Протитанкова зброя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Німецька протитанкова рушниця Танкгевер M1918

Реактивна протитанкова граната РПГ-29. СРСР

Панцершрек та Панцерфауст - основна противотанкова зброя Вермахту в часи Другій світовій війни

Протита́нкова збро́я — зброя або споруди для поразки танків, САУ, броньованої і неброньованої техніки, а також живої сили в оборонних спорудженнях різного типа. До протитанкової зброї відноситься протитанкові рушниці, гранатомети, гранати, міни, бомби, самохідні артилерійські установки, протитанкові керовані ракети, вертольоти, фортифікаційні споруди та загородження тощо.

[ред.] Історія

Найраніша ручна зброя, яка застосовувалася проти танків - це німецькі протитанкові рушниці — «Танкгевер M1918» — наприкінці Першої Світової війни проти англійських і французьких танків. Ці рушниці продемонстрували украй низьку ефективність — за допомогою ПТР було знищено лише 7 французьких танків. Відносній простоті виготовлення ПТР, рухливості розрахунку і зручності маскування вогневої точці відповідають так само і низька ефективність цього типу зброї.

У роки другої світової війни з'явилися ручні протитанкові гранати з кумулятивними головними частинами, наприклад РПГ-43 і її модифікація РПГ-6. 60-мм (2,36-дюймова) базука М1 прийнята на озброєння американської армії в 1942 році. В 1944 році була запущена у виробництво нова модель базуки — М9. Образ непереможності танків в порівнянні з піхотою померкнув з появою протитанкових рушниць «Панцершрек» і «Офенрор», а остаточно припинив існування після появи в серпні 1943 року протитанкових гранатометів одноразового використання «Фаустпатрон».