Пічкур-білопер дніпровський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пічкур-білопер дніпровський
Пічкур-білопер дніпровський
Пічкур-білопер дніпровський
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд: Коропоподібні (Cypriniformes)
Родина: Пічкурові (Gobionidae)
Рід: Пічкур-білопер (Romanogobio)
Вид: Пічкур-білопер дніпровський
Romanogobio belingi
(Slastenenko, 1934)
Синоніми
  • Gobio belingi Slastenenko, 1934
Посилання
Вікісховище: Romanogobio belingi
EOL: 222216
ITIS: 689979
МСОП: 135668
NCBI: 425704

Пічкур-білопер дніпровський[1] (Romanogobio belingi) — прісноводна риба родини пічкурові.

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Зустрічається у річках басейнів Чорного (Дніпро, Південний Буг, Дністер), Балтійського (Вісла, Одер) та Північного (Ельба, Рейн) морів.

Будова[ред. | ред. код]

Тіло видовжене, веретеноподібне, довжина зазвичай до 11,5 см. Спинний та хвостовий плавці світлі та прозорі, без темних плям, на відміну від звичайного пічкура. Рило коротке, рот нижній. Вусики довгі. Спинний плавець має 7 — 8 променів, анальний — 6. Бічна лінія повна, нараховує 40 — 44 луски. Хребців від 40 до 44. Забарвлення жовтувате, по боках тіла темні плями. Глоткові зуби дворядні.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Зустрічається тільки у річках. Надає перевагу ділянкам з чистою водою, помірною течією та піщаним або кам'янистим ґрунтом. Зграйна риба, тримається біля дна, зазвичай зі звичайним пічкуром. Влітку тримається на неглибоких ділянках, в холодну пору року переміщується на глибину, зимує у ямах. Активний вночі. Живиться дрібними безхребетними, водоростями та ікрою інших видів риб. Тривалість життя 4 — 5 років.

Розмноження[ред. | ред. код]

Статевої зрілості досягає на 2 — 3 рік життя. Нерест в кілька етапів протягом квітня — червня на неглибоких ділянках водойми. Ікра донна, відкладається на субстрат, може інкрустуватись частинками піску. Плодючість самиці становить 1 — 3 тисячі ікринок.

Значення[ред. | ред. код]

Чисельність низька. Промислового значення не має.

Література[ред. | ред. код]

  1. Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. — 2012. — Т. 6, №2. — С. 199—220. Архів оригіналу за 23 червня 2013.

Посилання[ред. | ред. код]