Права дитини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Молоді активісти США. Ранні 1990-ті.
Відень, Австрія. День захисту прав дитини.

Права́ дити́ни — система можливостей, які необхідні особі для її комплексного та цілісного розвитку в умовах і відповідно до вимог середовища, беручи до уваги незрілість дитини (за міжнародно-правовими актами визнається «кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягає повноліття раніше»).

Права дитини в Україні[ред.ред. код]

22 грудня 2010 у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні». Учасники слухань відзначили такі позитивні речі[1]:

  • В Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в 1991 році.
  • З метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу.
  • Вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.

Негативним є:

  • висока дитяча смертність,
  • рівень забезпечення охорони дитячого здоров'я,
  • недоступне оздоровлення та відпочинку для всіх дітей,
  • неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.

Актуальні проблеми:

  • запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;
  • розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;
  • посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров'я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
  • запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій.

Українське законодавство з питань прав дитини[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. rada.gov.ua Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: „Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні“»

Посилання[ред.ред. код]