Пазич Майя Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майя Пазич
В ролі Сирени у виставі «Сирена та Вікторія»
В ролі Сирени у виставі «Сирена та Вікторія»
В ролі Сирени у виставі «Сирена та Вікторія»
Ім'я при народженні Майя Павлівна Вовк[джерело не вказане 1208 днів]
Народилася 22 травня 1938(1938-05-22)
с. Розаліївка, Білоцерківський район, Київська область, УРСР, СРСР[джерело не вказане 1208 днів]
Померла 1 липня 2020(2020-07-01) (82 роки)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСР → Україна Україна
Роки діяльності 1959—2020
Чоловік Василь Пазич
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Народний артист України
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІ ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня
Орден княгині Ольги І ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пазич.

Майя Павлівна Пазич (до шлюбу Вовк; нар. 22 травня 1938, Розаліївка — пом. 1 липня 2020, м. Київ, Україна[1][2]) — радянська та українська акторка. Заслужена артистка України (1994)[3]. Народна артистка України (2011)[4]. Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2009)[5], ІІ ступеня (2013)[6], І ступеня (2017)[7].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1959; педагоги н. а. України Костянтин Степанков, н. а. України Петро Сергієнко)[8].

У 1959 році працювала в Одеському театрі юного глядача, після чого у 1960—2020 роках — акторка Київського театру юного глядача на Липках[9].

Могила Майї Пазич та її чоловіка, Байкове кладовище

Чоловік — Василь Пазич, заслужений артист України, соліст Театру опери та балету ім. Тараса Шевченка (помер 1997 р.). Донька — Калініна Наталія Василівна.

Померла на 83-му році життя 1 липня 2020 року у Києві[2]. Похована у колумбарії Байкового кладовища разом з чоловіком (50°25′04″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.4178056° пн. ш. 30.5038056° сх. д. / 50.4178056; 30.5038056).

Ролі в театрі[ред. | ред. код]

Одеський театр юного глядача
Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.
Київський академічний театр юного глядача на Липках
  • Параска — «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого,1963, реж. М. Мерзлікін;
  • Уляна Громова — «Молода гвардія» О. Фадєєва,1964, реж. О. Барсегян;
  • Няня — «Червоненька квіточка» Л. Браусевича, І. Карнаухова,1976, реж. М. Єдлінський;
  • Пузикова — «Барабанщиця» О. Салинського,1977, реж. М. Мерзлікін;
  • Цариця — «Царівна-жаба» К. Мешкова,1986, реж. М. Карасьов;
  • Шура — «Фатальна помилка» М. Рощина, 1987, реж. В. Гирич;
  • Тітка Роза — «Вино з кульбабок» за Р. Бредбері, 1990, реж. А. Фурманчук;
  • Мачуха — «Кришталевий черевичок» Т. Габбе, 1992, реж. О. Балабан;
  • Марселіна — «Шалений день» П.-О. Бомарше, 1995, реж. В. Гирич;
  • Берта — «Гедда Габлер» Г. Ібсена, 1996, реж. К. Дубінін;
  • Годувальниця — Джульєтти «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, 2002, реж. В. Гирич;
  • Мати Лукашева — «Лісова пісня» Лесі Українки, 2005, реж. В. Гирич;
  • Баба — «Ярмарковий гармидер» Я. та І. Златопольські, 2005, реж. В. Гирич;
  • Місіс Тарбел — «Поліанна» Е. Портер, 2007, реж В. Гирич;
  • Софія — «Безталанна» І. Карпенка-Карого, 2009, реж. К. Дубінін;
  • Сирена — «Сирена та Вікторія» О. Галіна, 2013, реж. В. Гирич;
  • Галчиха — «Без вини винні» О. Островського, 2016, реж. В. Гирич.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Гірка утрата. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 1 серпня 2021.
  2. ↑ а б Померла Майя Пазич. На 83 році життя пішла у Вічність народна артистка України (ua) . «День». 2 липня 2020. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 2020-7-03.
  3. ↑ Указ Президента України від 22.12.1994 року № 800/94 «Про присвоєння почесних звань України працівникам Київського театру юного глядача»
  4. ↑ Указ Президента України від 24.03.2011 року № 339/2011 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
  5. ↑ Указ Президента України від 16.12.2009 року № 1067/2009 «Про нагородження працівників Київського академічного театру юного глядача на Липках»
  6. ↑ Указ Президента України від 27.06.2013 року № 355/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  7. ↑ Указ Президента України від 22.01.2016 року № 18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  8. ↑ Майя Пазич. tuz.kiev.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  9. ↑ https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/u-poshukah-shchastya. {{cite news}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  10. ↑ Майя Пазыч. Кино-Театр.РУ. Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 17 грудня 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пазич_Майя_Павлівна&oldid=42161676