Паннонія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паннонія в складі Римської Імперії

Панно́нія (лат. Pannonia) — була давньою провінцією Римської імперії обмеженою з півночі і сходу Дунаєм, на заході межувала з Нориком і верхньою Італією, з півдня - з Далмацією і верхньою Мезією. Паннонія була розташована на території сучасних: західної частини Угорщини, частини Австрії, Хорватії, Сербії, Словенії, Словаччини й Боснії і Герцеговини.

Історія[ред.ред. код]

Pannonia01.png

Паннонія є довгим пасмом лук на південь від гірського хребта. З півночі її захищає головний Карпатський хребет, а на півдні вона підходить до Дунаю в його середній течії. Паннонія має три природні доступи: на заході – віденський, на сході – через Залізну Браму, а на півночі – через Моравський коридор. Її добре зрошені пасовища ставали природною принадою для кочівників, що рухалися зі сходу на захід, і були зручним трампліном для багатьох варварських племен, які готувалися напасти на Римську імперію.

Спершу тут жили ґепіди, гуни (від них походить назва Hungary, Угорщина), авари, половці, слов'яни і нарешті мадяри. Мадяри називають її альфоль – низина, а іноді – слов'янським словом пушта (пуста), що означає степ, пустка.

Спочатку Паннонія це - регіон проживання панноньців, скордисків, бревків, карнів і дарданійців, з 9/10 року - римська провінція, що займала території сучасної західної Угорщини, східної Австрії і частково Словаччини. Головними містами провінційної адміністрації стали Аквінкум, Карнунтум, Сірмій, Мурса і Петовіон. Кельти провінції жили в окремих поселеннях (civitates).

Pannonia02.png

Після приєднання Норика і Реції в 16 р. до н.е Август продовжив свої експансіоністські плани, що стосувалися формування дунайського напрямку, далі. У 15 р. до н.е. почалася війна в Паннонії. Паннонців-іллірійців захищали дві швидкі ріки - Драва i Сава. Війну проти паннонців очолив Марк Віпсаній Агріппа, а після його смерті в 12 р. до н.е. - Тиберій. Небезпека цієї війни зростала через близькість театру воєнних дій до Італії. Паннонці були розбиті, а їх зброя, всупереч військовому звичаю, була не спалена, а зламана і кинута в річку, щоб налякати тих, які ще чинили опір[1].

У 108 р. Траян розділив Паннонію на Верхню, з центром у Карнунтумі, і Нижню, з центром в Аквінкумі. Перша стала керуватися консульським легатом, друга - преторським, а починаючи з Марка Аврелія - також консульським. Першим прокуратором Нижньої Паннонії став Адріан. У 166 р. у Паннонію вторглись лангобарди й обії. У 213 р. область навколо Брігеціона була включена у Верхню Паннонію. Адміністративна реформа Діоклетіана розділила Паннонію на чотири частини з головними містами Карнунтум, Аквінкум і Брігеціон, Савією і Сіскією і Сірмією і Мурсою. B 214-215 р. Паннонія пережила вторгнення квадів, у 254 і 259-260 - також маркоманів і язигів. Нарешті в 396 р. Рим був змушений дати осілім у Паннонії маркоманам, квадам і вандалам, а також напевно свевам, статус федератів (foederati).

Зараз Паннонія це частина західної Угорщини, східної Австрії, а також невеликі частини Словенії, Хорватії, Сербії (Воєводина)

Крім гірських районів, територія Паннонії була малоплідною, особливо після того, як при Пробі і Галлієні були вирубані ліси - до цього часу деревина отут складала одну з головних статей експорту. Серед сільськогосподарських культур переважали овес і ячмінь, з якого жителі варили пиво, що називалося sabaea. Виноградники і маслинові дерева культивувалися в невеликих масштабах. Певну роль, крім Норіка, грали залізні і срібні копальні. Паннонія була також відома за породу гончих, що розводилася тут і полювали на кабана і бізона.

В IV столітті Паннонія стала все частіше піддаватися набігам варварів, і Аквінкум почав занепадати, і в V столітті римські оборонні рубежі були прорвані гунами які утворили на території Паннонії велику войовничу державу. У VI столітті Паннонію захопили лангобарди, і вигнали звідтіля ґепідів.

Після смерті Аттіли в V сторіччі подунайські руги створили державу Ругіланд у римській провінції Норік. Римська провінція Норік примикала з півночі до Ілірії («Іллюрік» в руському літописі) і в основному збігалася з пізнішим Ругиландом, який в багатьох джерелах 800-1200 рр. називається «Руссю», «Рутенією», «Руською маркою» ("землею" - лат. Marchia Ruthenorum[2])

Перші слов'яни, які проникли в Паннонію встрявали у сутички з лангобардами, однак згодом наприкінці 6 ст. у Паннонію проникають [авари]], які знищують лангобардів та засновують Аварський каганат, який в багато чому нагадував гунську державу. 800 р. - знищення держави аварів племенами франків та болгар, проте населення аварів було досить значним під час приходу мадярів у 9 ст. Територія Паннонії у 9 ст. також входила частково спершу до Великоморавської держави, однак згодом Прібіна на васальних правах у Східно-Франкської держави засновує Паннонське (Блатенське) князівство з центром у м. Блатноград. Цей державний утвір протримався до 10 ст. і був згодом знищений навалою мадярів, які на чолі з Арпадом декількома потоками обігнувши і пройшовши через Карпатський хребет проникнули у Паннонію і створили згодом там свою міцну осілу державу. Таким чином завершився процес формування населення Паннонії.

Римські прокуратори Паннонії[ред.ред. код]

  • 14 - Юній Блеза
  • 35 - Кальвізій Сабін
  • 49-50 - Пальпеллій Істр
  • 68-69 - Тампій Флавіан
  • 107-109 - Публій Елій Адріан
  • 112 - Т. Юлій Максим Манліан
  • 134/135 - Л. Аттій Макрон
  • 136/137 - Л. Цейоній Коммод
  • 143 - Клавдій Максим
  • 144 — М. Понтій Леліан Ларцій Сабін
  • 154 — М. Ноній Макрін
  • 160 — М. Яллій Бассій Фабій Валеріан
  • 175/176 — Г. Вецій Сабініан Юлій Госп
  • 189/193Септімій Север
  • 199/200 — Т. Клавдій Клавдіан
  • 212 — Г. Юлій Септ(імій) Кастін
  • 214 — Л. Кассій Марцеллін
  • 218 — Понтій Понтіан
  • 260 — П. Гай Регаліан
  • 268/270 — Л. Доміцій Авреліан
  • 283/284 — М. Аврелій Юліан

У Паннонії народилися десять імператорів пізньої імперії - Траян Децій, Геренній Етруск, Гостіліан, Авреліан, Проб, Констанцій, два Валентініана, Валент і Граціан.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Tilmann Bechert: Die Provinzen des römischen Reiches: Einführung und Überblick. von Zabern, Mainz 1999.

Посилання[ред.ред. код]