Одеський 10-й уланський полк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Одеський 10-й уланський полк
Тип уланський полк
Медіафайли на Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 10-й полк.

10-й уланський Одеський полк — кавалерійський полк Російської імператорської армії.

Старшинство — 5 червня 1812 року. Полкове свято — 9 травня, перенесення мощів Свтого Миколая Чудотворця.

Історія полку[ред. | ред. код]

Рядовой 10-го Уланского Одесского полка, 1913 год
Рядовий 10-го Уланського Одеського полку, 1913 рік.
  • Після вигнання французів з меж Російської імперії полк увійшов до корпусу генерала Фердінанда Вінцингероде та 1 лютого 1813 року в битві при Каліші його військові захопили 2 французьких батальйони з 2 гарматами та прапором. Потім полк брав участь у битвах при Вейсенфельсі, Лютцені, Бішофсверді, Бауцені, Рейхенбаху, Кацбаху та під Лейпцигом, де «з відвертою мужністю і безстрашністю вдарив на ворожу батарею і, опанувавши її, відбив 6 гармат».
  • У 1814 році брав участь у блокаді Майнца та взяття Парижа.
  • За доблесні дії під час походів війни шостої коаліції 1813—1814 року полк був переформований з козацького полку в уланський полк і названий 3-м Українським уланським полком.
  • 30 серпня 1814 року полку були надані 20 Срібних труб.
  • 8 жовтня 1817 року з половини полку, шляхом доукомплектування полку козаками Бузького козацького війська, було сформовано 2-й Бузький уланський полк. Інша половина полку увійшла до складу 1-го Бузького Уланського полку (потім 9-й уланський Бузький полк).
  • У 1828—1829 роках полк брав участь у російсько-турецькій війні: перехід через річку. Прут; облога та взяття Тульчина; бої під Базарджиком; сутичка поблизу Варни, блокування Варни; бій при Куртепі; взяття Варни, бій при Мараші, та Шумлі.
  • З 25 червня 1830 року в полку нова назва — Одеський Уланський полк.
  • У 1831 році одесити (так називали полк) брали участь у битві з поляками поблизу Дашева під час придушення польського повстання.
  • З 27 грудня 1843 — Уланський Його Світлості Герцога Нассауського полк.
  • За військові дії 1849 року в Трансильванії (атака Ротентурмської ущелини; взяття Толмата; битва при Сегесварі, біля Мюленбаха) полк був нагороджений Георгіївським полковим штандартом з написом «За відзнаку при упокоренні заколоту в 1849 році».
  • З 19 березня 1857 року Одеський Уланський полк отримав назву — Одеський Уланський Його Високості Герцога Нассауського полк.
  • З 6 грудня 1907 року полк став називатися — 10-й Уланський Одеський Його Високості Великого Герцога Люксембурзького і Нассауського полк.
  • 5 червня 1912 року, в день 100-річного ювілею, полку був вручений Георгіївський штандарт з Александрівською ювілейною стрічкою. У грудні цього року полк став називатися 10-й уланський Одеський полк.
  • Під час Першої світової війни полк брав участь у стабілізації Румунського фронту. Лютневу революцію 1917 року офіцери та солдати полку сприйняли досить негативно. Разом із корпусом графа Федора Келлера полк навіть збирався вирушити до Петрограда для наведення порядку.
  • 16 квітня 1920 року — ескадрон полку увійшов до складу 1-го кавалерійського полку Російської армії Петра Врангеля і бився в ній, аж до евакуації білих військ із Криму.

Дислокація[ред. | ред. код]

  • 1817 — близько 1860 — Херсонська губернія — Федорівка (з 1832 року — перейменована на Нову-Одесу) і села навколо;
  • 1861—1862 — Херсонська губернія — Новоархангельськ;
  • 1865—1869 — Харківська губернія — Богодухів;
  • 1869—1876 — Харківська губернія — Лебедин (нині — Сумська область);
  • 1878—1914 — Харківська губернія — Охтирка (нині — Сумська область);

Шефи[ред. | ред. код]

Командири[ред. | ред. код]

  • 17.08.1817 — 22.11.1817 — полковник Деканор Олександр Іванович;
  • 22.11.1817 — 05.03.1820 — полковник маркіз Дебоассезон Йосип Павлович (?-1823);
  • 05.03.1820 — 03.11.1828 — підполковник (з 8 серпня 1820 — полковник) Лазич Кузьма Федорович (1774 — після 1838);
  • 25.11.1828 — 25.02.1832 — полковник Самойлович Іван Васильович;
  • 25.02.1832 — 01.01.1835 — підполковник Францкевич Микола Антонович;
  • 01.01.1835 — 11.06.1844 — полковник (з 8 вересня 1843 — генерал-майор) фон дер Лауніц Василь Федорович (1802—1864)
  • 11.06.1844 — 20.06.1851 — полковник (з 08.04.1851 генерал-майор) Шевич, Михайло Миколайович (1805—1870);
  • 20.06.1851 — 08.05.1852[1] — полковник Карабчевський Платон Михайлович (1811—1852);
  • 05.07.1852 — 14.07.1861 — полковник барон фон Раден, Федір Карлович (? — після 1874);
  • 14.07.1861 — 30.08.1866 — полковник Еттінгер Федір Іванович (1814-?);
  • 30.08.1866 — 01.07.1867 — полковник Єгор'єв Костянтин Єгорович;
  • 01.07.1867 — 09.02.1872 — полковник Броневський Яків Дмитрович (1826-?);
  • 09.02.1872 — 21.03.1874 — полковник фон Віттен Федір Карлович;
  • 21.03.1874 — 20.04.1880 — полковник Жданов Володимир Петрович (1824—1891);
  • 20.04.1880 — 10.12.1886 — полковник Мерклінг Микола Іванович (1838—1907);
  • 10.12.1886 — 31.08.1891 — полковник Бекман Володимир Олександрович (1848—1923);
  • 09.10.1891 — 13.12.1891 — полковник Барт Олександр Давидович (?-1891);
  • 13.01.1892 — 22.10.1895 — полковник Оводов Олександр Миколайович (1844—1913);
  • 06.11.1895 — 03.04.1898[2] — полковник барон фон дер Остен-Дризен Микола Олександрович (?-1898);
  • 03.05.1898 — 25.01.1902 — полковник Плешков Михайло Михайлович (1856—1927);
  • 24.02.1902 — 03.10.1906 — полковник Медведєв Микола Олександрович;
  • 03.10.1906 — 30.08.1912 — полковник Кузьмін-Караваєв Борис Олександрович (1857—1920);
  • 17.09.1912 — 20.11.1915 — полковник (з 21 липня 1915 — генерал-майор) Данилов Олександр Сергійович (1862-?);
  • 17.12.1915 — 08.10.1917 — полковник Еммануель Олександр Миколайович (1872—1923);
  • 08.10.1917 — після 04.11.1917 — полковник Яковлєв Дмитро Іванович.

Знаки відмінності[ред. | ред. код]

  • Георгіївський полковий штандарт за військові дії 1849 року в Трансільванії
  • 20 срібних труб за війну 1812—1814 років.
  • Знаки на шапки за польську війну у 1831 та 1908 роках.

Нагрудний знак[ред. | ред. код]

Затверджено — 4 травня 1910 року. Білий емалевий хрест із золотим обідком, що лежить на золотому вінку. На кінцях його золотом зображені вензелі Імператорів Олександра I та Миколи II та ювілейні дати: «1812-1912». У центрі герб Одеси (нагорі на білому полі чорний двоголовий орел, унизу на червоному — срібний якір).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Помер у посаді. Найвищим наказом від 5 червня 1852 року виключено зі списків внаслідок смерті.
  2. ↑ Помер у посаді. Найвищим наказом від 20 квітня 1898 року виключено зі списків внаслідок смерті.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Одеський_10-й_уланський_полк&oldid=41661677