Петрушевич Степан
| Петрушевич Степан | |
|---|---|
 | |
| Псевдо | отець Степан Петрушевич |
| Народився |
1855 Буськ |
| Помер |
13 або 14 січня 1920 Слобідка ·епідемічний висипний тиф |
| Громадянство |
 ЗУНР |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Львівська академічна гімназія |
| Конфесія | УГКЦ |
| Рід | Петрушевичі |
| Брати, сестри | Петрушевич Євген Омелянович і Петрушевич Роман Омелянович |
Степа́н Омелянович Петруше́вич[1] (1855, Буськ — 13 або 14 січня 1920, Слобідка або Бірзула) — український громадсько-політичний діяч, делегат Української Національної Ради ЗУНР, капелан, священник УГКЦ.
Життєпис[ред. | ред. код]
Навчався в народній школі в Буську, ц.-к. Академічній гімназії у Львові.
У 1879 році висвячений на священника. Служив парохом містечка Холоєва, де відкрив читальню «Просвіта» і позичкову касу. Збудував у тому містечку муровану церкву з запрестольним образом Христового Серця роботи Олекси Новаківського та дерев'яну каплицю на присілку Старики.
Був активним у ряді виборчих кампаній до Райхсрату і Галицького сейму.
Був ініціатором будівництва Народного Дому в Радехові, заснування «Повітової Ощадно-позикової Каси».
- У 1918 р. — був членом Української Національної Ради ЗУНР (у Станиславові) від Радехівського повіту.
- У 1919 р. — переїхав до Старокостянтинова, де працював культурно-освітнім інструктором при Повітовій Управі. Пізніше служив капеланом в Українській Галицькій Армії.
Помер 13 січня (за іншими даними 14 січня[2]) від епідемічного висипного тифу на залізничній станції Слобідка (за іншими даними — у Бірзулі).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Павлишин О. Петрушевич Степан Омелянович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020.576 с. ISBN 978-966-2067-65-1 °C. 129—130.
- ↑ Галицькі активісти в установах Української Народної Республіки доби Директорії (кінець 1918—1920 рр.) [Архівовано 2017-03-21 у Wayback Machine.]. — С. 116.
Посилання[ред. | ред. код]
|
