Пшінка весняна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пшінка
162 Ranunculus ficaria.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Порядок: Жовтцюваті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Рід: Ranunculus
Вид: Пшінка весняна
Біноміальна назва
Ficaria verna
Huds., 1762
Синоніми
Ranunculus ficaria L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ranunculus ficaria
IPNI: 711233-1
ITIS logo.jpg ITIS: 18603
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 79245
The Plant List: kew-2809356
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ranunculus ficaria

Gatunek trujący.svg Gatunek leczniczy darkgreen on 102 255 0 6C transparent.svg Пші́нка весняна́ або Жовтець-пшінка[1] (Ficaria verna, synonym: Ranunculus ficaria) — трав'яниста рослина з роду Пшінка (Ficaria) родини жовтцевих (Ranunculaceae). Раніше входила до роду Жовтець (Ranunculus). Місцева назва — маслянка.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Невелика (9-30 см заввишки) ефемероїдна ранньовесняна рослина з пучком бульбоподібно потовщених додаткових коренів при основі стебла. Стебло висхідне, тонке, просте або розгалужене у верхній частині; як і вся рослина, голе.

Соковиті листки (2-5 см у діаметрі) зверху блискучі, округло-серцеподібні, виїмчасто-зарубчасті краями; верхні кутасті або трохи лопатеві, при основі широкосерцеподібно виїмчасті, з розсунутими лопатями, що не перекривають одна одну. При основі черешків є білі, видовжені вивідкові бруньки. Нижні листки довгочерешкові, середні й верхні на коротших черешках.

На ніч і в дощову погоду квітки закриваються, щоб зберегти тепло і захистити пилок від вологи. Запилюється квітка комахами, але рано навесні їх мало, тому плоди-горішки в пшінки утворюються рідко. Розмноження відбувається переважно вегетативно за допомогою багатих на крохмаль виводкових бруньок і бульбовидно потовщених коренів. Виводкові бруньки утворюються в пазухах листків і після того, як рослина зав'яне, падають на землю і розносяться дощовими потоками. Бульбовидні кореневі шишки і виводкові бруньки проростають восени, але з похолоданням перестають розвиватися.

Листя і квітка пшинки весняної

Квітки по одній-дві на верхівці гілок, правильні (2,5-3,5 см у діаметрі). Оцвітина подвійна. Чашечка з трьох вільних листочків. Чашолистки (6- і0 мм завдовжки) широкояйцеподібні, жовтувато-зеленуваті, тонкоплівчасті. Віночок (10-17 мм завдовжки) роздільнопелюстновий, з 8-10 видовженими оберненояйцеподібними, золотисто-жовтими, блискучими пелюстками. При основі пелюсток є медова залозка, вкрита лусочкою. Тичинок і маточок багато. На ніч і в дощову погоду квітки закриваються, щоб зберегти тепло і захистити пилок від вологи. Запилюється квітка комахами, але рано навесні їх мало, тому плоди-горішки в пшінки утворюються рідко.

Плід — збірна сім'янка. Плодик (2-4 мм завдовжки) до основи сплюснутий.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмноження відбувається переважно вегетативно за допомогою багатих на крохмаль виводкових бруньок і бульбовидно потовщених коренів. Виводкові бруньки утворюються в пазухах листків і після того, як рослина зав'яне, падають на землю і розносяться дощовими потоками. Бульбовидні кореневі шишки і виводкові бруньки проростають восени, але з похолоданням перестають розвиватися.

Поширення[ред.ред. код]

Росте пшінка в листяних і мішаних лісах, у чагарниках. Рослина тіньовитривала. Цвіте в квітні — травні.

Поширена по всій Україні. Заготівля можлива в південних районах Полісся, в Лісостепу, подекуди в Степу. Запаси значні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Ця рослина має отруйні властивості! Харчова, медоносна, лікарська, отруйна, декоративна рослина.

Листки й кореневі бульби вживаються в їжу до або після цвітіння. Листки містять вітамін С (до 190 мг%), каротин (5,2 мг%) і вживаються в їжу у вигляді салатів і супів. Кореневі бульби багаті на крохмаль (13,5 %), цукри (до 10 %), придатні в їжу у вареному вигляді. Мариновані пуп'янки замінюють каперси.

Пшінка — ранньовесняний медонос, бджоли охоче її відвідують і збирають з неї нектар.

У народній медицині рослину використовують від цинги, геморою, бородавок, корости, від зміїних укусів. В гомеопатії використовують свіжі листки.

Пшінка охоче поїдається худобою, але в період цвітіння вони можуть отруїтися нею. Листки містять алкалоїди й сапоніни, деяку кількість синильної кислоти.

Декоративна рослина, зацвітає дуже рано. Вона придатна для декорування схилів і затінених місць.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають надземну частину рослини у період цвітіння. Сушать у затінку, на горищах. Зберігають у коробках, вистелених папером.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979

Посилання[ред.ред. код]


Гвоздика садова Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.