Рибальченко Даніїл Аркадійович
| Даніїл Рибальченко Даніїл Аркадійович Рибальченко | |||
|---|---|---|---|
 Головний сержант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
28 лютого 1989 м. Таврійськ Херсонської області, Українська РСР, СРСР | ||
| Смерть |
9 квітня 2022 (33 роки) м. Маріуполь Донецької області (у ході російського вторгнення в Україну) | ||
| Національність | українець | ||
| Псевдо | Риба | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2007—2022 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 МВС України | ||
| Рід військ |
 Національна гвардія | ||
| Формування |
 Полк «Азов» | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Даніїл Аркадійович Рибальченко — головний сержант ОЗСП «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Гарпун: Історії одного батальйону #3 Данило Рибальченко (7 серпня 2017) |
Життєпис[ред. | ред. код]
Даніїл Рибальченко народився 1988 року в місті Таврійськ Херсонської області. У 18-річному віці (2007 року) був призваний до лав Збройних сил України. Служив в 79 ОДШБр[1]. Свою службу не переривав взагалі. З початком війни на сході України у 2014 році відразу пішов воювати на фронт. Спочатку, в лавах «Правого сектору», а потім — у батальйоні МВС «Гарпун». 2015 року перейшов до полку «Азов». Навесні 2017 року зазнав важкого поранення у голову в боях під Мар'їнкою. Куля розбила соскоподібний відросток і вийшла в потиличній ділянці. У квітні 2017 року медики Дніпропетровської обласної клінічної лікарня ім. І. І. Мечникова боролися за життя Даніїла Рибальченка та важкопораненого львів'янина Ігоря Галушки (позивний «Тесак»), який і врятував побратима «Рибу» з під обстрілу, провели складні операції[2].
У ході широкомасштабного військового вторгнення РФ в Україну з побратимами захищали Маріуполь, перебували на «Азовсталі». Загинув хоробрий воїн 9 квітня 2022 року. Довгий час тривала процедура впізнання, за певними прикметами рідним (зокрема, братові Демиду Рибальченку (позивний «Гнида»), також військовому) вдалося його впізнати за характерним татуюванням. У нього була вибита Наталка Полтавка на правій нозі з автоматом «Калашнікова». Попрощалися із загиблими бійцями полку «Азов» Даниїлом Рибальченком та Віталієм Красовським з позивним «Крос» у Київському крематорії 30 червня 2022 року. Віддати шану загиблим бійцям прийшли понад сто людей: родичі, друзі та побратими[3].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден За мужність II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
- орден За мужність III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія Данила Рибальченка (позивний «Риба»)
- ↑ Допомоги потребує боєць, врятований "Янголом Інститутської". galinfo.com.ua (укр.). 13 квітня 2017. Процитовано 12 липня 2022.
- ↑ Віолетта Карлащук, Дар'я Кінша (30 червня 2022). У Києві попрощалися з загиблими бійцями полку Азов Віталієм Красовським та Даниїлом Рибальченком. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 12 липня 2022.
- ↑ Президент відзначив українських захисників державними нагородами. armyinform.com.ua (укр.). 1 травня 2022. Процитовано 12 липня 2022.
- ↑ Список нагороджених орденами і медалями 25 березня 2022 року. Український погляд (укр.). 25 березня 2022. Процитовано 12 липня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 15 березня 2022 року № 168/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 30 квітня 2022 року № 290/2022 «Про відзначення державними нагородами України»