Секвоядендрон
| Секвоядендрон | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Дерево «Велетень грізлі» в гаю Маріпоса, Національний парк Йосеміті
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Sequoiadendron giganteum |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
Секвоядендрон (Sequoiadendron giganteum) — єдиний сущий вид роду Секвоядендрон (Sequoiadendron), також відомий як «гiгантська секвойя», «велінгтонія» та «мамонтове дерево». Є одним із найдовговічніших і найбільших дерев на Землі. Це однодомна вічнозелена рослина. Дорослі дерева досягають висоти до 100 метрів при діаметрі стовбура 10-12 м. Найстаріша, в цей час, Гігантська секвойя має вік 3200 років, встановлений за річними кільцями.
[ред.] Опис
Кора червоно-бурого забарвлення, з глибокими тріщинами, дуже товста – 60–70 см. Кора дерева дуже погано загоряється, що захищає рослину під час пожеж. Обвуглюючись, кора запобігає пошкодженню деревини. Крона правильна, пірамідальної форми. Хвоя дрібна. Має дуже багато декоративних форм: плакучу, карликову, блакитну, золотисту. Завдяки цьому широко використовується для монументальних контрастних композицій у лісопарковому будівництві. Крім того, має дуже цінну деревину. Вона легка і міцна, не гниє, добре піддається обробці[1][2].
Популяції рослин були широко розповсюджена в Північній Америці. Сьогодні вона вважається реліктовим видом і потребує охорони. Спосіб мікроклонального розмноження рослини[3][4][5] є досить дорогий і наукомісткий. Рослину дуже важко розмножити насіннєвим або вегетативним способами. Для насіннєвого розмноження необхідні специфічні умови[6]], а живці важко вкорінюються.
Назву вид отримав через велетенськi розміри і зовнішню схожiсть своїх величезних звисаючих гілок з бивнями мамонта. Цей вигляд був широко поширений в північній півкулі на прикінці крейдового періоду і в третинному періоді, зараз збереглося лише близько 30 гаїв, що знаходяться на західному схилі Сьерра-невади в Каліфорнії на висоті 1500—2000 м над рівнем моря.
Назва секвойядендрону велетенського, описаного в 1853 році, змінювалося кілька разів унаслідок бажання привласнити дереву ім'я одного з великих людей того часу. Найкрупніші секвойядендрони носять власні імена: «Батько лісів», «Генерал Шерман», «Генерал Грант» та інші. Сучасну назву дерево отримало на честь винахідника алфавіту Черокі - індіанця на ім`я Секвойя.
Секвойядендрон як декоративна рослина розводиться в багатьох країнах світу: південно-західній частині Європи, куди був завезений ще в середині XIX століття, а також в Південному Криму, Середній Азії, на Чорноморському побережжі Кавказу, в Закарпатті.
Секвойядендрон відображений на монеті номіналом 25 центів Каліфорнії.
[ред.] Примітки
- ↑ Калініченко О. А. Декоративна дендрологія. К.: Вища шк., 2003. 199 с
- ↑ Колесников А. И. Декоративная дендрология. Изд. 2-е, испр. и доп. М.: Лесная пром-сть, 1974. 704 с
- ↑ Huang L., Lius S., Huang B. et al. Rejuvenation of sequoia sempervirens by repeated grafting of shoot tips onto juvenile rootstocks in vitro // Plant Physiol. 1992. Vol. 98. N 1. P. 166–173.
- ↑ Monteuuis O. In vitro meristem culture of juvenile and mature Sequoiadendron giganteum // Tree Physiol. 1987. Vol. 3. N 3. Р. 265–272.
- ↑ Monteuuis O., Gendraud M. Nucleotide and nucleic acid status in shoot tips from juvenile and mature clones of Sequoiadendron giganteum during rest and growth phases // Tree Physiol. 1987. Sep. Vol. 3. N. 3. P. 257–263.
- ↑ Fenn M. E, Dunn P. H, Durall D. M. Effects of ozone and sulfur dioxide on phyllosphere fungi from three tree species // Appl. Environ. Microbiol. 1989. Vol. 55. N 2. Р. 412–418
[ред.] Посилання
- Секвойядендрон велетенський, який росте в Никитському ботанічному саду в Криму
