Раймар фон Бонін

Раймар фон Бонін
нім. Reimar von Bonin
Народився	3 жовтня 1890(1890-10-03) Берлін, Німецька імперія
Помер	18 травня 1976(1976-05-18) (85 років) Бад-Лібенцелль
Діяльність	перекладач
Військове звання	Контр-адмірал
Нагороди	Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Рятувальна медаль Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року» Застібка до Залізного хреста 2-го класу Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами

Раймар фон Бонін (нім. Reimar von Bonin; 3 жовтня 1890, Берлін — 18 травня 1976, Бад-Лібенцелль) — німецький військово-морський діяч, контр-адмірал крігсмаріне (1 січня 1941).

Біографія

1 квітня 1908 вступив на флот. Пройшов підготовку на важкому крейсері «Герта» і в військово-морському училищі. З 1 серпня 1912 року плавав на міноносцях. Учасник Першої світової війни. З квітня 1917 по 21 червня 1919 року — командир 11-ї напівфлотилії міноносців.

З 31 травня 1920 року — командир роти мінного кадрованого батальйону, з 10 вересня 1920 року — інспектор військово-морського училища в Мюрвіку. З 2 квітня 1922 року — офіцер Адмірал-штабу в штабі військово-морської станції «Нордзе». З 27 вересня 1924 року — навігаційний офіцер крейсера «Амазон». 25 вересня 1925 року призначений командиром 3-й напівфлотилії міноносців. З 4 жовтня 1927 року — радник із зовнішніх зв'язків в Імперському військовому міністерстві, з 15 березня 1929 року — радник з питань організації Департаменту флоту Морського управління. 1 жовтня 1933 року очолив Організаційний відділ Морського управління. З 29 вересня 1934 по 10 липня 1937 року — начальник штабу інспекції бойової підготовки, в липні 1936 року виконував обов'язки інспектора.

1 липня 1937 року призначений військово-морським аташе в Гельсінкі, а також за сумісництвом в Ризі, Таллінні та Каунасі. Залишався в Фінляндії до її виходу з Другої світової війни 13 вересня 1944 року. 1 листопада 1944 року призначений командиром військового районного командування Ойтіна, а 1 лютого 1945 року — району Відень III. З 1 травня 1945 року — інспектор управління бойової підготовки в Санкт-Вольфгангу. 5 серпня 1945 року інтернований союзниками. 31 березня 1947 року звільнений.

Нагороди

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Рятувальна медаль
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
• Застібка до Залізного хреста 2-го класу
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами (Фінляндія; 31 січня 1942)

Бібліографія

Перекладач

• Edward L. Beach: Tödliche Tiefen. Günther Verlag, Stuttgart 1956.
• Ferdinand Lallemand: Das Logbuch des Markos Sestig. Günther Verlag, Stuttgart 1958.
• Hammond Innes: Das blaue Eis. Günther Verlag, Stuttgart 1960.
• Edward L. Beach: Unter Wasser um den Erdball. Günther Verlag, Stuttgart 1964.
• Eric Ambler: Ungebetene Gäste. Günther Verlag, Stuttgart 1964.

Співавтор

• Chronik des Seeoffiziersjahrgangs 1908. Dokumentation, erschien zum 50. Jahrestag 1958.

Література

• Залесский К. А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. ISBN 5-699-10354-6

Посилання

• Нагороди.