Останній шанс (фільм, 1945)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Останній шанс | |
|---|---|
| нім. Die Letzte Chance | |
 | |
| Жанр | військова драма |
| Режисер | Леопольд Ліндтберг |
| Продюсер | Лазар Векслер |
| Сценарист |
Елізабет Монтагу Річард Швайзер Альберто Барберіс Девід Векслер |
| У головних ролях |
Еварт Дж. Моррісон Джон Гой Рей Рейган Луїза Россі Тереза Гізе |
| Оператор | Еміль Берна |
| Композитор | Роберт Блум |
| Кінокомпанія | Praesens-Film |
| Дистриб'ютор | Metro-Goldwyn-Mayer і Netflix |
| Тривалість | 113 хв. |
| Мова | німецька, англійська, італійська |
| Країна |
.svg){kind=small} Швейцарія |
| Рік | 1945 |
| Дата виходу | 26 травня 1945 (Цюрих) |
| IMDb | ID 0037871 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
«Останній шанс» (нім. Die Letzte Chance) — чорно-білий швейцарський фільм 1945 року поставлений режисером Леопольдом Ліндтбергом. Разом з іншими 11-ма стрічками фільм здобув Гран-прі 1-го Каннського кінофестивалю 1946 року 
.
Сюжет[ред. | ред. код]
Північна Італія, вересень 1943-го. У містечку Сало́ засновано маріонетковий фашистський уряд, що розпочав депортацію до Німеччини робітників і іноземців. Двом ув'язненим, англійцеві і американцеві, вдається втекти з потягу. В результаті вони потрапляють у групу біженців, що складається з представників десяти національностей, яка спробувала пробитися до швейцарського кордону. Долаючи небезпеки і важкі випробування, герої фільму знаходять порятунок на території нейтральної країни.
В ролях[ред. | ред. код]
| Еварт Дж. Моррісон | ···· | майор Телфорд |
| Джон Гой | ···· | лейтенант Джон Голлідей |
| Рей Рейган | ···· | сержант Джим Бреддок |
| Луїза Россі | ···· | Тоніна |
| Джузеппе Галеаті | ···· | машиніст потягу |
| Романо Кало | ···· | священик |
| Леопольд Біберті | ···· | швейцарський лейтенант |
| Зігфріт Штейнер | ···· | військовий лікар |
| Еміль Гербер | ···· | прикордонник |
| Тереза Гізе | ···· | фрау Віттельс |
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації фільму «Останній шанс» | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1945 | Національна рада кінокритиків США | Включення до десятки найкращих фільмів | Останній шанс | Перемога | |
| 1946 | 1-й Каннський міжнародний кінофестиваль | Гран-прі | Останній шанс | Перемога | |
| Міжнародна премія миру | Леопольд Ліндтберг | Номінація | |||
| 1947 | Золотий глобус | Приз за розвиток взаєморозуміння між народами | Останній шанс | Перемога | |
Посилання[ред. | ред. код]
- Останній шанс на сайті IMDb (англ.)
(станом на 26.11.2015) - Останній шанс на сайті AlloCiné (фр.)
|
