Пекельний каньйон, США
Пекельний каньйон (англ. Hells Canyon) — це каньйон завширшки 16 км, знаходиться на заході США, уздовж кордону східної частини штату Орегон, східної частини
 | |
| 45°22′17″ пн. ш. 116°38′16″ зх. д. / 45.37140000002777640° пн. ш. 116.63800000002778745° зх. д.Координати: 45°22′17″ пн. ш. 116°38′16″ зх. д. / 45.37140000002777640° пн. ш. 116.63800000002778745° зх. д. | |
| Країна |
 США |
|---|---|
| Розташування |
Орегон Айдахо |
| Водні об'єкти | Снейк |
  Пекельний каньйон, США (США) | |
 | |
 Пекельний каньйон, США у Вікісховищі | |
штату Вашингтон та західної частини штату Айдахо.[1] Це найглибший річковий каньйон Північної Америки (2436 м).[2] Через каньйон протікає річка Снейк. Територія каньйону сягає 214 000 акрів, більша частина якої недоступна для проїзду автомобільним транспортом.
Створення[ред. | ред. код]
Геологічна історія скель Пекельного каньйону почалася 300 мільйонів років тому, коли вулканічні дуги з’явилися з-під вод Тихого океану. Протягом мільйонів років вулкани опускалися, а на підводних платформах утворювався вапняк. Впадини між платформами заповнювалися осадовими гірськими породами. Океанська плита, з розташованими на ній вулканами, зіткнулася з Північноамериканським континентом і стала його частиною. Настав період вулканічної активності і значна частина території була покрита розливами базальтової лави, яка згладила рельєф у високе плато. Річка Снейк почала формувати Пекельний каньйон з плато близько 6 мільйонів років тому. Значні події у формуванні каньйону відбулися 15 000 років тому під час потужної Бонневільської повені.[3] Каньйон містить густі ліси, мальовничі краєвиди та гірські вершини, а дно каньйону це сухе пустельне середовище.
Мешканці[ред. | ред. код]
Найдавнішими відомими жителями Пекельного каньйону було плем'я індіанців Не-персе. Також тут можна було зустріти індіанців з індіанської резервації Форт-Хол, плем’я каюсів. На стінах каньйону вигравіювані піктограми та петрогліфи.
У 1806 році троє членів експедиції Льюїса і Кларка увійшли на територію Пекельного каньйону вздовж річки Салмон. Вони повернули назад, не побачивши глибоких частин каньйону. В 1811 році експедиція Вілсона Прайс Ханта досліджувала Пекельний каньйон у пошуках найкоротшого шляху до річки Колумбія. Але ця спроба зазнала невдачі через недоступність каньйону.
У 1860-х роках у річкових мілинах було виявлено золото і до Пекельного каньйону почали прибувати шахтарі. Але видобуток породи виявився неприбутковим. У 1880-х роках були спроби займатися на території каньйону сільським господарством та скотарством, але вже згодом більшість фермерів відмовилися від цього.
У травні 1887 року тридцять чотири китайські золотошукачі потрапили в засідку і були вбиті в Пекельному каньйоні групою білих чоловіків. За цей злочин ніхто не був покараний.[4]
Перекриття річки Снейк[ред. | ред. код]
Після зведення великих гідроелектростанцій на річці Колумбія в 1930-1950-х роках, енергетична компанія «Idaho Power» отримала дозвіл на будівництво комплексу з трьома греблями в Пекельному каньйоні. Комплекс забезпечує близько 70 відсотків гідроенергії штату Айдахо,[5] але блокує міграцію лосося та інших видів риб. В 1975 році завершено будівництво двох додаткових дамб.[6][7] Наприкінці цього ж року президент Джеральд Форд підписав закон про створення національної зони відпочинку в Пекельному каньйоні.[8][9]
Відпочинок[ред. | ред. код]
В Пекельному каньйоні є багато розваг: рибалка, екскурсії на водному човні, полювання на диких тварин, піші прогулянки, кемпінг, рафтинг і каякінг.[10]
Доступ[ред. | ред. код]
До річки Снейк ведуть три шляхи, вони розташовані між греблею Пекельного каньйону та кордоном штатів Орегон-Вашингтон.[11] Але доріг, які перетинають Пекельний каньйон немає. Облаштовані оглядові майданчики.
Примітка[ред. | ред. код]
- ↑ Hells Canyon Overview. web.archive.org. 6 грудня 2010. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ To Hell and Back Across North America’s Deepest Canyon. Adventure (англ.). 15 лютого 2013. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Geology of Hells Canyon. web.archive.org. 15 березня 2011. Архів оригіналу за 15 березня 2011. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Center for the Study of the Pacific Northwest. www.washington.edu. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Hells Canyon. www.nwcouncil.org. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Power project plans revived. news.google.com. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Dams are in plans along Middle Snake. news.google.com. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Ford signs NRA bill.
- ↑ Ford signs canyon bill.
- ↑ Hells Canyon Outfitters | Riggins, ID 83549. www.hellscanyonoutfitters.com. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Hells Canyon - Idaho Scenic Byways. web.archive.org. 18 липня 2011. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 18 червня 2022.