Особняк Сагірова (Ростов-на-Дону)
| Особняк Сагірова рос. Особняк Сагирова | |
|---|---|
 | |
| 47°13′43″ пн. ш. 39°45′49″ сх. д. / 47.2288528° пн. ш. 39.763806° сх. д.Координати: 47°13′43″ пн. ш. 39°45′49″ сх. д. / 47.2288528° пн. ш. 39.763806° сх. д. | |
| Країна | Росія |
| Місто | Ростов-на-Дону |
| Розташування | площа Свободи, будинок 6 |
| Тип | будівля і пам'ятка архітектури[d] |
| Стиль | Еклектика[d] |
| Автор проєкту | М. Н. Дурбах |
| Дата заснування | 1890-ті |
  Особняк Сагірова Особняк Сагірова (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Особняк Сагірова (рос. Особняк Сагирова) — будівля в Ростові-на-Дону, розташоване на площі Свободи. Побудована в 1890-х роках на центральній площі міста Нахічевані-на-Дону (нині у складі Пролетарського району Ростова-на-Дону)[1]. Будівля має статус об'єкта культурної спадщини регіонального значення[2].
Історія[ред. | ред. код]
Розробка проекту будинку приписується міському архітекторові Нахічевані-на-Дону М. Н. Дурбаху. В особняку жив хлебопромышленник А. С. Сагіров. У 1906 році будівлю придбала А. Шелгунова. На початку 1910-х років маєток орендував підприємець Б. А. Камерштейн, який відкрив у ньому синематограф «Ельдорадо» — один з перших в місті.
У 1921 році кінотеатр був перейменований на честь 3-го інтернаціоналу. Через три роки він став називатися «Казино». До кінця 1920-х років кінотеатр отримав назву «Спартак». Після війни особняк втратив навіс над входом і частина ліпного декору. Під час зміни обладнання в кінотеатрі була змінена планування, з'явився новий вхід. У 1999 році до ювілею міста було проведено ремонт під керівництвом архітектора Р. Шевченка. Архітектор і реставратор Любов Волошинова відзначала погана якість цього ремонту: цоколь облицювали дрібнорозмірною цементною плиткою, була змінена первісна колірна гамма, споруджено сучасні металеві навіси.
Архітектура[ред. | ред. код]
Півтораповерховий особняк головним фасадом звернений на площу Свободи. На сході до будинку примикає особняк Кечекьяна. В оформленні будинку Сагірова поєднуються елементи класицизму та бароко. Виділяються бічні розкріповки, завершені трикутними фронтонами. У центральній частині фасаду п'ять прямокутних вікон, оформлених декоративними наличниками. Фасад завершується карнизом, на якому раніше розташовувалися ліпні декоративні вази.
Спочатку в південній частині будинку розташовувався вестибюль і парадний зал, а в північній — вітальні та спальні. Цокольний поверх займали підсобні приміщення. Парадний зал візуально поділявся пілонами, одна пара яких була прикрашена каріатидами, а інша — атлантами. Стіни були прикрашені декоративними карнизами і фризами, на стелі розміщувалися три ліпних плафони.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волошинова Л. Ф. Бульварная площадь. — Ростов-на-Дону : Донской издательский дом, 2001. — С. 111—117. — (Серия «Судьбы улиц, площадей, зодчих») — ISBN 5-87-688-202-X. (рос.)
- ↑ Ростов-на-Дону (объекты культурного наследия регионального значения). Официальный портал Правительства Ростовской области. Процитовано 9 листопада 2013. (рос.)