Саї (Роменський район)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
село Саї | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район | Роменський район |
Громада | Синівська сільська громада |
Облікова картка | Саї |
Основні дані | |
Населення | 817 |
Поштовий індекс | 42520 |
Телефонний код | +380 5452 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 50°40′17″ пн. ш. 34°04′32″ сх. д. / 50.67139° пн. ш. 34.07556° сх. д.Координати: 50°40′17″ пн. ш. 34°04′32″ сх. д. / 50.67139° пн. ш. 34.07556° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
178 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 42520, Сумська обл., Липоводолинський р-н, с. Саї, вул. Шкільна, 10 |
Сільський голова | Валюх Григорій Андрійович |
Карта | |
Мапа | |
|
Саї́ — село в Україні, у Синівській сільській громаді Роменського району Сумської області. Населення становить 817 осіб. Колишній орган місцевого самоврядування — Саївська сільська рада.
Після ліквідації Липоводолинського району 19 липня 2020 року село увійшло до Роменського району[1]. Храм Миколая Чудотворця.
Географія[ред. | ред. код]
Село Саї розташоване на відстані до 1.5 км від сіл Товсте, Куплеваха, Карпці, Нестеренки та Антоненкове.
По селу тече струмок, що пересихає із загатою.
Поруч пролягає газопровід Уренгой-Помари-Ужгород.
Історія[ред. | ред. код]
- Село Саї засноване у другій половині XVIII ст.
- Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках, кількість встановлених жертв голодомору в селі — 93 людей[2].
Економіка[ред. | ред. код]
- Свино-товарна ферма.
- Агрофірма ім. Шевченка.
- СК «Агро», ТОВ.
- «Кузьменко», ПП.
- На околиці Саїв – склад-саркофаг з отрутохімікатами. [3]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
- Дитячий садок.
- Школа.
- Музична школа.
- Будинок культури.
- Музей історії.
- Храм Миколая Чудотворця
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Національна книга пам'яті жертв голодомору
- ↑ На Сумщині отрутохімікати пролежали 6 років - sumy-name.com (укр.). Процитовано 14 грудня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
|
|