Степанков Костянтин Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Степанков (Волощук) Костянтин Петрович
Annychka Stepankov.jpg
Кадр із фільму Анничка
Ім’я при народженні Волощук Костянтин Петрович
Народження 3 червня 1928(1928-06-03)
УРСР с. Печеськи, Хмельницька область
Дата смерті 22 липня 2004(2004-07-22) (76 років)
Роки діяльності 19561999
Дружина Ада Роговцева
Діти Костянтин (19622012)
Катерина (1972)
Сторінка в інтернеті Костянтин Степанков на сайті Internet Movie Database (англ.)
Нагороди

Костянти́н Петро́вич Степанко́в (* 3 червня 1928, Печеськи — 22 липня 2004) — радянський і український актор.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селі Печеськи Хмельницької області. Справжнє прізвище — Волощук. Батько актора, Петро Петрович Волощук, був священиком і загинув у сталінських застінках. Прізвище Степанков утворене від дівочого прізвища матері, Степанко.

Батька, Петра Волощука арештували 1939 року і з тих пір його ніхто не бачив. (Можливо батько постраждав за близьке знайомство з Олександром Даценком, ад'ютантом Симона Петлюри).

Два брати Костянтина Петровича загинули. Молодший, Георгій, не пережив голоду 1933-го року, а старший, Ігор, загинув під час Другої Світової війни: він не зміг пробачити владі смерть батька і воював на боці УПА.

По війні мати Степанкова, Євгенія Василівна, боячись із двома дітьми, Костянтином та молодшою сестрою Лідою, лишатися після відходу німців на батьківщині, вирішила виїхати до Узбекистану. Проте Костянтин їхати відмовився.

По закінченню школи Степанков вступає до Уманського сільгоспінституту на плодово-овочевий факультет, склавши екстерном іспити за перші два курси. Як згадував сам Костянтин Петрович, весь час, роками, він змушений був недоїдати, тож «дуже хотів швидше стати плодоовочеводом, щоб поближче до їжі — до хліба, картоплі, буряку, меду.»

В інституті Степанков, як член комітету комсомолу, вів «культмасовий сектор», де в його обов'язки входило запрошення відомих людей, котрі перебували в Умані, на зустрічі зі студентами та викладачами. Під час однієї з таких зустрічей на талановитого юнака звернув увагу і запропонував вступити до театрального інституту Амвросій Бучма, на той час актор та режисер Київського театру ім. Івана Франка, професор Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Степанков зголосився на пропозицію Бучми і вступив до театрального інституту де й вчився на курсі Амвросія Максиміліановича на кіновідділі.

1953 — Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.

Від 1955 року грав у театрі ім. Івана Франка.

Від 1968 — актор Київської кіностудії імені Довженка.

Від 1953 року, протягом 31 року, — педагог і керівник майстерні Київського інституту ім. І. Карпенка-Карого.

Від 1998 року — викладач кафедри телебачення в Київському університеті культури і мистецтв.

Помер 22 липня 2004 року від раку підшлункової залози. Похований в селі Жовтневе Бориспільського району Київської області.

Фільмографія[ред.ред. код]

Рік Назва Роль Країна Примітки
1956 Павло Корчагін Акім
1962 Мовчать тільки статуї
1965 Перевірено — мін немає
1968 Розвідники Миклош
1968 На Київському напрямку Кирпонос Михайло Петрович, генерал-полковник, командувач Південно-Західним фронтом
1968 Камінний хрест
1968 Анничка Газда Кметь, пан, заможний гуцул
1969 Дума про Британку
1969 Важкий колос
1970 Білий птах з чорною ознакою
1970 Комісари Федір Лукачьов УРСР
1970 Родина Коцюбинських
1971 Випадкова адреса Чіряєв, тренер
1971 Іду до тебе
1971 Поїзд до далекого серпня
1971 Захар Беркут
1972 Увімкніть північне сяйво
1972 Нічний мотоцикліст Резник Микола Семенович, слідчий
1973 Дід лівого крайнього
1973 Коли людина посміхнулась головний лікар
1973 Будні карного розшуку
1973 Дума про Ковпака
1974 Друге дихання
1974 Марина Опанас
1977 Весь світ в очах твоїх
1977 Право на любов УРСР
1977 Ненависть
1977 Свідоцтво про бідність
1978 Голубі блискавки
1978 Море
1978 Женці
1979 «Київські зустрічі („Зупинись, мить …“)»
1979 Забудьте слово "смерть" УРСР
1979 Скляне щастя
1979 Вавилон ХХ багач Бубела
1980 Платон мені друг
1980 Овід
1980 Дударики
1981 Під свист куль
1981 Високий перевал
1983 Климко
1983 «Провал операції „Велика Ведмедиця“»
1983 Легенда про княгиню Ольгу воєвода Свенельд
1984 Що в Сеньки було
1985 Спокуса Дон Жуана
1985 Пароль знали двоє генерал Олександр Павлович Кутепов, голова Російського загальновійськового союзу
1985 Мама рідна, любима
1986 І в звуках пам'ять відгукнеться...
1986 Кармелюк
1989 Камінна душа Старий опришок УРСР
1989 Небилиці про Івана
1989 Етюди про Врубеля
1989 Гори димлять
1991 Чудо в краю забуття
1991 Карпатське золото
1991 Гріх (ТБ) УРСР
1992 Чотири листи фанери батько Мазепи Україна
1992 Обітниця
1992 Вишневі ночі
1993 Гетьманські клейноди
1993 Пастка Україна 5 серій
1994 Притча
1994 «Капітан „Крокус“»
1995 Об'єкт ''Джей''
1996 Острів любові
1998 Пристрасть економ
1998 Два місяці, три сонця
1999 Як коваль щастя шукав

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Джерело інформації[ред.ред. код]


Кінематографія Це незавершена стаття про кінематографію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.