Горобченко Сергій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горобченко Сергій Борисович
Зображення
Зображення
Народився 29 липня 1972(1972-07-29) (51 рік)
Сєвероуральськ
Громадянство  Росія
 СРСР
Діяльність актор
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв
Роки діяльності с 1998 по н.в
У шлюбі з Polina Nevzorovad і Aleksandra Florinskaya-Budanovad
IMDb nm1330495
CMNS: Горобченко Сергій Борисович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Горобченко.

Сергій Борисович Горобченко (нар. 29 липня 1972, Сєвероуральськ, Свердловська область, РРФСР, СРСР) — російський актор театру і кіно.

Свідомо порушив державний кордон України з метою проникнення до окупованого Росією Криму. За участь у спробах легалізації окупації АР Крим російськими загарбниками та незаконну комерційну діяльність в окупованому російськими загарбниками Криму в січні 2018 року внесений до «чистилища» бази «Миротворець»[1]. Підтримав вторгнення Росії в Україну.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 липня 1972 року в місті Североуральську Свердловської області в сім'ї водія-професіонала Бориса Петровича Горобченка та інженера-економіста Ніни Олександрівни (уроджена Сафонова)[2]. У школі був «хорошистом». Займався волейболом, відвідував музичну школу.

У 1989—1991 роках навчався в Санкт-Петербурзькому державному гірничому інституті, з якого пішов і вступив до театрального ЗВО — Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії (Лгитмик) імені Н. К. Черкасова.

Після закінчення інституту до 2000 року був актором Санкт-Петербурзького академічного театру комедії імені М. П. Акімова.

У 2000—2002 роках — актор Московського державного театру «Ленком».

З 1998 року почав зніматися в кіно. Популярність прийшла після ролі Петі «Рами» у фільмі «Бумер» (2003) режисера Петра Буслова. Заради зйомок у цій картині актор був змушений піти з театру «Ленком»[3].

У липні 2006 року, під час прем'єрного показу першого сезону телесеріалу «Офіцери», люди з Служби зовнішньої розвідки Росії подарували Сергію Горобченко бойової кортик за виконання ролі спецназівця Олександра Гайдамака[4].

Для ролі хокеїста Михайла Будника в повнометражному ігровому фільмі «Міннесота» (2009) режисера Андрія Прошкіна Сергій Горобченко протягом місяця навчався грі в хокей у Олімпійського чемпіона Едуарда Іванова[5]. Пізніше отримані навички стали в нагоді акторові при зйомках серіалу Молодіжка.

30 жовтня 2009 року Сергій Горобченко отримав численні травми через падіння з мотоцикла під час виконання трюку на зйомках телесеріалу «Москва. Центральний округ 3» у Москві і був доставлений в інститут швидкої допомоги імені М. В. Скліфосовського. Обстеження виявило, що в актора забій, гемартроз колінного суглоба, перелом лівої великогомілкової кістки і часткове пошкодження колінного суглоба[6][7].

29 липня 2012 року лідер політичної партії «Справедлива Росія» Сергій Миронов на своєму офіційному сайті привітав Сергія Борисовича Горобченко з 40-річним ювілеєм[8].

Особисте життя[ред. | ред. код]

На другому курсі ЛДІТМіК від співжиття з однокурсницею Олександрою Флоринською у Сергія Горобченко народився син Гліб (нар.. 14 жовтня 1997)[9].

У 2008 році одружився на актрисі Поліні Невзоровій (нар.. 9 жовтня 1981), доньці телеведучого Олександра Невзорова[10].

    • сини — Олександр (нар.. 2008[11]), Петро (нар.. 2010[11]) та Іван (нар.. 2012).
    • дочки — Анна (нар.. 2014), Софія (нар.. 2015), Катерина (нар.. 2016), Поліна (нар.. 2017).

Творчість[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

  1. 1998 — 1999 — Агент національної безпеки (1-й сезон, серія № 2 «Петя і віл») — Петро Євгенович Смирнов, хакер
  2. 2001 — Марш Турецького (2-й сезон, фільм № 2 «Перебіжчик») — Валерій Вєдєнєєв, начальник служби безпеки
  3. 2002 — Башмачник — Антон Горохів, продавець взуття
  4. 2002 — Порода — «Срібний»
  5. 2002 — Тільки раз... — Павлик (вокал Дмитро Харатьян)
  6. 2003 — Бумер — Петя «Рама»
  7. 2003 — 2010 — Москва. Центральний округ — Володя Реп'яхов
  8. 2003 — Смугасте літо — Бетмен
  9. 2003 — Стилет — Олексій
  10. 2003 — Таксистка — Сева, студент (в епізоді 1-09)
  11. 2004 — Місце під сонцем — Паша Дубровін
  12. 2004 — Московська спека — Олег
  13. 2004 — Тариф на любов — Влад
  14. 2005 — Таксистка. Новий рік за Гринвічем — Сева
  15. 2005 — Доктор Живаго — Патуля Антипов
  16. 2005 — Закоханий агент.
  17. 2005 — Близькі люди — Павло Андрійович Степанов, власник будівельної компанії
  18. 2005 — Бумер. Фільм другий — Петя «Рама»
  19. 2005 — Перший після Бога — Галієв
  20. 2006 — Дівчинка з Півночі — Єгор Зубков, капітан
  21. 2006 — Капітанські діти — Георгій Турчин
  22. 2006 — Ліфт — Гоша
  23. 2006 — Офіцери — Олександр Гайдамак («Шураков»), спецназівець КДБ (пізніше — ГРУ) ' '
  24. 2006 — Танцюй... — Олег
  25. 2007 — Жарт — Гліб
  26. 2007 — Прилетить раптом чарівник — Сергій Борисович Лисичкін
  27. 2007 — Ленінград — Селіванов
  28. 2008 — Сищики районного масштабу — Микита Савушкін, заступник начальника відділу розслідування вбивств районного кримінального розшуку
  29. 2008 — Московский жиголо — Костянтин Сергійович Євстаф'єв
  30. 2008 — Куля-дура 1 «Повернення агента».
  31. 2008 — Руда — Стас Лисицький
  32. 2008 — Осінній вальс — Максим Леонідович Протасов, директор ріелторського агентства «Новий дім»
  33. 2008 — Велика різниця — Іван (озвучив Сергій Стрельников)
  34. 2008 — Циганочка з виходом — Іван Головін, московський балетмейстер
  35. 2008 — Квартирантка — Олег, продюсер рекламного агентства
  36. 2008 — Брати Карамазови — Дмитро Карамазов
  37. 2008 — Дев'ять апельсинів — Микита Савушкін
  38. 2009 — Лаве — Тимур, слідчий
  39. 2009 — Міннесота — Михайло Будник, хокеїст-професіонал [12]
  40. 2009 — Офіцери 2 — Олександр Гайдамак («Шураков»), спецназівець КДБ (пізніше — ГРУ) (головна роль)[13]
  41. 2009 — Останній вагон
  42. 2009 — Куля-дура 2 «Агент майже не видно».
  43. 2009 — Куля-дура 3 «Агент для спадкоємиці».
  44. 2009 — Монро — Сергій Шмельов
  45. 2009 — Горобиновий вальс — Єгор, чоловік Поліни
  46. 2009 — Подарунок долі — Олександр Петрович Прокопенко, нейрохірург
  47. 2010 — Вийшов їжачок з туману — Ігор Олександрович Тюрін (озвучив Денис Беспалий)
  48. 2010 — Доросла дочка, або Тест на... — Посередників, футболіст
  49. 2010 — Батьки — Олег Хромов
  50. 2010 — На світі живуть добрі і хороші люди — Дмитро
  51. 2010 — Русский дубль — Володимир Суровцев, оперуповноважений
  52. 2010 — Знайди мене — Юрій Кузовльов, чоловік Наталії, батько Аліси
  53. 2011 — Помста без права передачі — Максим Крилов [14]
  54. 2011 — Вітер північний — Сергій Прозоров, капітан 3-го рангу
  55. 2011 — Куля-дура 4 «Агент і скарб нації».
  56. 2011 — Куля-дура 5 «Смарагдове справу агента».
  57. 2012 — Братство десанту — Олег Дьомін, начальник карного розшуку, майор поліції
  58. 2012 — Захисниця — Сергій Макаров, слідчий пратури
  59. 2012 — Зовнішнє спостереження — Ігор Ладонін, бізнесмен
  60. 2012 — Фродо — Павло Платонов
  61. 2012 — ППС-2 — Валерій Ігорович Ільїн, олігарх
  62. 2013 — Подвійний блюз — Олег Левін, оперативник[15]
  63. 2013 — 2014 — Чужий — Михайло Аристов-Кенгуру та Даваз
  64. 2014 — Скліфосовський (3-й сезон) — Ілля Ілліч Земцов, заступник мера, коханець Поліни Пастухової
  65. 2014 — Розпечений периметр — Костянтин Юрійович Нікольський, майор
  66. 2014 — Колишніх не буває — Віктор Сергійович Платонов
  67. 2014 — Надія — Михайло Афанасьєв, адвокат
  68. 2014 — Вибух з минулого — Петро Шалевич, заступник Ковальова
  69. 2015 — Ідеальна жертва — Юрій, кримський підприємець
  70. 2015 — Вкрадена весілля — Ярослав
  71. 2015 — Петля Нестерова — Борис Смолін, капітан УБХСС
  72. 2017 — Це було біля моря — Андрій
  73. 2017 — Недопалок
  74. 2017 — За півгодини до весни — Вадим
  75. 2017 — Торгсин — «Гиря» (Гриша Власов), ватажок банди
  76. 2017 — Серцева недостатність — Зайцев
  77. 2017 — Молодіжка — 5. «Бурі ведмеді» (зі 192 серії) — Борис Андрійович Нікітін («Старий»), хокеїст, який грає другий тренер команди «Бурі ведмеді»
  78. 2018 — Незламний — Кротов, радист
  79. 2018 — Щастя наполовину — Андрій Смирнов
  80. 2018 — Опівнічне сонце — Ніколас
  81. 2018 — Два береги — Захар Єрмаков
  82. 2018 — Чернетка — Андрій Вікторович, шеф Кирила
  83. 2018 — Провідник — батько Каті
  84. 2018 — Прощатися Не будемо — Горохов
  85. 2018 — Попереду день — Кирило
  86. 2019 — Імам Шаміль. Облога Ахульго — Карл Врангель
  87. 2019 — З м'ячем до Британії (документальний) — Володимир Савдунін
  88. 2019 — Легенда Феррарі — Канівський, помічник Ермлера
  89. 2019 — Дочка темряви — пан Костянтин Олександрович
  90. 2019 — За щастям — Брут
  91. 2021 — Осколки. Новий сезон (телесеріал)

Призи та нагороди[ред. | ред. код]

  • 2002 — приз «Бронзова підкова» II-го фестивалю-огляду російських фільмів «про любов» «Любити по-російськи» (Москва) — за виконання головної ролі (Антона Горохова) у фільмі " Башмачник " режисера Володимира Зайкіна[16].
  • 2009 — приз за найкращу чоловічу роль VII-го фестивалю кіно і театру «Амурська осінь» (Благовєщенськ) — за виконання ролі Михайла Будника в повнометражному ігровому фільмі " Міннесота " режисера Андрія Прошкіна[17].
  • 2009 — номінант премії " Золотий орел " в номінації «Найкраща чоловіча роль на телебаченні» — за роль Дмитра Карамазова в телесеріалі " Брати Карамазови " режисера Юрія Мороза[18].
  • 2010 — лауреат премії «Людина року» чоловічого журналу «GQ» (Росія) в номінації «Актор року»[19][20].

Санкції[ред. | ред. код]

З 15 січня 2023 року Сергій Горобченко знаходиться під персональними санкціями України за підтримку Росії в Україну.[21][22]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Горобченко Сергей Борисович / Горобченко Сергій Борисович / Gorobchenko Sergej Borisovich. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
  2. ↑ Марина Залогина (25 грудня 2007). Родные берега Сергея Горобченко. Cosmopolitan. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 16 грудня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  3. ↑ Антон Крайний (24 січня 2013). Сергей Горобченко потерпел крах в Голливуде. Интернет-проект KM.RU. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 16 грудня 2019. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  4. ↑ Алексей Макаров, Сергей Горобченко в фильме "Офицеры". Первый канал. 26 листопада 2009. Архів оригіналу за 20 листопада 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |accessyear= (довідка); Недійсний |deadurl=1 (довідка); Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  5. ↑ Сергей Горобченко в фильме Андрея Прошкина "Миннесота". Первый канал. 11 березня 2011. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 16 грудня 2019. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |accessyear= (довідка); Недійсний |deadurl=2 (довідка)
  6. ↑ Елена Шереметова (30 жовтня 2009). «Бумер» Горобченко разбился на съёмках. LifeNews. Архів оригіналу за 2 листопада 2009. Процитовано 16 грудня 2019.
  7. ↑ Роман Гальченко. Сергей Горобченко: семья – единственное спокойное место. «Антенна-Телесемь». Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 16 грудня 2019.
  8. ↑ Сергей Миронов поздравил с юбилеем актёра театра и кино Сергея Горобченко. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Официальный сайт Сергея Миронова // mironov.ru (29 июля 2012 года)
  9. ↑ Почему Сергея Горобченко бросила жена? Звезда кино Сергей Горобченко женился по большой любви на однокурснице Саше Флоринской. [Архівовано 16 червня 2018 у Wayback Machine.] Газета «Собеседник» // sobesednik.ru (16 февраля 2012 года)
  10. ↑ Двойная жизнь супруги Сергея Горобченко. [Архівовано 30 липня 2018 у Wayback Machine.] Газета «Комсомольская правда» // kp.ru (27 ноября 2009 года)
  11. ↑ а б У актёра Сергея Горобченко родился третий сын. [Архівовано 15 червня 2018 у Wayback Machine.] Информационное агентство «Татар-информ» // tatar-inform.ru (12 августа 2010 года)
  12. ↑ Лариса Юсіпова . Актор Сергій Горобченко: «Грати російську класику — це круто». На минулому сочинському «Кінотаврі» молодий актор Сергій Горобченко став одним з головних подій. [Архівовано 28 січня 2015 у Wayback Machine.] Газета «Известия» // izvestia.ru (12 липня 2009)
  13. ↑ ВІДЕО. Програма «Доброго ранку». На Першому каналі прем'єра багатосерійного художнього фільму «Офіцери». В гостях у програми виконавець головної ролі актор Сергій Горобченко. Перший канал // 1tv.ru (16 листопада 2009)
  14. ↑ premera-na-ntv-mest-bez-prava-peredachi.htm? link = search Прем'єра на «НТВ»: «Помста без права передачі». [Архівовано 4 вересня 2021 у Wayback Machine.] // 7days.ru (28 січня 2011)
  15. ↑ last23979975 / Гостросюжетна драма «Подвійний блюз» (трейлер фільму, кадри з фільму, про фільм). Виробництво: Росія, 2013 рік. [Архівовано 25 серпня 2019 у Wayback Machine.] Телеканал «НТВ» // ntv.ru
  16. ↑ Награды 2-го фестиваля-смотра российских фильмов «про любовь» «Любить по-русски».[недоступне посилання з марта 2021] Национальный кинопортал «Film.ru» // film.ru (6 апреля 2002 года)
  17. ↑ «Амурская осень». Фестиваль кино и театра на Амуре (г. Благовещенск). Награды 2009 года. [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.] // kinonaamure.ru
  18. ↑ Номинанты премии «Золотой орёл» за 2009 год. [Архівовано 9 листопада 2014 у Wayback Machine.] Национальная академия кинематографических искусств и наук России // kinoacademy.ru
  19. ↑ ФОТО. Сергей Горобченко на церемонии вручения премии «Человек года» мужского журнала «GQ» за 2010 год. [Архівовано 25 лютого 2017 у Wayback Machine.] Журнал «GQ» (Россия) // gq.ru (16 сентября 2010 года)
  20. ↑ Евгения Милова. «GQ» наградил по году. Прошла церемония вручения премий журнала. [Архівовано 7 вересня 2021 у Wayback Machine.] «Коммерсантъ» (20 сентября 2010 года)
  21. ↑ ГОРОБЧЕНКО Сергій Борисович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 14 березня 2023.
  22. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №23/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Посилання[ред. | ред. код]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Горобченко_Сергій_Борисович&oldid=42298559