Палеоцен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Палеоценова епоха. Палеоцен (грец. παλεω (рос. палеоценовая эпоха (палеоцен), англ. Palaeocene (Epoch), нім. Paläozän n)— давній; ζεηος — явний) - нижній відділ палеогенової системи (рання епоха палеогенового періоду). Нижня межа — 65,5+-0.3 млн. р. верхня — 55,8+-0,2 млн. р. Нижня межа палеоцену є і нижньою межею кайнозою. Складається з трьох ярусів (віків):

Данський ярус (65,5-61,7 млн.р.);
Зеландський ярус (61,7-58,7 млн. р.);
Танетський ярус (58,7-55,8 млн. р.).

Клімат у середній смузі Європи та на сучасній території України був теплий, переважала теплолюбна рослинність. Геологічні відклади, що утворилися, складають палеоценовий відділ.