Райтенхаслах (монастир)
Монастир Райтенхаслах[1][2] (нім. Kloster Raitenhaslach) — колишнє чоловіче цистерціанське абатство, що розташовувалось в однойменному районі баварського міста Бурггаузен (Верхня Баварія) і належало до єпархії Пассау.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Монастир був заснований 1143 року графом Вольфкером де Тегерваком та його дружиною Хеммою як філія Залемського абатства. Був закритий під час секуляризації в Баварії 1803 року. При цьому значна частина (приблизно половина) монастирських будівель була згодом знесена.
Історія та опис[ред. | ред. код]
1146 року монастир був перенесений з початкового місця розташування в районі сучасної общини Марктль в Райтенхаслах, який ще 788 року згадувався як власність єпархії Зальцбурга. Перші ченці і абат Геро, який очолював монастир протягом перших 30 років його існування, прибули з Залемського абатства — в подальшому залемські ченці регулярно відвідували свій філійний монастир.
Багаті річкові ресурси Райтенхаслаха сприяли цистерціанцям, що спеціалізувались на рибництві через небажання споживати м'ясо: навіть нині кілька створених тоді рибних ставків збереглись поблизу колишнього монастиря.
Крім розширення за рахунок окультурення навколишніх земель, монастир зростав за рахунок пожертвувань і придбання володінь: у монастиря було кілька неоподатковуваних сіл в районі Бурггаузена, а крім того він володів виноробнею в сучасній Нижній Австрії . Парафії кількох церков, включаючи низку приходів в Альтеттінгу, підпорядковувались монастирю.
Зі зміцненням герцогів Віттельсбахів, що мешкали в сусідньому замку Бурггаузен, вплив Зальцбурга на життя обителі неухильно зменшувався, починаючи приблизно з середини XIII століття. Віттельсбахи поступово взяли на себе роль покровителів монастиря, який був розташований в прикордонній зоні між їх володіннями і територією архиєпархії Зальцбурга. 1258 року монастир став пов'язаним з родом Віттельсбахів, а в XV столітті монастирська церква служила місцем поховання герцогської сім'ї. Наприкінці XV — на початку XVI століття, в період Реформації, Людвіг IX Багатий підтримав монастир в його боротьбі проти протестантських доктрин.
За багато століть свого існування монастир неодноразово перебудовувався: особливо активно це відбувалося в першій половині XVIII століття — в ті часи монастирська церква отримала свою нинішню форму, будучи перебудованою з романської базиліки в храм у стилі бароко. Новий фасад був побудований 1751—1752 років архітектором (майстром-будівельником) Францем Алоїзом Майром (1723—1771) з Тростберга. «Ідеальні форми», властиві комплексам будівель цистерціанських монастирів, які будувалися за єдиними архітектурними канонам, зберігалися до початку XIX століття — незважаючи на численні розширення і перебудови.
1803 року монастир був розпущений у ході секуляризації в Баварії. Малопридатні для приватного використання монастирські будівлі довго не могли знайти покупця: після кількох знижень ціни, тільки «прибуткові» частини монастиря — такі як пивоварня — перейшли в приватну власність, а більшість будівель було знесено, включаючи нову будівлю бібліотеки (завершену тільки 1785 року) і трапезну. Колишня монастирська церква стала парафіяльною 1806 року. З тих пір монастирські будівлі, що залишились, служили в якості школи, пивоварні, ресторану і будинків з приватними квартирами. 1978 року частини муніципалітету Райтенхаслах, в тому числі і колишній монастир, були включені до складу міста Бурггаузен на правах району.
Див. також[ред. | ред. код]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Зовнішній вигляд (західна сторона) -
Стельові картини -
Інтер'єр, вид на вівтар -
Інтер'єр, вид на орган
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Скляренко В. М., Рудычева И., Сядро В. В. 50 знаменитых загадок истории XX века. — Харків : Фоліо, 2011. — С. 343. — ISBN 9789660356597.
- ↑ Ольга Грейгъ, Александр Рудаков. Кёнигсберг-13, или Последняя тайна янтарной комнаты. — Москва : Алгоритм, 2019. — 636 с. — ISBN 9785041492663.
Література[ред. | ред. код]
- Bauer, Hermann und Anna: Klöster in Bayern. Eine Kunst- und Kulturgeschichte der Klöster in Oberbayern, Niederbayern und der Oberpfalz, Munchen 1985, S. 101—105;(нім.)
- Krausen, Edgar: Die Klöster des Zisterzienserordens in Bayern (Bayerische Heimatforschung Heft 7), Munchen 1953, S. 81—84;(нім.)
- Krausen, Edgar: Die Zisterzienserabtei Raitenhaslach (Germania Sacra Neue Folge 11: Die Bistümer der Kirchenprovinz Salzburg, Das Erzbistum Salzburg, Bd. 1), Berlin / New York 1977.(нім.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Stephanie Haberer. Raitenhaslach – Das älteste Zisterzienserkloster in Oberbayern?. hdbg.eu (нім) . Klöster in Bayern, Haus der Bayerischen Geschichte. Процитовано 22 квітня 2019.
|
