Скворцов Дмитрій Іванович
| Дмитрій Іванович Скворцов | |
|---|---|
| Народився |
1861 Російська імперія |
| Помер | 1919 |
| Країна |
 Російська імперія |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | письменник, педагог, богослов |
| Alma mater | Московська духовна академія |
| Галузь | Old Beliefd[1] і сектантство[1] |
| Заклад |
Тверська духовна семінарія, Московська духовна семінарія, Тульська духовна семінарія, Чернігівська духовна семінарія |
| Науковий ступінь | магістр богослів'я |
| Відомий завдяки: | автор досліджень з історії розколу і сектантства |
| Нагороди |
   |
Скворцо́в Дми́трій Іва́нович (1861 - 1919) — російський історик, богослов, педагог. Магістр богослів'я.
Біографія[ред. | ред. код]
Здобув освіту в Московській духовній академії. Викладав у різних навчальних закладах духовного відомства: в Тверській (з 1887 р.), Московській (з 1899 р.), Тульській (з 1900 р.) і Чернігівській духовних семінаріях. Мав чин статського радника. Кавалер орденів Св. Станіслава 3-го ступеня і Св. Анни 3-го ступеня. Нагороджений срібною медаллю «В пам'ять коронації Імператора Миколи II».
Автор численних досліджень з історії розколу і сектантства, а також монографій «Діонісій Зобніновський, архімандрит Троїцько-Сергієвого монастиря (нині Лаври)» (1890) і «Діонісій Зобніновський, архімандрит Троїцько-Сергієвого монастиря (нарис життя і діяльності, переважно до призначення в Троїцькі архімандрити)» (1890) - найбільш великих російськомовних досліджень, присвячених даному ієрарху.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- «Діонісій Зобніновський, архімандрит Троїцько-Сергієвого монастиря (нині Лаври)» (магістерська дисертація, Твер, 1890)
- «Діонісій Зобніновський, архімандрит Троїцько-Сергієвого монастиря (нарис життя і діяльності, переважно до призначення в Троїцькі архімандрити)» (Твер, 1890)
- «Чернець-справник Арсеній Глухий» (Твер, 1890)
- «Історія старообрядницького розколу» (Твер, 1891)
- «Пашківці в Тверській єпархії» (Тверь, 1893)
- «Ідея православ'я як творча сила російської держави і сучасні церковні братства як охоронці цієї ідеї» (Твер, 1895)
- «Нариси тверського розколу і сектантства» (М., 1895)
- «Про основні засади безпопівства» (М., 1896)
- «Про раціоналістичний елемент в безпоповщині» (М., 1897)
- «Орден єзуїтів як сила політична» (М., 1897)
- «Про сучасне російське сектантство протестантського характеру» (М., 1899)
- «Короткий нарис і характеристика сучасного старообрядницького розколу в Чернігівській єпархії» (Чернігів, 1899)
- «Нова спроба окружників і протиоокружників до з'єднання між собою» (Чернігів, 1900)
- «Єдиновірство, його виникнення і сутність» (Тула, 1901)
- «Історико-статистичний огляд сучасного старообрядницького розколу в Чернігівській єпархії» (Чернігів, 1901)
- «Просвіта і шкільне питання на Русі в XVI столітті» (Тула, 1902)
- «Спостереження і враження місіонера» (Тула, 1902 і 1903)
- «Перші старообрядницькі архієреї і установа єдиновір'я» (СПб., 1903)
- «Перший рік російського старообрядницького розколу» (СПб., 1904)
- «Сучасне російське сектантство» (М., 1905).
- «Початок російського старообрядницького розколу» (Тула, 1912)
Література[ред. | ред. код]
- Кудрявцев, Г. Б. Архімандрит Діонісій як історичний діяч // Соціально-економічний розвиток Москви і Московської області в умовах сучасних глобальних викликів: Зб. науч. ст. - М .: МДПУ, 2016. - С. 59-63. - 152 с. - 100 екз. - ISBN 978-5-243-00493-0.
- Скворцов, Дмитрій Іванович // Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона: в 86 т. (82 т. І 4 доп.). - СПб., 1890-1907.