Марія Гепперт-Маєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марія Гепперт-Маєр
Mayer.jpg
Народився 28 червня 1906(1906-06-28)
Катовіце, Німецька Імперія
Помер 20 лютого 1972(1972-02-20) (65 років)
Сан-Дієго, США
Місце проживання США
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів Ядерна фізика
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (1963)
Nobel prize medal.svg

Марі́я Ге́пперт-Ма́єр (нім. Maria Goeppert-Mayer; 28 червня 1906, Катовіце, Німецька Імперія — 20 лютого 1972, Сан-Дієго, США) — видатна жінка-фізик, одна з небагатьох жінок-лауреатів Нобелевскої премії з фізики (половина премії за 1963 р., разом з Гансом Єнсеном, «за відкриття, що стосуються оболонкової структури ядра»; другу половину премії отримав Юджин Вігнер «за вклад в теорію атомного ядра та елементарних часток, особливо за допомогою відкриття та використання фундаментальних принципів симетрії»).

Біографія[ред.ред. код]

Марія Гепперт-Маєр була єдиною дитиною в сім'ї професора педіатрії Фрідріха Гепперта та його дружини, вчительки мови та літератури Марії Гепперт. В 1910 р. сім'я переїхала в Геттінген, де її батько став професором педіатрії в університеті. З ранніх років Марія була оточена студентами та викладачами університету, такими інтелектуалами, як Енріко Фермі, Вернер Гейзенберг, Поль Дірак та Вольфганг Паулі. В 1924 р. вона здала вступний екзамен в університет (Abitur) і була прийнята туди восени. Вона слухала лекції, в тому числі і в Макса Борна, Джеймса Франка та Адольфа Отто Рейнольд-Віндхауза. В 1930 р. вона вийшла заміж за співробітника Джеймса Франка — Джозефа Едварда Маєра. Незабаром вони переїхали в США — на батьківщину Маєра.

В наступні декілька років Гепперт-Маєр безкоштовно викладала в університеті імені Джонса Хопкінса в Балтиморі з 1931 по 1939 рр. а з 1940 по 1946 рр. в Колумбійський університет. Посля цього вона викладала в университеті Чикаго. Отримати оплачену роботу було неможливо, з одного боку через велику депресію, а з іншого боку через те, що вона працювала в тих же університетах, де її чоловік також був професором, і її могли звинуватити у використанні родинних зв'язків. В 1940 р. видала спільно зі своїм чоловіком книгу «Статистична механіка».

Після утворення Аргонської національної лабораторії в 1946 р. Гепперт-Маєр запропонували роботу на півставки у якості старшого наукового співробітника у відділі теоретичної фізики. Якраз в цей період вона розробила оболонкову модель ядра, за яку отримала потім Нобелівськую премію з фізики.

Модель Гепперт-Маєр пояснювала існування магічних чисел в фізиці ядра того факту, що елементи з атомними вагами 2, 8, 20, 28, 50, 82, та 126 були стабільнішими за сусідів у періодичній таблиці. Природа даного пояснення полягає в спін-орбітальній взаємодії нуклонів, в результаті чого в ядрі утворювалися оболонки з можливою кількістю нуклонів 2, 6, 10 і ін. При заповненні чергової оболонки виходить надзвичайно стабільна конфігурація ядра. За її власним описом:

Уявіть собі кімнату з парами, що вальсують. Припустимо, що вони вальсують в кімнаті колами, одні з яких лежать всередині інших. Тепер уявіть, що ви можете розмістити на одне коло дві пари, якщо одна з них буде описувати коло за годинниковою стрілкою, а друга проти годинникової стрілки. Тепер добавимо наступне — нехай пари, рухаючись по колу, крім того крутяться навколо своєї осі. Проте не всі пари з тих, що описують коло за годинниковою стрілкою, також обертаються за годинниковою стрілкою — деякі обертаються проти годинникової стрілки. Те ж саме протікає і з парами, які описують коло проти годинникової стрілки, — деякі обертаються за годинниковою стрілкою, а інші проти годинникової.

Приблизно в той же час незалежно від неї німецький фізик Ганс Єнсен побудував таку саму теорію оболонкової моделі ядра. В 1955 р. вони спільно написали книгу «Елементарна теорія оболонкової моделі ядра». Післе нагородження Нобелівською премією в 1963 р. Гепперт-Маєр сказала: «Зробити роботу було вдвічі цікавіше, ніж отримати приз за неї».

У 1935 році Гепперт-Маєр вперше розглянула можливість подвійного бета-розпаду атомних ядер і розрахувала вірогідність цього процесу.

В кінці 1940-х — початку 1950-х років вона виконала розрахунки з поглинання випромінювання для Едварда Теллера, які, ймовірно, використовувались при конструюванні водневої бомби.

Після смерті Гепперт-Маєр Американське фізичне товариство затвердило нагороду в її честь, яку присуджували молодій жінці-фізику на початку наукової кар'єри. Мила жінка зі ступінню кандидата наук може отримати гроші, а також можливість виступати з лекціями на тему своїх досліджень в чотирьох провідних наукових закладах. Чиказький університет також щорічно присуджує премію видатній молодій жінці-вченому або інженеру. Каліфорнійський університет у Сан-Дієго проводить щорічний симпозіум імені Гепперт-Маєр, який збирає жінок дослідників для обговорення сучасної науки.

В літературі[ред.ред. код]

Згадується в романі Грегорі Бенфорда «Панорама часів»:

…Гордон пригледівся й упізнав Марію Гепперт-Маєр — єдину жінку на факультеті. Вона недавно перенесла інсульт і тепер з'являлася рідко, переміщуючись коридорами ніби привид. Ліва сторона її тіла була частково паралізована, а мова стала невиразною. Шкіра на обличчі обвисла, вона здавалась дуже втомленою, проте в очах її світився незгасимий інтелект…

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Борн М., Гепперт-Майер М. Теория твёрдого тела. — Л.-М.: ОНТИ, 1938. — 268 с.
  • Гепперт-Майер М., Иенсен И. Г. Д. Элементарная теория ядерных оболочек. — М.: ИЛ, 1958. — 318 с.
  • Майер Дж., Гепперт-Майер М. Статистическая механика. — М.: Мир, 1980. — 544 с.

Посилання[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]