Слово Просвіти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Слово Просвіти

Країна  Україна
Тип культурологічний тижневик
Тема культурологія
Мова українська
Місце публікації Київ
Видавець Всеукраїнське товариство «Просвіта»
Формат А 3

Засновано 1995
Головний редактор Ігор Зоц
Головний офіс 01001, Київ, Хрещатик, 10-б
Передплатний індекс
(Укрпошта)
30617

slovoprosvity.org
CMNS: Слово Просвіти у Вікісховищі

«Слово Просвіти» — культурологічний просвітницький тижневик Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

Тематика, автори й аудиторія газети[ред. | ред. код]

Тижневик висвітлює проблеми духовності, культури, друкує матеріали на утвердження державності української мови, відкриває перед читачами ті сторінки української історії, які приховувала тоталітарна система, зокрема, репресії та голодомори, сприяє розвитку національно-демократичних тенденцій у сучасному українському суспільстві.

Постійні рубрики газети: «Події, факти, коментарі», «Просвіта», «Наша книга», «Мова єдина», «Українці у світі», «Культура», «Мистецтво», «Гаряча тема», «Суспільство», «Український шлях», «Читацьке віче», «Шевченкіана», «Духовний простір», «Геноцид», «Абетка відомих імен», «Молода країна», «Музика», «Погляд», «Освіта», «З блокнота письменника», «Родовід», «Свята і традиції», «Очевидець і літописець», «Творчий портрет», «Імпресії», «Цікаво знати», «Неопалима купина», «Малі міста України» та інші.

Серед постійних авторів тижневика — відомі в Україні політичні та громадські діячі, письменники, культурологи, діячі мистецтв. Зокрема, в різні роки авторами газети були: Павло Мовчан, Іван Заєць, Іван Драч, Володимир Яворівський, Микола Жулинський, Дмитро Степовик, Іван Ющук, Олександр Пономарів, Юрій Гнаткевич, Андрій Чебикін, Ірина Фаріон, Юрій Іллєнко та інші.

На шпальтах тижневика — актуальні публікації на мовну тематику, унікальні історичні розвідки, ексклюзивні інтерв'ю, безкомпромісні журналістські розслідування гострих ситуацій, широко висвітлюється молодіжна музика і концертна діяльність провідних митців України, виграє всіма барвами художня палітра майстрів пензля.

Наклад тижневика на початку ХХІ століття сягав 25 000 примірників. Його постійні читачі — члени «Просвіти», українська інтелігенція: сільські вчителі, лікарі, бібліотекарі, працівники вищої школи, письменники.

Співпраця редакторів української Вікіпедії і просвітян розпочалася ще 2011 року. Просвітянський тижневик «Слово Просвіти» став першим в Україні друкованим виданням, яке дозволило використовувати свій архів на умовах ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike 3.0.[1]

Попередники газети[ред. | ред. код]

У 1989 році вперше силами членів Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка була видана газета «Слово». Випусковий редактор — Радчук Віталій Дмитрович. Газета мала формат А4 і до 3-го числа робилася ксерокопічно. Надалі — у форматі А3 із застосуванням традиційних технологій. Газета «Слово» від початку 1990-х років була фактично основним друкованим органом Товариства української мови. 1992 року газета відійшла від Товариства і як незалежна змінила спрямування. Газета не припинила свого існування й досі, але видається вкрай рідко і нерегулярно. Головним редактором газети «Слово» був і залишається публіцист Олександр Сопронюк.

У регіонах (областях) України силами членів Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка було засновано ряд регіональних друкованих видань.

Перше число газети «Слово Просвіти» (реєстраційний № 1007 від 16.03.1993 р.) побачило світ в місті Житомирі. Її головним редактором був письменник і голова місцевої «Просвіти» Анатолій Федорович Журавський. В Житомирі побачили світ 15 номерів газети. Від № 2 1995 року газета «Слово Просвіти» видається в Києві. Вона стала центральним друкованим органом Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Редакцію очолила Любов Голота, а Анатолій Журавський став членом редакційної колегії.

Головні редактори[ред. | ред. код]

1993—1995 — Анатолій Журавський

19952008, 20092018, 08. 2020 — 05. 2023 — Любов Голота

Березень — листопад 2008 — Валентина Давиденко

20192020 — Микола Цимбалюк

З травня 2023 — Ігор Зоц (з 25 травня — відповідальний за випуск[2], з 15 червня — головний редактор[3])

Також короткочасно обов'язки головного редактора виконували Петро Антоненко, Євген Букет, Ніна Гнатюк, Олександер Шокало.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]