Палац Сормані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палац Сормані

45°27′43″ пн. ш. 9°11′52″ сх. д. / 45.46194700002777722° пн. ш. 9.19804300002777886° сх. д. / 45.46194700002777722; 9.19804300002777886Координати: 45°27′43″ пн. ш. 9°11′52″ сх. д. / 45.46194700002777722° пн. ш. 9.19804300002777886° сх. д. / 45.46194700002777722; 9.19804300002777886
Країна  Італія
Розташування Municipio 1d
Тип палаццо[1]
Стиль архітектура італійського барокоd
Архітектор Франческо Марія Рікіні, Francesco Croced і Benedetto Alfierid

Палац Сормані. Карта розташування: Італія
Палац Сормані
Палац Сормані
Палац Сормані (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Колишній палац Сормані, нині Центральна бібліотека Мілана. Фото 2007 року.

Палац Сормані також палац Сормані-Андреані (італ. Palazzo Sormani) — історичний палац у місті Мілан, перетворений на Центральну бібліотеку міста у 20 ст.

Початок у 16 ст.

[ред. | ред. код]

Перші свідчення про існування невеликої кам'яної споруди на цьому місці відомі з 16 століття. Серед перших володарів палацика — маркіз Джамбаттіста Кастальдо, котрий брав участь у битві при Павії та в захопленні і пограбуванні папського Рима 1527 року. Джамбаттіста Кастальдо воював на боці короля Іспанії.

Згодом палацик став посагом онучки маркіза на ім'я Лівія.

Добудови в добу бароко

[ред. | ред. код]
Портрет Чезаре Монті

Суттєві перебудови в палаці відбулися у 17 ст. В Мілан перенесена стилістика бароко і колишній палацик у нащадків придбав кардинал Чезаре Монті (1593-1650), тодішній архієпископ Мілана. Кардинал вже мав велику колекцію творів мистецтва і планував розмістити її у новопридбаному палаці. Аби створити відповідне оточення для картин і меблів був залучений відомий у Мілані архітектор Франческо Марія Рікіні, патроном котрого був кардинал Федеріго Борромео. Втручання архітектора Рікіні обмежились у перебудові внутрішнього дворика палацу та зали парадних сходів. Був наново декорованій і перший поверх палацу. Відвідувачів кардинальського палацу зустрічала стилістика, запозичена з палаців папського Рима.

По смерті кардинала Чезаре Монті палац Сормані перейшов у спадок його племінника — Чезаре Монті-Прінт. Племінник вже у 18 ст. поклопотався про створення нового парадного фасаду, що був повернутий у бік площі Тоса. Проект прибудови доручили архітекторові Франческо Кроче (1696-1773). Він створив центральну прямокутну прибудову, що по рівню даху першого поверху утворювала дві заокруглення тераси, пов'язані із головним корпусом палацу. Цей фасад став головним у бік міста. Напівциркульний фронтон парадного фасаду мав колись пишний герб родини Монті.

В середині 18 століття був наново створений садовий фасад у дещо спокійній стилістиці при збереженні фігурного фронтону. Перебудовою і декором садового фасаду опікувався архітектор Бенедетто Альфьєрі (1699-1767), що був з П'ємонту, ще одного відомого центра бароко на Аппенінах. Садовий фасад контрастував спокійними і пласкими лініями з грою різновеликими об'ємами на вуличному фасаді.

Наприкінці 18 століття був наново розпланований сад за палацом.

Новий володар Андреані

[ред. | ред. код]

1783 року палац придбав граф Джованні Паоло Андреані. Він був пов'язаний родинними зв'язками із сімейством Сормані через власну дружину Цецилію. Звідси друга назва палацу як Сормані-Андреані. Нащадок графа Паоло Андреані увійшов у історію тим, що першим в Італії почав проводити експерименти з повітряними кулями, ідеєю, запозиченою з Парижа. Нова генерація володарів також сприяла появі ліпленого декору у декотрих залах палацу в стилі класицизму французького зразка.

Твори мистецтва в палаці Сормані

[ред. | ред. код]
Конференц-зала бібліотеки з картинами міфу про Орфея.


  • Залу Путті прикрашає картина роботи художника Джузеппе Нуволоне. Це парадний портрет принцеси Марі-Анни Австрійської, що перебувала у Мілані на шляху до Мадрида, де готували її весілля з дядьком іспанського короля.
  • До незвичних творів мистецтва палацу-бібліотеки відносять серію картин (двадцять три одиниці) з зображенням міфу про Орфея, що зачарував власною музикою диких звірів. Серія картин має численне зображення диких, свійських та фантазійних тварин (на кшталт фавнів, однорогів), поданих у пейзажному оточенні. Тривалий час авторство серії картин відносили до творів Джованні Бенедетто Кастільйоне, що уславився зображеннями тварин у різноманітних композиціях. Аналіз твору, однак, свідчив про руку іншого художника, котрого умовно назвали «майстром палацу Веррі», звідки картини передали у палац Сормані-Андреані.

У 20 ст.

[ред. | ред. код]

Уряд Мілана придбав старовинний палац 1930 року у власність міста і планував розмістити в ньому твори мистецтва.

Споруда постраждала від бомбардувань у роки 2-ї світової війни і була ремонтована у повоєнний період. Частка історичних інтер'єрів загинула. 1956 року споруду перебудували під орудою архітектора Арріго Аррігетті. Споруду після реконструкції передали під Центральну публічну бібліотеку Мілана.

Галерея обраних фото

[ред. | ред. код]
Палац Сормані, садовий фасад, створений у 18 ст. і відтворений наново у повоєнний період.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац Сормані

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Lindner László: Milánó és az északolasz tóvidék, Panoráma útikönyvek, Franklin Nyomda, Budapest, 1984, ISBN 963-243-281-9
  1. SIRBeC