на кафедрі анатомії і фізіології рослин в Імператорському Варшавському університеті, а в листопаді 1902 року приват-доцентом тієї ж кафедри (викладачем із погодинною оплатою). 21 березня 1903 року на засіданні Варшавського товариства природодослідників він зачитав доповідь «Про нову категорію адсорбційних явищ і застосування їх для біохімічного аналізу», де уперше повідомив про винайдений ним новий метод розділення рідин, щоправда, ще не називаючи його хроматографією. Тільки в 1906 р. він опублікував дві статті (у червні і липні) у науковому збірнику «Доповіді Німецького ботанічного товариства», де вжив термін хроматографія, а 28 червня 1907 року доповів про неї на засіданні Німецького ботанічного товариства, продемонструвавши перший хроматограф.
У 1908 році М. Цвіт закінчив роботу над дисертацією «Хлорофіли в рослинному і тваринному світі», якою завершив тривалі дослідження з використанням хроматографічного методу. У жовтні 1908 р. його обрали штатним викладачем ботаніки і мікробології Варшавського політехнічного інституту. Паралельно він продовжував викладати ботаніку у Варшавському ветеринарному інституті (від 1907).
Книга «Хлорофіли в рослинному і тваринному світі» була надрукована у Варшаві в 1910 р. За її матеріалами 28 листопада 1910 р. М. Цвіту присудили ступінь доктора ботаніки Варшавського університету. На той час він вже був ученим зі світовим ім'ям. Коли у 1911 р. пішов у відставку професор Московського університету Климентій Тімірязєв, М. Цвіт подав документи на заміщення посади керівника кафедри. Проте йому відмовили. Це пояснюється різко негативним ставленням до нього з боку Тімірязєва, який також займався вивченням хлорофілів і в докторові Женевського університету вбачав небезпечного конкурента. Із приводу виходу його книги Тімірязєв відгукнувся гнівною філіппікою, звинувативши Цвіта у намаганні підважити власний пріоритет, ні слова не згадавши про саме відкриття хроматографії.
У серпні 1914 р. почалася Перша світова війна. Поки-що російська армія здобувала перемоги на Східному фронті, і в червні 1915 року Цвіт із дружиною виїхав на відпочинок до Одеси. Проте у серпні 1915 р. німецькі війська захопили Варшаву і окупували Королівство Польське. Про повернення до Варшави не могло бути мови, там залишився весь його архів. Варшавський політехнічний інститут був евакуйований до Москви, а в 1916 р. до Нижнього Новгорода, і Михайло Цвіт теж поїхав до Москви і Нижнього новгорода. У 1915 р. він подавав документи на заміщення посади в Новоросійському університеті, його підтримав академік Фамінцин, назвавши «ученим зі світовим іменем», але також не добився нічого. Нарешті у березні 1917 р. Цвіта було обрано професором Дерптського університету. Проте в лютому 1918 р. німецькі війська окупували Тарту і російських професорів у серпні евакуювали до Воронежа; тут на цій базі створили Воронезький університет. Цвіт почав працювати директором університетського ботанічного саду, організовувати кафедру ботаніки і читав лекції. Але будучи важко хворим (серцева недостатність, вада серця), в розпал розрухи і Громадянської війни помер 26 червня 1919 року в університетському шпиталі. Тільки недавно встановлено, що його поховали на кладовищі Алєксєєво-Акатова жіночого монастиря у Воронежі, там встановлено символічну плиту з написом «Ему дано открыть хроматографию — разделяющую молекулы, объединяющую людей».
Джерела[ред. код]
- Сакодынский К. И. Михаил Семенович Цвет и хроматография. — Рига, 1972. — 72 с.
- Сенченкова Е. М. Михаил Семенович Цвет. — М.: Наука, 1973. — 308 с.
- Банах О. С. Михайло Цвіт. До 100-річчя відкриття хроматоґрафії // Праці 3-го Західноукраїнського симпозіуму з адсорбції і хроматоґрафії (26—28 травня 2003 р.). — Львів, 2003.
Посилання[ред. код]
- Симон Шноль. Три времени Цвета