Третя людина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Третя людина
The Third Man
Третя людина (постер).jpg
Жанр детектив (нуар)
Режисер Керол Рід
Сценарист Грем Грін
Александр Корда
У головних
ролях
Джозеф Коттен
Аліда Валлі
Бернард Лі
Орсон Уеллс
Оператор Роберт Краскер («Оскар»)
Композитор Антон Карас
Кінокомпанія London Film Productions
Тривалість  104 хв. (відео)
93 хв. (великий екран, США)
Країна  Велика Британія Велика Британія
Рік  1949
IMDb ID 0041959

«Третя людина» (англ. The Third Man) — британська кримінальна кінодрама в жанрі нуар, нагороджена головним призом Каннського фестивалю 1949 року. Широко відома завдяки акторській роботі Орсона Уеллса і музиці Антона Караса. У 1996 р. Британський інститут кіно визнав «Третю людину» найкращим британським фільмом в історії.

Сюжет[ред.ред. код]

Дія фільму відбувається у другій половині 1940-их років в напівзруйнованому післявоєнному Відні. Місто поділено на чотири зони окупації: Американський, Англійська, Радянський та Французький сектори, а центр міста, так звана, «Міжнародніа зона», управляється усіма чотирма союзниками спільно. У місті, внаслідок нестачі практично будь-якого товару, процвітає чорний ринок, і орудують банди.

На запрошення одного свого друга дитинства Харрі Лайма (Орсон Уеллс), до Відня приїжджає автор бульварних романів, американський письменник Холлі Мартенс (Джозеф Коттен). Добравшись за адресою, він дізнається від двірника (Пауль Хербігер), що Харрі зовсім недавно загинув в результаті нещасного випадку, що стався прямо під вікнами його будинку: його збила машина. Мартенс встигає хіба що на похорон друга. На похоронах з Мартенсом заводить розмову англійський офіцер майор Келловей (Тревор Ховард) і, переконавшись у повній непричетності Мартенса, розповідає йому, що Харрі Лайм був одним з головних віденських гангстерів. Мартенс, який знав Лайма 20 років, рішуче відкидає таку можливість.

Згодом друзі Лайма розповідають Мартенсу подробиці смерті його друга, що насторожують Мартенса в першу чергу тому, що на місці події зовсім не було випадкових людей — навіть водій машини був власним водієм Лайма. Крім того, за запевненнями друзів, вони вдвох кинулися на допомогу, а двірник повідомив Мартенсу, що бачив трьох. Не зважаючи на те, Що майор Келловей надав Мартенсу квиток на зворотний літак, Мартенс, упевнений в тому, що його друга вбили, починає своє власне розслідування, важливою частиною якого стають пошуки третьої людини.

У ролях[ред.ред. код]

Навколо фільму[ред.ред. код]

Сценарій фільму написав Грем Грін. У його основі лежить відомий сюжетний хід — інсценування героєм своєї загибелі. Згодом Грін написав однойменний роман, що вийшов в 1950 році. Зйомки у Відні відбувалися з 22 жовтня по 11 грудня 1948 року. Для апартаментів головного героя був обраний княжий палац Паллавічіні. У кіносвіті довгий час існувала думка, що першу скрипку на зйомках грав не режисер, а Орсон Уеллс, і саме йому належать найцікавіші режисерські рішення (зокрема, фінальна віньєтка на тему верховенства обв'язків над почуттями). Сам Уеллс завжди відхрещувався від цих чуток.

Незважаючи на британське походження, «Третя людина» належить до числа класичних фільмів-нуар і навіть визнаний Американським кіноінститутом « одним з найкращих американських детективів» в історії. Головний герой опиняється в ролі приватного детектива і в ході проведеного розслідування не тільки переконується в відносності загальноприйнятих думок і моральних орієнтирів, але і опиняється в ситуації, коли він змушений вибирати між почуттями та обов'язком.

Розв'язка, як це часто буває в стрічках такого жанру, відбулась в індустріальному лабіринті — каналізаційній системі. Орсон Уеллс відмовився визирати на вулицю з каналізаційного тунелю. У знаменитій сцені, де (нібито) герой Уеллса хапається руками за грати каналізації, Знявся сам режисер, Керол Рід.

Уеллс мав вибір — отримати фіксовану оплату за зйомки або відсоток від прибутку. Він вибрав фіксовану оплату і крупно програв. Фільм був нагороджений на одному з перших фестивалів у Каннах і отримав премію «Оскар» за кращу операторську роботу в чорно-білому кіно. Він стабільно з'являється в рейтингах найкращих фільмів в історії, в тому числі за версією IMDb. В американському прокаті з фільму були вирізані 11 хвилин, у тому числі вступ, в якому оповідач (Керол Рід) пояснював глядачам, що таке життя в окупованому місті і як заробляти на чорному ринку. Цей фрагмент був відновлений при виданні DVD в серії Criterion Collection.

Музика[ред.ред. код]

Антон Карас, автор і виконавець головної музичної теми, зіграв її на цитрі. Причому озвучував він, дивлячись на екран, як це робилося при музичному супроводі в німому кіно. інструментальная версія цієї теми провела 8 тижнів на першій сходинці американського чарту продажів.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • В оригінальному сценарії Гріна розповідь ведеться від імені британського поліцейського (майор Келлоуей); фільм викладає ті ж події від імені Холлі Мартенса.
  • Прототип Гаррі Лайма у повісті Гріна — Кім Філбі, в ті роки все ще добропорядний агент її Величності і керівник Грема Гріна. Ім'я ж самого Гаррі Лайма — калька з імені Грем Грін.
  • Під час зйомок фільму, кафе «Моцарт» — у якому повинна була відбуватися зустріч Мартенса з бароном Курц — відмовився стати кулісою, побоюючись збитків, тому сцену зустрічі знімали на прилеглій площі, просто розставивши там столи. В наш час[Коли?] кафе «Моцарт» активно рекламує себе як одне з місць зйомок третьої людини.
  • Актори, що носять у фільмі військову форму, насправді носили строкато розфарбовані костюми, щоб якомога більше відрізнятися від справжніх військових. Різниця розмивалася через зйомки на чорно-білу плівку.
  • У традиційному віденському кінотеатрі «Бургкіно», що на Рінгштрассе, фільм «Третя людина» досі показують три рази на тиждень: по вівторках, п'ятницях і неділях.
  • У Відні існує декілька агентств, що пропонують туристам екскурсії «По місцях третьої людини».

Посилання[ред.ред. код]