Палеоген
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Палеоген або Палеогенний період (система) (рос. палеогеновая система (период), англ. Palaeogene (Period), нім. Paläogen n) — перший геологічний період Кайнозойської ери, що почався 65,5 ± 0,3 та закінчився 23,03 ± 0,05 млн. років тому. Палеоген перш за все відомий як період, протягом якого ссавці розвилися він невеликиго числа примитивних форм до великого різноманіття тварин після масового вимирання видів, яке мало місце наприкінці Крейдового періоду.
Зміст |
[ред.] Поділ палеогену
Палеогеновий період поділяють на три відділи: нижній – палеоцен, середній – еоцен і верхній – олігоцен.
[ред.] Тектонічні рухи
У палеогені відбувалися значні тектонічні рухи, з якими пов’язані альпійська складчастість, значні трансгресії і регресії моря. Саме в цей період виникають геоморфологічно виражені осьові частини сучасних Піренеїв, Альп, Карпат, Криму, Кавказу, Копетдагу, Паміру, Атласу, Гімалаїв. Горотворення супроводжувалося коливальними рухами прилеглих частин платформ, які внаслідок цього ви-тримували багатократні трансгресії і регресії.
[ред.] Фауна і флора
На межі крейдового періоду і П.с. відбувається різка зміна фауни, вимирають характерні для мезозою групи – динозаври, серед молюсків – амоніти і белемніти, іноцерами і рудисти. Продовжують розвиватися ссавці. З’являються численні сімейства сучасних птахів. У цей період з’явились нумуліти, значного розвитку набули молюски, морські їжаки; на суходолі – ссавці; з’явились плацентні, хижаки, гризуни, хоботні, мавпи. Відклади, що утворилися протягом палеогенового періоду, становлять палеогенову систему. Вони встановлені на всіх континентах і глибоководним бурінням на дні океанів.
[ред.] Корисні копалини
Палеоген – важлива епоха вугле- і нафтоутворення. Найголовніша зона вугленакопичення – Скелясті гори і прилеглі околиці Півн.-Амер. платформи (США, Канада). Кам. вугілля палеогену відоме в Японії (оо. Хоккайдо і Кюсю) і на сх. Китаю (Фушунь), в Півд. Америці і центр. р-нах Європи (Польща, Угорщина, ФРН); Півн. Атлантиці (Ґренландія, Ісландія, Шпіцберґен), на Кавказі, в Сибіру. Процеси нафтоутворення протікали також в осн. в області крайових прогинів, що виникли в зв’язку з альпійською складчастістю. Особливо виділяються прогини центр. частини Середземноморської геосинклінальної обл., Передкарпатський і Передкавказький, Месопотамський (Саудівська Аравія, Ірак, Іран, Афганістан), а також прогини ряду ділянок Сх.-Азіатської і Кордильєрської (Венесуела) геосинклінальних областей. Інші к.к. осадового походження П.с.: залізні і манґанові руди, боксити, титанові та ільменіт-цирконові розсипи, фосфорити, діатоміти і трепели. Родовища залізних руд відомі в Зах. Сибіру, в Приараллі і Тургайській низовині, Півн. Америці, родов. манґанових руд – в Україні (Нікопольське, Великотокмацьке), в Закавказзі (Чіатурське), в Зах. Африці (Мванда); боксити – в Австралії,Ґвінеї, Ямайці, Ґайані і ін. В Україні боксити еоценового віку відомі на півд. околиці Українського кристалічного масиву (Високо-польське і Нікопольське родовища). Родов. фосфоритів приурочені до мілководних і прибережних палеоцен-еоценових відкладів Фергани, Гісарського хр., сх. схилу Уралу, Тургайського прогину, а також – у Марокко, Алжирі, Тунісі і ін. Велике значення мають корисні копалини, пов’язані з магматичною діяльністю в Середземноморській, Кордильєрській та ін. геосинклінальних областях (золото, мідь, поліметалічні руди). З відкладеннями П.с. пов’язані родов. бурштину (Прибалтика), самородної сірки, ртуті, урану, бентонітових і вогнетривких глин, горючих сланців, озокериту, формівних і скляних пісків.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
 |
Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
