Суфізм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|
| Фундації Ісламу |
|
Єдинобожність • Символ віри |
| Основні представники |
|
Мухаммад • Пророки ісламу |
| Книги і закони |
| Течії ісламу |
|
Сунізм • Шиїзм • Суфізм • Ваххабізм |
| Ісламська культура |
| Теологія • Джихад Панісламізм • Умма |
Суфізм (араб. صوفية) — містико-аскетична течія в ісламі. Вважається, що перші суфії з’явилися на межі VIII та IX століть в Іраці та Сирії. Вони намагалися збагнути потаємний зміст коранічних одкровень, для чого суворо дотримувалися приписів Корану і Суни, брали участь у бдіннях, приймали обітниці, дотримувалися додаткових постів. Водночас вони проповідували містичну некорисливу любов до Аллаха, бажали злитися з ним. Кінцевою метою суфії вважали знищення своїх якостей як особистості, що має спричинити повне поєднання, злиття з божественною істиною.
Суфізм — неоднорідна течія: до нього приєднувалися представники різних богословських шкіл і напрямів ісламу. Він неодноразово відігравав значну роль у політичному житті мусульманських країн як ідеологія повстанських рухів, а також антиколоніальної боротьби.
[ред.] Джерела
В. Лубський. Суфізм // Релігієзнавчий словник. Київ: Четверта хвиля, 1996, с. 325.
Уривок суфійського тлумачення Корану (переклад М. Якубовича): http://uk.wikipedia.org/wiki/Тафсір_аль-Кушайрі

