Суфізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Іслам

Історія ісламу

Фундації Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МухаммадПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазхабШаріатІджтихад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізм
ІсмаїлізмДрузиАлавітиСалафія
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська наукаІсламська архітектура


Суфізм (араб. صوفية) — містико-аскетична течія в ісламі. Вважається, що перші суфії з’явилися на межі VIII та IX століть в Іраці та Сирії. Вони намагалися збагнути потаємний зміст коранічних одкровень, для чого суворо дотримувалися приписів Корану і Суни, брали участь у бдіннях, приймали обітниці, дотримувалися додаткових постів. Водночас вони проповідували містичну некорисливу любов до Аллаха, бажали злитися з ним. Кінцевою метою суфії вважали знищення своїх якостей як особистості, що має спричинити повне поєднання, злиття з божественною істиною.

Суфізм — неоднорідна течія: до нього приєднувалися представники різних богословських шкіл і напрямів ісламу. Він неодноразово відігравав значну роль у політичному житті мусульманських країн як ідеологія повстанських рухів, а також антиколоніальної боротьби.

[ред.] Джерела

В. Лубський. Суфізм // Релігієзнавчий словник. Київ: Четверта хвиля, 1996, с. 325.

Уривок суфійського тлумачення Корану (переклад М. Якубовича): http://uk.wikipedia.org/wiki/Тафсір_аль-Кушайрі

Особисті інструменти