Омар Бонго
| Ель-Хадж Омар Бонго Ондимба | ||
|---|---|---|
 |
||
|
2-й президент Габону
|
||
| Час на посаді: | ||
| 2 грудня 1967 — 8 червня 2009 | ||
| Попередник | Леон Мба | |
|
|
||
| Народився | 30 грудня 1935 (76 років) Леваї,  Габон |
|
| Помер | 8 червня 2009 (2 роки) Барселона,  Іспанія |
|
| Громадянство | Габон |
|
Ель-Хадж Омар Бонго Ондимба (фр. El Hadj Omar Bongo Ondimba; ім'я при народженні — Альберт Бернар Бонго; 30 грудня 1935 — 8 червня 2009) — габонський державний діяч, президент Республіки Габон у 1967—2009 роках[1], став президентом у віці 32 років, був наймолодшим президентом у світі на той момент. Після смерті тоголезького президента Гнассінгбе Ейадема в лютому 2005 року він став найбільш довговічним президентом в Африці і найбільш довгоправлячим главою держави у світі.
[ред.] Біографія
Омар Бонго народився в місті Леваї (зараз Бонговілль) в Східному Габоні, біля кордону з Республікою Конго. Окрім нього, в сім'ї було ще одинадцять дітей. Його батько помер, коли йому було сім років[2].
Закінчивши середню школу, Бонго пішов працювати на пошту. Але незабаром вирішив розпочати військову кар'єру. Завдяки невисокій росту і міцному здоров'ю, був відправлений військовою комісією на навчання в льотну школу. Після її закінчення, Бонго два роки прослужив у ВПС Габону в чині лейтенанта.
Політична кар'єра Альберта Бернара Бонго почалася в 1960 році, коли Габон отримав незалежність від Франції. Під час перших парламентських виборів у незалежному Габоні Бонго став помічником у виборчій компанії свого приятеля, який був близькою людиною першого президента Габону Леона Мба. В результаті приятель був призначений Міністром охорони здоров'я, а Бонго одержав місце у МЗС.
У 1962 році він очолив адміністрацію президента. В 1964 році відбувся перший і єдиний військовий переворот в Габоні, Президент Леон Мба був викрадений, а Бонго став заручником на військовій базі в столиці Лібревіль. Через два дні союзники допомогли відновити уряд Леона Мба. Бонго став віце-президентом Габону у 1966 році при президенті Леонs Мба, і зайняв президентську посаду після його смерті 28 листопада 1967 року. Бонго прийняв іслам в 1973 році і змінив своє ім'я на Омар. У 2003 році до імені він додав та прізвище Ондимба.
На початку 1990-х Бонго поклав кінець однопартійній системі в Габоні, при якій домінуючою партією була Габонська демократична партія, і дозволив провести багатопартійні вибори. Вибори проводилися в 1993 та 1998: Бонго переміг обидва рази, набравши 51,2% і 66,88%.
Президентські вибори проводилися в 1973, 1979, 1986, 1993, 1998 і 2005, в результаті яких Бонго вигравав. У 2006 році 71-річний президент Габону заявив, що збирається переобиратися черговий раз на посаду в 2012 році.
| « | У мене немає очевидного наступника. Хто говорить, що зміна влади можлива тільки шляхом перевороту? Я буду балотуватися в 2012 році, якщо Бог дасть мені сили. | » |
У 2003 році була змінена конституція. Зміни дозволяли обиратися президентом необмежену кількість разів. Критики звинуватили Бонго в тому, що він хоче встановити довічну диктатуру. Бонго виставив свою кандидатуру на президенском виборах 2005 року. 6 жовтня 2005 було оголошено, що вибори будуть проведені 27 листопада. Згідно з офіційними результатами, Бонго переміг зі значною перевагою, набравши 79,2%[3]. Переможець прийняв присягу 16 січня 2006 [4].
Колись наймолодший президент на африканському континенті, Бонго беззмінно правив Габоном більше сорока років. Втримавшись при владі в результаті кількох спроб державного перевороту і замаху на його життя, Бонго став самим долгоправлячим главою держави у світі. За його влади в Габоні, який завдяки великим покладам нафти й інших корисних копалин є однією з найбагатших країн у регіоні, розквітла корупція, а більшість із півтора мільйона мешканців залишаються бідними.
Дружина Бонго - лікар, доктор-педіатр — є дочкою конголезского президента Сассу-Нгессо. Його син, Алі бен Бонго, був міністром закордонних справ у 1989-1991 і є міністром оборони з 1999 року.
Бонго був рекордсменом не тільки за кількістю років перебування при владі, але й за кількістю нерухомості, придбаної у Франції. У ході розслідування, проведеного бригадою фінансової поліції Франції з'ясувалося, що йому і його родичам належало 33 одиниці нерухомості в Парижі і на Лазурному березі, включаючи особняк на Єлисейських полях, вартістю 18 мільйонів євро.
[ред.] Виноски
