Сабіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сабіни

Сабіни або сабіняни (лат. Sabini — однина Sabinus), або південні піцени — народ італьської групи (італіки), мова яких була найближче споріднена з оскською та умбрійскою мовами, і віддаленіше — з латиною.

Жили в античній Італії до заснування Риму, на території сучасних адміністративних районів Лаціо, Умбрія й Абруццо в передгір'ї Апенін на північний схід від Риму, цей регіон також названо Сабіна. Частина сабінів, що мешкали на пагорбах Рима, відіграли велику роль в утворенні римської народності й формуванні їхньої релігії. Згідно з легендою, римляни викрали під час одного зі святкувань сабінянок, щоб узяти їх собі за дружин. Приблизно за рік потому армія сабінів підійшла до Риму, щоб визволити полонянок, але ті вийшли на поле бою з немовлятами від нових чоловіків на руках і домоглися примирення сторін.
У 290 до н. е. плем'я остаточно покорили римляни, а в 268 році до н. е. Сабіни отримали римське громадянство. Згодом Сабіни швидко втратили свою мову й латинізувались.

Відомі сабіни[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Dionysius of Halicarnassus Roman Antiquities на penelope.uchicago.edu (англ.)

Література[ред.ред. код]

  • Sabatino Moscati, Così nacque l'Italia: profili di popoli riscoperti, Società editrice internazionale, Torino 1998.