Пайпер Керман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пайпер Керман
Народилася 28 вересня 1969(1969-09-28) (54 роки)
Бостон, США
Країна  США[1]
Діяльність письменниця, мемуаристка
Галузь письменник
Alma mater Коледж Сміт
Знання мов американська англійська і англійська
У шлюбі з Ларрі Смітd
IMDb ID 5246353
Сайт piperkerman.com

Пайпер Ерессі Керман[2] (нар. 28 вересня 1969(19690928)) — американська письменниця. У 1998 році її звинуватили у злочинній діяльності з відмивання грошей і засудили до 15 місяців ув'язнення у федеральній виправній колонії, з яких вона зрештою відбула 13 місяців. Її мемуари про тюремний досвід «Помаранчевий — новий чорний: Мій рік у жіночій в'язниці» (2010) були адаптовані в оригінальному комедійно-драматичному серіалі Netflix «Помаранчевий — хіт сезону» (2016), який здобув визнання критиків. Після виходу з в'язниці Керман багато розповідала про жінок за ґратами й проблеми федеральної тюремної системи. Зараз вона працює комунікаційним стратегом для некомерційних організацій.

Молодість і освіта[ред. | ред. код]

Керман народилася в Бостоні в родині кількох адвокатів, лікарів і педагогів. Вона закінчила Свомпскоттську середню школу 1987 року й Коледж Сміт 1992 року[3]. Керман відносить себе до білих англосаксонських протестантів; однак один з її дідусів по батьковій лінії мав російсько-єврейське походження[3][4].

Кримінальна кар'єра[ред. | ред. код]

У 1993 році Керман зав'язала романтичні стосунки з Кетрін Клірі Волтерс (у її мемуарах Нора Дженсон: персонаж Алекс Воуз у виконанні Лаури Препон у серіалі[5]), торговцем героїном, яка працювала на ймовірного нігерійського злочинного боса[6][7]. Керман відмивала гроші, отримані за операції з наркотиками[6].

У 1998 році Керман звинуватили у відмиванні грошей і торгівлі наркотиками, вона визнала свою провину[6]. З 2004 року вона провела у в'язниці загального режиму у Данбері 13 із 15 місяців[8].

Під час ув'язнення вона створила свій вебсайт «The Pipe Bomb», щоб задокументувати своє життя за ґратами[9].

Пізніша кар'єра[ред. | ред. код]

6 квітня 2010 року видавництво Spiegel & Grau опублікувало бестселер спогадів Керман про її досвід ув'язнення «Помаранчевий — новий чорний: Мій рік у жіночій в'язниці». 11 липня 2013 року відбулась прем'єра на Netflix телеадаптації, створеної Дженджі Коен — лауреаткою премії «Еммі», авторкою серіалу «Косяки». Серіал протримався сім сезонів. Втілення Керман, Пайпер Чепмен, зіграла Тейлор Шиллінг. "Помаранчевий — хіт сезону отримав схвалення критиків і чотири нагороди «Еммі»[10][11].

Керман є членом правління Асоціації в'язниць для жінок, її часто запрошують виступати перед студентами, які вивчають творче письмо, кримінологію, гендерне та жіноче право, соціологію, а також перед такими групами, як робоча група з непропорційного утримання меншин Асоціації виправних закладів США, федеральними співробітниками служби пробації, громадськими захисниками, прихильниками реформ правосуддя та волонтерами, у книжкових клубах та перед люди, які раніше або зараз перебувають у в'язниці.

10 лютого 2014 року Керман отримала нагороду «Justice Trailblazer» Коледжу кримінального правосуддя ім. Джона Джея[12].

25 лютого 2014 Керман дала свідчення на слуханнях щодо «Переоцінки одиночного ув'язнення» перед судовим підкомітетом Сенату з питань Конституції, громадянських прав і прав людини під головуванням помічника лідера більшості Діка Дурбіна[13].

4 серпня 2015 року Керман свідчила на слуханнях на тему «Нагляд за Бюро пенітенціарних установ: Розповіді з перших рук про виклики, з якими стикається федеральна пенітенціарна система» перед Комітетом Сенату з внутрішньої безпеки та урядових справ під головуванням сенатора Рона Джонсона[14].

З 2015 року Керман працює стратегом з комунікацій у некомерційних організаціях[15].

Після свого тюремного ув'язнення Керман багато разів публічно виступала від імені жінок у виправних закладах і розповідала про свій досвід[16].

У 2019 році вона з'явилася як гість в останньому епізоді «Помаранчевий — хіт сезону» в останній сцені у в'язниці Огайо. Керман сиділа за два місця ліворуч від Алекс як засуджена, яку відвідує її чоловік (у реальному житті). У перших титрах серіалу вона з'являється в епізодичній ролі як засуджена, яка моргає.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Керман сказала: «Я бісексуалка, тому я є частиною гей-спільноти (ЛГБТ+)»[17]. Вона здійснила камінг-аут приблизно у віці 18 років і вважала себе лесбійкою протягом більшої частини своєї юності[17]. 21 травня 2006[2] Керман вийшла заміж за письменника Ларрі Сміта[2]. Пара живе у Колумбусі, а вона викладає уроки письма у виправній установі Меріон і Огайському виправному закладі для жінок у сусідньому Мерісвіллі[18][19].

Творчий доробок[ред. | ред. код]

  • Помаранчевий — новий чорний: Мій рік у жіночій в'язниці
  • Знайти шлях назад

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ LIBRIS — 2015.
  2. ↑ а б в Piper Kerman and Larry Smith. The New York Times. 21 травня 2006.
  3. ↑ а б Young, Robin (29 липня 2013). The Woman Behind 'Orange is the New Black'. WBUR-FM. Boston University. Архів оригіналу за 23 серпня 2013. Процитовано 15 серпня 2013.
  4. ↑ Kerman, Piper (11 квітня 2013). Response on Twitter. Twitter. Процитовано 12 січня 2015.
  5. ↑ The Real Alex of Orange is the New Black Speaks for the First Time. Vanity Fair. 15 квітня 2014.
  6. ↑ а б в Humphrey, Michael (25 березня 2010). Ex-Convict Piper Kerman on Her Hot New Memoir, Orange Is the New Black. New York Magazine. Процитовано 8 травня 2010.
  7. ↑ Segur, Liliana (1 квітня 2010). Orange Is the New Black: A Year in a Women's Prison. Truthout. Архів оригіналу за 6 червня 2010. Процитовано 8 травня 2010.
  8. ↑ Grose, Jessica (8 квітня 2010). What's a Nice Blonde Like Me Doing in Prison?. Slate.
  9. ↑ Paige, Rachel (23 липня 2015). How Long Was Piper In Prison In Real Life? The 'Orange Is The New Black' Author Documented Her Time With A Website. Bustle. Процитовано 13 квітня 2016.
  10. ↑ Why Netflix Renewed 'Orange is the New Black' for Three Seasons. Indiewire. 5 лютого 2016. Процитовано 11 травня 2018.
  11. ↑ Awards Search. Academy of Television Arts & Sciences. Процитовано 11 травня 2018.
  12. ↑ 2014 Justice Trailblazer Award Dinner - Honoring Piper Kerman, author of Orange is the New Black. jjay.cuny.edu. 10 лютого 2014. Архів оригіналу за 2 липня 2015. Процитовано 19 серпня 2022.
  13. ↑ Testimony of Piper Kerman, author, Orange is the New Black. YouTube. 26 лютого 2014. Архів оригіналу за 19 серпня 2022. Процитовано 20 квітня 2014.
  14. ↑ Testimony of Piper Kerman, author, Orange is the New Black. Senate. 4 серпня 2015. Процитовано 4 серпня 2015.
  15. ↑ Piper Kerman. CityArts.net.
  16. ↑ Piper Kerman | Events.
  17. ↑ а б Lynn Yeldell. The REAL Piper of Orange is the New Black. L Style G Style. Архів оригіналу за 17 червня 2017. Процитовано 12 червня 2015.
  18. ↑ Jeannie Nuss. 'Orange Is the New Black' author Piper Kerman shares her story in Westerville. The Columbus Dispatch. Архів оригіналу за 22 серпня 2015. Процитовано 19 серпня 2022.
  19. ↑ Nuss, Jeannie (31 травня 2015). Author of 'Orange Is The New Black' explains move to Columbus. The Columbus Dispatch. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 31 травня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пайпер_Керман&oldid=42281305