Палеоліт Японії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія Японії
Стародавність
Палеоліт
Період Джьомон
Період Яйой
Період Ямато
  Період Кофун
  Період Асука
Період Нара
Період Хейан
Середньовіччя
Період Камакура
Період Муроматі
  Період Намбокутьо
  Період Сенґоку
Період Адзуті-Момояма
Новий Час
Період Едо
Період Мейдзі
Період Тайсьо
Сучасність
Період Сьова
Період Хейсей

Палеоліт Японії (яп. 旧石器時代, кюсеккі-дзідай) — період в історії Японії з 100 тисячолітя до Р.Х. по 10 тисячоліття до Р.Х. Тривав від появи людей на Японському архіпелазі до появи неолітичних знарядь періоду Джьомон. Хоча найбільш достовріною датою появи людей в Японії вважається 35 — 30 тисячоліття до Р.Х., більшість науковців дотримується традиційної періодизації, приймаючи 100 тисячолітя до Р.Х. як висхідну для японського палеоліту. Оскільки в японській історіографії не виділяють мезоліт у окрему епоху, палеоліту одразу слідує неолітичний період.

Палеоліт Японії характеризувався першими міграціями людей з материка, вслід за міграціями великих тварин, і появою перших палеолітичних культур. В ці часи Японія була з'єднана з материком перешийками, а Японське море являло собою внутрішнє море між сучасними Японією, Маньчжурією і Кореєю.

Назва[ред.ред. код]

Епоха палеоліту на території Японського архіпелагу термінологічно визначається по-різному. В довоєнній історіографії використовувався терміни «період до-джьомон», «докерамічний період». Після 1949 року деякий час вживався термін «період Івадзюку». З 1970-х років використовується універсальний історичний термін «палеоліт».

Загальна характеристика[ред.ред. код]

У 1949 році в Івадзюку, префектура Ґумма були відкриті перші сліди палеолітичної діяльності людини. В подальші роки по всій країні виявлено принаймні ще близько 5 тис. палеолітичних стоянок (з них близько 4,5 тис. відносяться до пізнього палеоліту, тобто до періоду, починаючи з 30 тис. років до нашої ери). Згідно з оцінками японських археологів, для знайденого археологічного матеріалу (в основному, кам'яних знарядь) характерний значний хронологічний розкид (300-13 тис. років тому). Таким чином японський палеоліт охоплює плейстоцен та льодовиковий період.

Японські дослідники стикаються у своїй роботі з великими складнощами, пов'язаними зі слабким збереженням антропологічного матеріалу. Кислі ґрунти Японії погано зберігають кісткові останки людини, тварин, будь-яку органіку. Найкраще зберігаються кістяки (декілька тисяч знахідок), пов'язані з неолітичним періодом Джьомон, коли був поширений звичай поховань у печерах, а також у «мушляних купах», де в результаті реакції між вапном та водою відбувалося утримання кальцію в кісткових останках. Лише декілька сотень знахідок відносяться до пізніших історичних періодів (Яйой, Кофун та ін.). Для періодів Нара та Хей'ан антропологічний матеріал практично відсутній. Це пояснюється як і вищевказаними особливостями японських ґрунтів (для поховань у землі), так і розповсюдженням буддистської практики трупоспалення.

Що ж стосується палеоліту, то знахідки, що відносяться до нього, обчислюються одиницями. Тому японський палеоліт (ще більшою мірою, ніж в інших регіонах) досліджується майже виключно з точки зору типології кам'яних знарядь. Разом з тим, завдяки тому, що стоянки людини кам'яного віку в Японії дуже часто знаходяться в геологічних шарах, ізольованих один від одного застиглою лавою, яка вилилася під час вулканічних вивержень (печерних стоянок знайдено надзвичайно мало), завдання щодо стратифікації та створення еволюційної типології кам'яних знарядь вирішуються досить успішно.

Відзначаються і регіональні особливості в техніці обробки кам'яних знарядь у Західній та Східній Японії. Таким чином, коріння культурної своєрідності цих частин країни, що простежуються на всьому протязі японської історії, відносять до епохи верхнього палеоліту.

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) А. Е. Жуков История Японии: в 2 т. — М.: Институт востоковедения РАН, 1998. — Т. 1. — 659 с. — ISBN 5-8928-2-107-2