Погорілий Юрій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Погорілий
Юрій Вікторович Погорілий
 Полковник
Загальна інформація
Народження 2 березня 1976(1976-03-02)
м. Мерефа, Харківська область, УРСР
Смерть 8 серпня 2022(2022-08-08) (46 років)
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Повітряні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Командування
2015—2018
 114 БрТА, командир
?—2015
 299 БрТА, підполковник
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «Захиснику України» (Міністерство оборони України)
Медаль «Захиснику України» (Міністерство оборони України)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Погорілий.

Ю́рій Ві́кторович Погорі́лий (нар. 2 березня 1976, м. Мерефа, Харківська область, Українська РСР, СРСР — пом. 8 серпня 2022, Україна) — український військовий льотчик, полковник Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 2 березня 1976 року в м. Мерефі на Харківщині.

В 1993 році закінчив мереф'янську школу № 1[1].

З 1994 по 1997 рік навчався у Харківському інституті льотчиків.

Станом на 2011 рік — підполковник, військову службу проходив у 299 бригаді тактичної авіації ПвК «Південь».

Мешкав і працював у м. Івано-Франківську[2]. З 2015 по 2018 рік очолював 114 бригаду тактичної авіації[3].

З 2018 по 2022 рік керував відділом підготовки військових частин авіації у Командуванні Повітряних Сил м. Вінниця.

8 серпня 2022 року загинув в російсько-українській війні.

Похований 15 серпня 2022 року на Алеї слави у с. Чукалівці на Івано-Франківщині[4].

Залишилася дружина, та дві доньки.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (6 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (31 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни[6];
  • медаль «За військову службу Україні» (15 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7];
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (17 серпня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Цей розділ статті ще не написано. Ви можете допомогти проєкту, написавши його.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Вічна пам'ять Герою!
  2. ↑ На війні загинув льотчик з Харківської області
  3. ↑ До Дня Збройних сил України в Івано-Франківську нагородили воїнів АТО
    Розпорядження міського голови від 04.10.2017 р. № 559-р
  4. ↑ У Франківську попрощалися із загиблими пілотами Юрієм Погорілим та Антоном Листопадом. 15.08.2022, 20:04
  5. ↑ Указ Президента України від 6 липня 2022 року № 471/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. ↑ Указ № 838/2014
  7. ↑ Указ Президента України від 15 квітня 2022 року № 242/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. ↑ Указ Президента України № 585/2022 від 17 серпня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Погорілий_Юрій_Вікторович&oldid=42296856