Садр ад-дін аль-Кунаві

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Садр ад-дін аль-Кунаві
Народився 1209
Малатья, Туреччина
Помер 1274[1][2][3]
Діяльність філософ
Вчителі Ібн Арабі
Знання мов арабська[1]
Конфесія іслам

Садр ад-дін аль-Кунаві (перс. صدر الدین قونوی‎; нар. 12071274) — середньовічний перський філософ, і одним із найвпливовіших представників суфізму. Повне ім'я Абу аль-Маалі Садр ад-Дін Мухаммад ібн Ісхак аль-Кунаві.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мав перське походження. Син Маджд ад-Діна Ісхак ібн Мухаммада ібн Юнуса Кунаві. Народився 1207 (за іншими відомостями 1209) року, отримавши ім'я Мухаммад. У дитинстві був усиновлений Ібн Арабі (той став вітчимом Мухаммада), учнем якого він став. Разом з ним подорожував до Багдаду, потім до Коньї (столиці Румського султанату), 1223 року — до Дамаску. Оженився на доньці Ібн Арабі. Після смерті вчителя у 1240 року повертається до Коньї. Здобув значні знання з ісламських боголосв'я (Коран, тафсир, калам) і юриспруденції (фікг), глибоко вивчив перипатетичну філософію, був знайомий з працею Ібн Сіна і арабським перекладом «Метафізики» Арістотеля. Став прихильником шафійського мазгабу.

Тут мешкав решту життя (до самої смерті у 1274 році), де викладав в медресе, уславившись як знавець хадисів. Сюди прибували люди з далеких країн лише для того, щоб вчитися у нього. Відомими учнями були Фахр ад-дін Іракі, Ях'я ас-Сухраварді, Кутб ад-Дін аш-Ширазі. Тут дуже зблизився з мавланою Джалал ад-Діном Румі та брав участь у діяльності його філософського ґуртка. Активно листувався з вченим Насир ад-Діном ат-Тусі.

Філософія[ред. | ред. код]

Свої принципи він виклав у 8 трактатах (ще 1 працею є збірка листувань). Їх найбільш стислий і суттєвий виклад представлено в ключовому творі «І'джаз аль-баян фі та'віл Умм аль-Кітаб», основна частина якого складається з містичного тлумачення «Сурат аль-Фатіх» — початкового розділу Корану. Також створив збірку хадисів та коментарів до них в «Шарху хадіс-і арбаін» (тут автор надає важливі роз'яснення «уяви» та інших понять).

Основною темою фіолософії є думка, що людське знання спирається на відношення між двома різними («ташкік»), незводимими «реальностями»: суб'єктом і об'єктом. Враховуючи цю різницю між суб'єктом і об'єктом та обмеженість людських здібностей, аль-Кунаві задає собі питання, чи може особисть коли-небудь знайти «реальність речей». Намагався продемонструвати, за яких умов людина може пізнати Бога, і цю мету він розділяв як з філософами, так і з містиками. У ширшому сенсі зміг поглибити трансформацію філософського розуму, розпочату його попередниками, завдяки простому, незаперечному факту: механічна логіка перипатетичної філософії не могла повністю подолати відмінність між суб'єктом і об'єктом

З іншого боку, приділяв уваги божественному самоодкровенню, яке він розглядав як розгортання «книги», написаної у формі сконструйованої мови. Божественне письмо («аль-кітаба аль-ула аль-ілахія») є ключовою рисою його доктрини. На думку аль-Кунаві, це реальність, яка лежить в основі всіх реальностей. Щоб розробити принципи його розкриття, він ретельно використав демонстративну логіку. Таким чином, він вивів із традиційної логіки містичний тип екзегетичної граматики зі своїм власним «масштабом» для теоретизації.

Твори[ред. | ред. код]

  • «І'джаз аль-баян фі та'віл Умм аль-Кітаб». Містична екзегетика вибраних віршів Корану. (Ключова праця аль-Кунаві).
  • «Міфтах аль-гайб аль-джам і аль-вуджуд». Друга за важливістю праця, де коментуються та розкриваються найскладніші філософські тексти.
  • «Кітаб аль-фукук» (також називається «Факк аль-Хутум»). Короткий коментар до «Фушуш аль-хікам» Ібн Арабі
  • «Кітаб аль-Муфавадат». Обмін листами між аль-Кунаві Насир ад-Діном Тусі, що складається з «аль-Аджвіба», «аль-Асіла» та «аль-Муфсіха».
  • «Кітаб аль-Навахат аль-ілаіях»
  • «Кітаб ан-нушуш»
  • «Шарх аль-асма’ аль-хусна». Коротке пояснення 29 імен Бога та їх вплив їх на людському рівні.
  • «Шарх аль-арба'їн хабітхан». Незавершена робота над відомими 40 висловлюваннями пророка Мухаммеда. Аль-Кунаві встиг прокоментувати 29 хадисів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б opac.vatlib.it

Джерела[ред. | ред. код]

  • Feuillebois, Ève (2017). «ʿIrāqī, Fakhr al-Dīn». In Fleet, Kate; Krämer, Gudrun; Matringe, Denis; Nawas, John; Rowson, Everett (eds.). Encyclopaedia of Islam, THREE. Brill Online. ISSN 1873-9830.
  • Peacock, A. C. S. (2019). Islam, Literature and Society in Mongol Anatolia. Cambridge University Press. ISBN 978-1108499361.