Острів стабільності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Острів стабільності на карті ізотопів

Острів стабільності — гіпотетична трансуранова область на карті ізотопів, для якої (відповідно до оболонкової моделі ядра Марії Гепперт-Маєр і Ганса Єнсена, удостоєних в 1963 р. Нобелівської премії) внаслідок граничного заповнення в ядрі протонних і нейтронних оболонок, час життя ізотопів значно перевищує час життя «сусідніх» трансуранових ізотопів.

Кандидатами на приналежність острова до стабільності довго розглядалися ізотопи елементів, що мають порядкові номери 114 і 126.

Перші ізотопи унунквадію, синтезовані в ОІЯД, мають нетипово великий період напіврозпаду[1], що підтверджує оболонкову модель.

Пошуки надважких елементів у природі поки не увінчалися успіхом.

28 травня 2006 російські вчені під керівництвом Юрія Оганесяна з Об'єднаного інституту ядерних досліджень оголосили, що їм вдалося підтвердити існування першого елемента з номером 114 з великим часом життя і отримати експериментальне підтвердження існування «острова стабільності» - у ході цього експерименту на додаток до раніше проведених фізичних експериментів була проведена хімічна ідентифікація ланцюжків розпаду [2].

Див. також[ред.ред. код]

en: Unbibium#Claimed discovery as a naturally occurring element

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Yu. Ts. Oganessian et al. Measurements of cross sections and decay properties of the isotopes of elements 112, 114, and 116 produced in the fusion reactions 233,238U, 242Pu, and 248Cm+48Ca http://link.aps.org/abstract/PRC/v70/e064609 Physical Review C. 2004. т. 70. Також вільно доступний препринт
  2. стаття Михайла Молчанова Открытие подтверждено http://www.sciam.ru/article/3051/%7Cиздание=В мире науки|год=2006|номер=7 (июль)