Таксист (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Таксист
Taxi Driver
Таксист1976.jpg
Жанр драма
Режисер Мартін Скорсезе
Продюсер Джулія Філіпс
Майкл Філіпс
Сценарист Пол Шредер
У головних
ролях
Роберт Де Ніро
Гарві Кейтель
Сібілл Шеперд
Джоді Фостер
Оператор Майкл Чепмен
Композитор Бернард Германн
Монтаж Том Рольф
Мелвін Шапіро
Кінокомпанія Columbia Pictures
Дистриб'ютор  Columbia Pictures
Тривалість  113 хв.
Мова  англійська
Країна  СШАСША
Рік  1976
Дата виходу  8 лютого 1976[1]
IMDb ID 0075314
Кошторис  1,3 млн. $[2]
Касові збори  $ 28 262 574[3]

«Таксист» (англ. Taxi Driver) — фільм американського кінорежисера Мартіна Скорсезе, котрий отримав «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі 1976 року. У головній ролі — Роберт де Ніро, який грає ветерана-соціопата В'єтнамської війни, який поступово божеволіє, працюючи таксистом у Нью-Йорку.

Сюжет[ред.ред. код]

Головний герой фільму — Тревіс Бікл (Роберт Де Ніро), самотній 26-річний чоловік, який раніше служив у морській піхоті. Страждаючи від хронічного безсоння, він влаштовується працювати нічним таксистом у Нью-Йорку. У вільний час Тревіс відвідує порнокінотеатр або кружляє на своєму таксі по міських нетрях. Ці подорожі знято таким чином, що вони дають відчути глядачеві і фатальну самотність головного героя, і його внутрішню відокремленість від людей, які залишаються за склом його автомобіля.

Йому вдається познайомитися з дівчиною на ім'я Бетсі (Сібілл Шеперд), яка працює у виборчому штабі нью-йоркського сенатора Чарльза Палантайна. Тревіс запрошує її в кінотеатр, де йде порнофільм. Маючи його за ненормального, дівчина тікає. Тревіс відчуває себе розгубленим і кинутим. Одного разу в таксі до Тревіса сідає напівбожевільний бізнесмен (Мартін Скорсезе), який повертає його думки до насильства, розповівши про власний намір убити дружину, яка нібито зраджує його з негром.

Будучи за кермом, Тревіс знайомиться з Айріс (Джоді Фостер) — 12-річною дівчинкою- повією, що сварилася зі своїм сутенером. Він як може намагається "врятувати" Айріс, умовити повернутися до батьків і до школи. Однак дівчинка не сприймає його слів, бо сутенер(Гарві Кейтель), як їй здається, любить її.

Тревіс остаточно приходить до думки, що пора вичистити весь «бруд» у місті. Для цього він купує чотири пістолети. Випадково ставши свідком пограбування магазину, Тревіс стріляє в грабіжника, якого продавець потім несамовито добиває. Частково з ревнощів до Бетсі, почасти через свій загальний стан Тревіс вирішує подражнити охорону сенатора Палантайна, удаючи, ніби він убивця. Налякавши сенатора та сполошивши охоронців, Тревіс тікає.

Потім він іде до сутенера, стріляє йому в живіт, вривається в бордель, вбиває викидайла та ще одного завсідника. У ході перестрілки Тревіс отримує поранення в шию. Здається, він помирає від кульової рани. Однак у наступній сцені показано лист батьків Айріс до Тревіса, в якому вони називають його героєм. Судячи з усього, історія вчиненої ним у борделі розправи отримує широкий суспільний резонанс і багато хто щиро захоплюється ним.

В останній сцені показано, як у таксі Бікла знову сідає Бетсі. Вона вважає його героєм, але він себе героєм не вважає. Бікл довозить її до будинку, не бере плату і їде. Поширеною є думка, що після сцени вбивства все відбувається в згасаючій уяві головного героя. Таксист здригається, піймавши відображення своїх стривожених, залитих червоними вогнями очей у дзеркалі таксомотора. Коли починають йти фінальні титри, автомобіль зовсім пропадає з очей. Фільм закінчується планом нічної вулиці, по якій їде безліч машин, на узбіччі видно силуети людей, після чого сцена йде у затінення.

Актори[ред.ред. код]

Знімальна група[ред.ред. код]

  • Режисер: Мартін Скорсезе
  • Продюсер: Джулія Філіпс (Julia Phillips), Майкл Філіпс (Michael Phillips)
  • Сценарист: Пол Шредер
  • Композитор: Бернард Германн помер до прем'єри, в кінці фільму йому висловлено окрему подяку
  • Оператор: Майкл Чепмен (Michael Chapman)
  • Монтаж: Том Рольф (Tom Rolf), Мелвін Шапіро (Melvin Shapiro)
  • Художник по костюмах: Рут Морлі (Ruth Morley)

Сценарій[ред.ред. код]

Фільм знято за сценарієм відомого кінокритика Пола Шредера, який засновано на переробці фабули класичного вестерна «Шукачі» й насичено автобіографічними елементами. Серед літературних джерел, з яких він виходив, сценарист називає роботи Достоєвського («Записки з підпілля») й Сартра («Нудота»). «Я намагався перенести героя творів екзистенціалістів з Європи до Америки. Як можна помітити, в американському варіанті він ще менш здатний зясувати причини своїх проблем», - пише Шредер. Скорсезе та Шредера познайомив Браян де Пальма. Скорсезе наполіг на переробці сценарії з кількох істотних позицій. Зокрема, дію перенесено з Лос-Анджелеса в знайоміший йому Нью-Йорк, а останні жертви Бікла з міркувань політкоректності замість негрів стали білими.

Нагороди та номінації[ред.ред. код]

1976 рік — Каннський кінофестиваль
1977 рік — номінації на «Оскар» у категоріях
1977 рік — номінації на «Золотий глобус» у номінаціях:

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]