Протитанкова зброя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Реактивна протитанкова граната РПГ-29. СРСР
Панцершрек та Панцерфауст — основна протитанкова зброя Вермахту в часи Другої світової війни

Протита́нкова збро́я — зброя або споруди для враження танків, САУ, броньованої і неброньованої техніки, а також живої сили в оборонних спорудженнях різного типа. До протитанкової зброї відноситься протитанкові рушниці, гранатомети, гранати, міни, бомби, самохідні артилерійські установки, протитанкові керовані ракети, вертольоти, фортифікаційні споруди та загородження тощо.

Історія[ред.ред. код]

Найраніше за все, ручна зброя, яка почала застосовуватися проти танків — це німецькі протитанкові рушниці — «Танкгевер M1918» — наприкінці Першої Світової війни проти англійських і французьких танків. Ці рушниці продемонстрували украй низьку ефективність — за допомогою ПТР було знищено лише 7 французьких танків. Відносній простоті виготовлення ПТР, рухливості розрахунку і зручності маскування вогневої точці відповідають так само і низька ефективність цього типу зброї.

У роки другої світової війни з'явилися ручні протитанкові гранати з кумулятивними головними частинами, наприклад РПГ-43 і її модифікація РПГ-6. 60-мм (2,36-дюймова) базука М1 прийнята на озброєння американської армії в 1942 році. У 1944 році була запущена у виробництво нова модель базуки — М9. Образ непереможності танків в порівнянні з піхотою померкнув з появою протитанкових рушниць «Панцершрек» і «Офенрор», а остаточно припинив існування після появи в серпні 1943 року протитанкових гранатометів одноразового використання «Фаустпатрон».

Протитанкові надовби. Західний фронт. 1945
Німецька протитанкова штурмова гармата «Ягдпанцер 38»

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]