Слава (броненосець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Слава.
«Слава»
«Слава»
Пре-дредноут «Слава». 1915
Служба
Тип/клас Пре-дредноут типу «Бородіно»
Держава прапора Російська імперія
Корабельня Російська імперія Балтійський завод
Закладено 1 листопада 1902
Спущено на воду 29 серпня 1903
Введено в експлуатацію 12 червня 1905
На службі 1906–1917
Загибель 4 жовтня 1917 року в ході бою біля Моонзундського архіпелагу з німецькими дредноутами зазнав важких ушкоджень, був підірваний екіпажем та сів на мілину
Бойовий досвід Перша світова війна
Битва на Балтійському морі
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 14 646 т (стандартна)
15 520 т (повна)
Довжина 121,1 м (загальна)
Ширина 23,2 м
Осадка 8,9 м
Бронювання Головний пояс: 145—194 мм
Палуба: 25,4-51 мм
Башти головного калібру: 254 мм
Барбети: 178—229 мм
Бойова рубка: 203 мм
Технічні дані
Рухова установка 2 парових машини Балтійського заводу
20 водотрубних котлів
Гвинти 2 гвинти
Потужність 15 800 к.с.
Швидкість 17,5 вузлів (32,4 км/год)
Екіпаж 867 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 305-мм гармати 12"/40
12 (6 × 2) × 152-мм гармат Кане
20 (20 × 1) × 75-мм універсальних гармат Кане
4 × 47-мм гармати QF 3-pounder Hotchkiss
Торпедно-мінне озброєння 4 × 381-мм торпедних апарати
Слава (броненосець). Карта розташування: Балтійське море
«Слава»
«Слава»
Місце затоплення «Слави»

«Слава» (рос. Слава) — пре-дредноут (ескадрений броненосець за офіційною класифікацією) Російського імператорського флоту типу «Бородіно», останній з восьми російських двотрубних броненосних кораблів, що будувалися до появи кораблів класу дредноут. Єдиний з пре-дредноутів свого типу з п'яти панцерників, що не встигнув взяти участь у Цусімській битві, був добудований вже після російсько-японської війни 1904—1905 років і до моменту введення до строю застарів. Використовувався як навчальний корабель для атестації кадрів.

«Слава» був закладений 1 листопада 1902 року на верфі компанії Балтійського заводу у Санкт-Петербурзі. 29 серпня 1903 року він був спущений на воду, а 12 червня 1905 року увійшов до складу ВМС Російської імперії. Брав активну участь у боях Першої світової війни на Балтійському морі: підтримував своїм вогнем російську армію в боях поздовж балтійського узбережжя. У битві в Ризькій затоці був головним кораблем морських сил Ризької затоки. 4 жовтня 1917 року в ході бою біля Моонзундського архіпелагу з німецькими дредноутами зазнав важких ушкоджень, був підірваний екіпажем та сів на мілину неподалік від острова Муху. З 1926 року розбирався на метал прямо на місці загибелі.

Історія служби[ред. | ред. код]

У липні-серпні 1906 року разом з лінкором «Цесаревич» брав участь у придушенні Свеаборзького повстання. «Слава» був призначений у навчальну ескадру для підготовки молодих офіцерів з Військово-морського коледжу, в рамках морських реформ після Цусімського розгрому. Під час одного з його навчальних походів до Середземного моря члени екіпажу пре-дредноута врятували вцілілих унаслідок землетрусу в Мессіні 1908 року, і корабель доставив жертви до Неаполя для надання медичної допомоги.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

По поверненню в Кронштадт корабель перевели на Балтійський флот. На початок Першої світової війни Балтійський флот мав на озброєнні лише чотири пре-дредноути у складі Другої бригади лінкорів; ще чотири дредноути класу «Гангут» перебували на завершальній стадії будівництва. Після того, як вони були завершені і змогли захистити гирло Фінської затоки, «Слава» 31 липня 1915 року пройшов Ірбенську протоку, щоб допомогти російським силам в обороні Ризької затоки. Зокрема, корабель забезпечував артилерійську підтримку діям військ російської Імператорської армії.

Бій у Ризькій затоці[ред. | ред. код]
Докладніше: Бій у Ризькій затоці

Для оборони Ризької затоки російський флот утримував тимчасове об'єднання — так звані морські сили Ризької затоки (лінкор «Слава», 36 есмінців і міноносців, 4 канонерські човни, мінний загороджувач «Амур», дев'ять підводних човнів і гідроавіатранспорт) під командуванням капітана 1 рангу П. Л. Трухачова.

Німецьке морське командування з метою знищення російських морських сил, що базувалися в цьому регіоні[1][2], виділило ударне угруповання флоту під командуванням віцеадмірала Едгарда Шмідта, що складалося з 7 старих лінійних кораблів, 6 крейсерів, 24 ескадрених міноносців і міноносців, 1 мінного загороджувача, 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачів мінних загороджень[Прим. 1][3]. Для прикриття цього формування до Фінської затоки висувалося з'єднання Флоту відкритого моря віцеадмірала Гіппера з 8 лінійних кораблів, 3 лінійних крейсерів, 4 крейсерів, 32 ескадрених міноносців, 13 тральщиків[Прим. 2][1]. Маючи більш ніж дворазову перевагу над російським флотом, це угруповання кайзерівського флоту мало завдання не допустити прориву головних сил Балтійського флоту з Фінської затоки у відкрите море.

Обидві сторони використовували гідроавіацію, а німці — і «Цепелін»[3]. Росіянами була повністю перекрита мінними загородженнями протока, міни були встановлені також біля південного входу в Моонзунд і в декількох місцях Ризької затоки, на о. Моон встановлені дві берегові батареї і одна батарея на материку[4].

26 липня (8 серпня) німці здійснили першу спробу прориву в акваторію затоки, проте, вона скінчилася повним провалом. Внаслідок підриву на мінах німці втратили два тральщики, а крейсер «Тетіс» і один міноносець отримали важкі пошкодження, тому німецьке командування наказало припинило тралення фарватеру і відвело сили прориву з Ірбенської протоки[3].

У ході операції німецький флот зазнав серйозних втрат: затонули 2 есмінці V-99 і S-31, 3 тральщики Т-46, Т-52 і Т-58 і проривач мінних загороджень; ушкодження отримали лінійні крейсери «Мольтке» і «Фон дер Танн», два крейсери «Тетіс», «Аугсбург», два міноносці V-100 і S-144 та тральщик Т-77[5]. Росіяни втратили потопленими два канонерські човни, пошкодженими були лінкор «Слава» і три есмінці, також були знищені кілька малотоннажних вантажних суден і ушкоджено берегові об'єкти[3]

12 вересня німецькі крейсери виманили «Славу» у відкрите море; німці спробували потопити броненосець, що сильно їм заважав, шляхом скоординованої атаки підводного човна UB-31 і торпедоносців, що летіли на надмалій висоті, але все торпеди пройшли повз ціль. Це була перша атака торпедоносців на рухомий броненосець.

Моонзундський бій[ред. | ред. код]

Докладніше: Моонзундський бій (1917)

4 (17) жовтня у морському бою біля Куйвасту лінкори «Слава», «Гражданін» і крейсер «Баян» наразилися на німецьку ескадру з 2 лінкорів, 2 крейсерів і 11 есмінців. 17 жовтня німецька ескадра під командуванням віцеадмірала Бенке двома колонами увійшла з південного входу в Моонзунд[6].

«Слава», «Гражданін» і крейсер «Баян» розпочали обстріл тральщиків німецької ескадри, з берега їх підтримувала 254-мм берегова батарея острова Моон. О 10 годині 5 хвилин у вогневій бій вступили німецькі лінійні кораблі «Кронпринц» і «Кьоніг Альберт». Перестрілка між капітальними кораблями тривала приблизно до 11 години дня, але без жодних пошкоджень для протиборчих сторін. Водночас, вогнем з російських кораблів було потоплено один німецький тральщик і ще два були пошкоджені. Це змусило їх припинити тралення і відійти[7].

Об 11:30 німецькі крейсери «Кольберг» і « Штрасбург» за підтримки тральщиків висадили на Моон морський десант. О 12:04 «Слава» і «Гражданін», до яких приєдналися крейсер «Баян» і есмінці «Туркменець-Ставропольський» і «Донський козак» знову відкрили вогонь по тральщиках противника. Невдовзі вогонь відкрили німецькі лінкори, що тричі влучили у «Славу», в результаті чого корабель почав набирати воду і отримав крен 8°, але зусиллями команди, за рахунок контрзатоплення відсіків по іншому борту, його швидко вдалося зменшити. У наступні 14 хвилин «Слава» отримав ще чотири влучання[8].

Ситуація для російської ескадри складалася критична, і незабаром адмірал Бахірєв наказав відходити. Зважаючи на неможливість «Слави» пройти через мілководний Моонзундський канал, його наказали затопити, перегородивши фарватер. Але цього не вдалося зробити і тоді о 13:57, після зняття команди, він був підірваний. Для більшої впевненості есмінець «Туркменець-Ставропольський» його торпедував. Лінійні кораблі Бенке продовжували вести вогонь, поки дозволяла дальність стрільби їх гармат, але переслідувати російський флот, що відходив, через мінну небезпеку не наважилися[7][9].

29 травня 1918 року панцерник «Слава» був виключений зі списків флоту. Його рештки розбиралися на брухт.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. ↑ Угруповання віцеадмірала Шмідта: 7 лінійних кораблів («Брауншвейг», «Ельзас», «Віттельсбах», «Веттін», «Мекленбург», «Швабен», «Церінген»), 6 крейсерів («Рун», «Принц Генріх», «Аугсбург», «Бремен», «Любек» і «Тетіс»), 24 ескадрених міноносці та міноносці, 1 мінний загороджувач «Дойчланд», 14 тральщиків, 12 катерів-тральщиків, 2 проривачі мінних загороджень.
  2. ↑ 8 лінійних кораблів «Нассау», «Рейнланд», «Вестфален», «Позен», «Остфрізланд», «Тюрінген», «Ольденбург», «Гельґоланд», 3 лінійні крейсери «Зейдліц», «Мольтке» і «Фон дер Танн», 4 крейсери «Ґрауденц», «Піллау», «Регенсбург» і «Штральзунд»
Джерела
  1. ↑ а б История Первой мировой войны 1914—1918 гг. / Кампания 1915 г.
  2. ↑ Russian WWI naval operations in the Baltic Sea
  3. ↑ а б в г Моонзундская (Ирбенская) операция 1915 г.
  4. ↑ Н. А. Бологов. Мировая империалистическая война 1914—1918 гг., стр. 305—307.
  5. ↑ БОИ В РИЖСКОМ ЗАЛИВЕ В АВГУСТЕ 1915 ГОДА
  6. ↑ Моонзунд. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 9 травня 2021.
  7. ↑ а б Операция «Альбион». Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 26 травня 2021.
  8. ↑ Больных А. Г. Морские битвы Первой мировой: Трагедия ошибок. Операция «Альбион», октябрь 1917 года. — М.: АСТ, 2002
  9. ↑ История Первой мировой войны 1914—1918 гг. / Кампания 1917 г.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Слава (броненосець)
  • История Первой мировой войны 1914—1918 гг / под редакцией И. И. Ростунова. — М. : Наука, 1970. — Т. в 2-х томах. — 25 500 прим. (рос.)
  • McLaughlin, Stephen. Russian & Soviet Battleships (англ.). — Annapolis, MD: United States Naval Institute, 2003. — ISBN 1-55750-481-4.
  • Nekrasov, George M. Expendable Glory: A Russian Battleship in the Baltic, 1915—1917 (англ.). — Boulder, CO: East European Monographs, 2004. — Vol. 636. — (East European monographs). — ISBN 0-88033-534-3.
  • Виноградов Сергей. Броненосец Слава. Непобежденный герой Моонзунда. — М.: Яуза: ЭКСМО:, 2011. — 176 с. — 2200 экз. — ISBN 978-5-699-49080-6.
  • А. В. Дашьян, С. А. Балакин «Морская кампания» № 8/2007 — Линейный корабль Слава — ООО «Коллекция», 2006г.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Слава_(броненосець)&oldid=40489797