Культурологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Культуроло́гія — це наука, яка вивчає специфіку розвитку матеріальної та духовної культури цивілізацій, етносів, націй у конкретно-історичному періоді, їх взаємозв 'язки та взаємовпливи. Культурологія стала системою знань про сутність, закономірності існування та розвитку, людське значення та способи пізнання культури.

Базисом культурологічного знання виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні феномени культури. Таким чином, культурологія належить до соціогуманітарних наук, хоча активно використовує як методи природничих наук, так і спеціальні методи дослідження в соціальній сфері. Специфіка культурології полягає саме у її інтегративному характері, в орієнтації на буття та діяльність людини й суспільства як цілісних феноменів.

Назва дисципліни[ред.ред. код]

Термін «культурологія» у 1909 р. запропонував німецький філософ і фізик В. Освальд, який виявив різницю між культурологією й соціологією, а також використав цей термін для опису специфічних явищ, яким є культура як феномен суто людської діяльності. У 1939 р. американський філософ Леслі Уайт увів цей термін у контекст антропологічних досліджень про культуру, його праці «Наука про культуру» (1949 р.)[1], сприяла виділенню культурології в самостійну науку[2].

Термін отримав поширення у країнах Східної Європи, натомість в англомовних країнах відповідна дисципліна називається Cultural studies, а в німецькомовних — Kulturwissenschaft. Феномен культури в цих країнах розуміється переважно в соціально-етнографічному сенсі, тому основною наукою вважається культурна антропологія.

В Україні культурологія як обов'язкова навчальна дисципліна була виділена в 2003 році. Натомість ВАК не виділяє спеціальності культурологія[3], проте культурологи мають можливість здобувати науковий ступінь за спеціальністю 17.00.01 — «історія і теорія культури», що має три напрямки — мистецтвознавство, філософські та історичні науки (відповідно науковий ступінь здобувається з мистецтвознавства, історичних або філософських наук).

Предмет культурології[ред.ред. код]

Визначення предмету культурології є актуальною проблемою сучасної науки[4]. В сучасних навчальних посібниках з культурології в якості предмету культурології розглядаються смисли, втілені у результатах культурної діяльності людства[5], історичний та соціальний досвід людини[6], а також самі дослідження феномену культури[7]. Нечіткість предмета культурології та різні версії її визначення зумовлені складністю і багатоманітністю реальності культури[8]

Основні завдання[ред.ред. код]

Основні завдання культурології:

  1. аналіз культури як системи культурних феноменів;
  2. виявлення ментального змісту культури;
  3. дослідження типології культури;
  4. розв'язання проблем соціокультурної динаміки;
  5. вивчення культурних кодів та комунікацій.

Сутність культури[ред.ред. код]

Культура завжди цікавила філософів, соціологів, психологів, істориків як феномен суспільного життя, що розкриває особливості поведінки, свідомості та діяльності людей в конкретних формах життя (культура праці, культура побуту, художня культура, політична культура), а також як спосіб життєдіяльності людини, колективу і суспільства в цілому. Без світу культури важко собі уявити світ особистості. До культури в цілому відноситься широкий діапазон людських почуттів і думок від пошуку сенсу життя до естетики.[9]

Вже у давніх міфах є спроба відповісти на питання про початок культурної історії людства. В легендах і міфах кожного народу є легендарні герої, які вчать людей оволодінню культурними досягненнями. Наприклад, Прометей навчив людей користуватися вогнем. Гермес — виготовляти знаряддя, опрацьовувати метали. Характерно, що доля культурного міфологічного героя майже завжди складалась трагічно. Прометей порушив волю богів та видав їхні секрети людям, за що Зевс прикував його до скелі і прирік на страшні муки. Еволюція природи та людини, як особливого виду в природі, є вихідним моментом культурної історії людства. Той чи інший досягнутий рівень культури людства визначає кожен раз заново «окультурення» кожної народженої людини, в результаті чого врешті решт відбувається окультурення людської природи.

Елементи людської природи являють собою єдність природного і соціального, або природного і окультуреного. Наприклад, фізичне тіло людини являє собою не тільки природне утворення, а ще і наслідок багатовікової трудової, тобто культурної діяльності. Навіть не зважаючи на те, що фізичне тіло людини з часом практично не змінилося, рука сучасної людини істотно відрізняється своїми вміннями від руки первісної людини. Потрібні були століття розвитку культури, щоб рука сучасної людини змогла навчитися виготовляти складну техніку, створювати високодосконалі твори скульптури, твори живопису чи музики, найвищі досягнення які відтворюються, за словами Енгельса «в картинах Рафаеля, статуях Торвальдсена, музиці Паганіні».

Ще більше це стосується духовного світу людини, який формується під впливом культурної діяльності і в процесі здійснення культурних зв'язків та відношень між людьми. Проблема полягає в тому, що кожна народжена людина повинна стати повноцінною, бо вона повинна не просто успадкувати природні задатки своїх батьків, а і самостійно засвоїти все багатство культурних цінностей.

Одним із істотних моментів культурної історії людства є потреби, які на відміну від потреб тварин здатні зростати. Зростання потреб і було першим історичним актом, що визначив суперечливу культурну історію людства. Одвічно людина і людство не мали інших потреб, окрім тих, які започаткувала в нас природа. Це, перш за все, потреба до самозбереження роду «людина» та окремого індивіда. Але щоб зберегти себе як вид в природі, людина свої вітальні потреби може задовольнити лише способами принципово відмінними від тих, за допомогою яких зберігають себе тварини. Для людини в природі потрібна особлива їжа, житло, одяг. Тому перший культурно-історичний акт був спрямований на виробництво засобів, необхідних для задоволення цих потреб, на виробництво власне матеріального життя, або другої природи.

Отже, акти людської діяльності відповідно слугували задоволенню природних потреб людського суспільства, хоча в цілому здійснювались у формі культурної творчості окремих індивідів, що реалізувалась в постійно здійснюваних актах спілкування людей один з одним. Культурна творчість людей, таким чином, проявляється відразу в якості подвійного відношення — природного і суспільного. Природне відношення підказано людській діяльності самою природою. Воно полягає у тому, що людині потрібно вирішити питання, що їй робити, щоб вижити в природі.

Суспільне життя народжувалось у процесі спілкування індивідуумів і завжди зводилося до того, щоб загальними зусиллями визначити, як здійснити ту чи іншу діяльність. Відповісти на це питання індивід мав сам, бо природа з приводу цього нічого не підказала. Таким чином, суспільна потреба в праці та індивідуальна потреба в спілкуванні зумовили початок культурної історії людства й органічно поєднують людських індивідуумів в суспільне ціле Саме в цьому полягає філософський сенс культури. Потреба в праці та спілкуванні — це потреба культурної історії людства, пов'язаної з появою повсякденного завдання, викликаного необхідністю й можливістю самому обирати свій образ життя, створювати самого себе і власний світ культури — державу, мораль, право, науку, мистецтво; створювати уявлення про добро й справедливість, сумління і честь, які народжувались лише у процесі спілкування.

Сутність культури та основні культурологічні парадигми[ред.ред. код]

Існує багато визначень культури. Одні під культурою розуміють цінності духовного життя. Інші, звужуючи це поняття, відносять до культури лише ідеологію, яка повинна обслуговувати сферу виробництва. Деякі культурологи вважають, що сьогодні існують понад 500 визначень культури. Це пояснюється багатогранністю феномена та широким вживанням терміна «культура» в конкретних дисциплінах.

Термін «культура» у початковому його тлумаченні не позначав якогось особливого предмета, стану або змісту. Він був пов'язаний з уявленнями про дію, зусилля, спрямовані на дію чогось, і тому вживався з певним доповненням, позначаючим завжди культуру чогось: культуру духу, культуру розуму тощо. Пізніше культуру стали розуміти як «людяність», що виділяє людину з природи, варварського стану. Культура стала мірою, що відрізняє римлянина від варвара, цивілізовану людину від дикуна, природне від неприродного (штучного).

Незважаючи на різноманітність визначень культури, в них можна виділити синтезуюче ядро, що об'єднує різні точки зору. Таким ядром виступає слово «культура» (лат. cultura — обробіток, вирощування, догляд). Первісне це стосувалось землеробської праці. В переносному значенні культура — це догляд, покращання, ушляхетнення тілесно-душевно-духовних нахилів та здібностей людини; відповідно існує культура тіла, душі і духовна культура (в цьому смислі Цицерон говорить уже про лат. cultura animi) — культуру душі.

Отже, культура — є сукупність матеріальних і духовних цінностей, які відображують активну творчу діяльність людей в освоєнні світу, в ході історичного розвитку суспільства.

Специфіка культури як якісної характеристики духовно-практичного освоєння людиною світу (зовнішнього та власного, внутрішнього) відбивається у тому, що вона (культура) свідчить, в якій мірі людина стала для себе та інших людиною, як вона відчуває та усвідомлює себе такою. Культура відповідно, в такій же мірі, як і праця, робить людину людиною. Але якщо праця — це єдина соціальна субстанція, що створює людину та розвиває її сутнісні сили, то культура є єдиною соціальною мірою, демонструючи, в якій мірі людина стала людиною. Інакше кажучи, культура є якісна характеристика розвитку суспільства.

Американський філософ Мемфорд вважав, що культурна робота була для розвитку людини важливішою аніж фізична праця. Важливіше, аніж обробіток землі, було створення тотемних стовбів, молитвенних дощечок, ритуальних танців і пісень, виконання обрядів, тобто здійснення чисто людських дій, що формували душу людини.

Аналіз сутності культури, її місця, ролі в суспільстві дозволяє виділити основні взаємопов'язані сторони, аспекти культури:

  1. культура — народжене суспільством, властиве суспільству соціальне явище, що відбиває його якісну характеристику та збагачує духовне життя людини;
  2. культура — процес творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання навколишнього світу і самої людини у цьому світі, на отримання об'єктивної і достовірної інформації про світ, де головну роль грає наука і мистецтво;
  3. культура покликана допомогти людині не тільки пізнати світ й саму себе, але й визначити своє місце у світі, світоглядні установки;
  4. культура включає в себе сутність досягнутих людиною у процесі освоєння світу матеріальних і духовних цінностей, а також відповідних ціннісних орієнтацій людини у світі;
  5. культура, створюючи необхідні для орієнтації людини у світі норми поведінки та оцінки, забезпечує регулювання соціальних відносин людей;
  6. культура виступає як потужній фактор формування людських сутнісних сил, формування людини в людині, перетворення її природних захоплень, потреб, емоцій в справжні людські. Саме цьому полягає її гуманістичний зміст.

Культурологія порівняно молода наука. Оформлення її як специфічної сфери гуманітарного знання сягає Нового часу і пов'язане з філософськими концепціями історії Дж. Віко, І. Гердера і Г. Геґеля.

Більшість культурологів сходяться на тому, що у розвитку культурології можна виділити кілька основних теоретичних концепцій або парадигм як більш-менш відрефлексованих теоретичних і методичних положень, на які спираються культурологічні дослідження.


Факультет культурології[ред.ред. код]

Сьогодні у складі факультету працюють 3 кафедри.

Навчання культурологів базується на принципах фундаментальної університетської освіти. Оволодівши знаннями в сфері культури студентам надається можливість активно осмислювати проблеми сучасності; обговорювати їх в процесі живої дискусії на семінарських заняттях та студентських наукових конференціях, сприяє формуванню громадянської позиції в процесі побудови європейського суспільства в Україні.
Крім загальноуніверситетських дисциплін, навчання ведучим "унікальним" дисциплінам з ділового етикету, стилістики, піар технологіям.
У процесі навчання студенти мають можливість проходити практику після кожного курсу, в провідних установах Києва (телебачення, галереї, бібліотеки, видавництва і т. д.).


Керівник факультету:

Декан - Просандєєва Людмила Євгеніївна.


  • Кафедра книгознавства та бібліотекознавства


У серпні 1968 року засновано Київський державний інститут культури, у складі якого функціонували бібліотечний факультет, факультет культурно-освітньої роботи та факультет громадських професій.

Випускники професійно володіють методами збору, переробки і трансляції інформації, їм притаманний високий рівень інформаційної культури.

Студенти набувають уміння: застосовувати програмні засоби і здійснювати бібліотечно - бібліографічне обслуговування як у традиційному режимі, так і з застосуванням інноваційних технологій; вчаться управлінню видавничо-поліграфічними організаціями, управлінням розповсюдження друкованої продукції, маркетингового менеджменту, фінансово-інвестиційного менеджменту , інформаційним системам, управлінням ризиком, науково-дослідній роботі за обраними темами.

Науково-педагогічний склад:

  • Надія Анатоліївна Бачинська - завідуюча кафедрою книгознавства та бібліотекознавства, кандидат педагогічних наук, доцент.
  • Іван Петрович Штефан - професор, заслужений працівник культури України, проректор з навчальної роботи КНУКіМ, заступник голови координаційної ради з впровадження в навчальний процес принципів Болонської декларації, один із співавторів державного стандарту підготовки фахівців для бібліотечно - інформаційної галузі , нагороджений почесним знаком Міністерства культури України "за багаторічну працю в галузі культури".
  • Тетяна Василівна Новальська - доктор історичних наук, професор. З 2007-2012 р.р. - Член спеціалізованих вчених рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій ББК, ХДАК, НАКККіМ. З 2012 року член спеціалізованих Вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій КНУКіМ.
  • Тетяна Олексіївна Долбенко - доктор культурології, професор, заслужений працівник культури України, член-кореспондент Міжнародної Академії Інформатизації, член спеціалізованих Вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій КНУКіМ.
  • Людмила Григорівна Петрова - доктор педагогічних наук, професор, член спеціалізованих Вчених рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій КНУКіМ.
  • Тетяна Юріївна Гранчак - доктор соціальних комунікацій. Автор понад 30 наукових праць. Бере активну участь у всеукраїнських та міжнародних конференціях.
  • Валентина Миколаївна Медведєва - кандидат педагогічних наук, професор, заслужений працівник культури України, нагороджена грамотою Кабінету Міністрів України, почесним знаком Міністерства культури «За багаторічну працю в галузі культури».
  • Вадим Іванович Дніпренко - доцент. Автор понад 30 робіт наукового та навчально - методичного характеру. Бере активну участь у науково - практичних конференціях.
  • Олена Іванівна Кащук - кандидат педагогічних наук, доцент. Автор понад 60 наукових робіт. Бере активну участь у науково - практичних конференціях.
  • Галина Євгенівна Шипота - кандидат педагогічних наук, доцент. Автор понад 30 наукових праць. Бере активну участь у науково - практичних конференціях.
  • Олена Олександрівна Каракоз - кандидат історичних наук, доцент. Олена Олександрівна є автором близько 20 робіт наукового та навчально - методичного характеру. Бере активну участь у науково - практичних конференціях.
  • Людмила Іванівна Прокопенко - кандидат культурології. Автор близько 20 робіт наукового та навчально - методичного характеру. Бере активну участь у науково - практичних конференціях.
  • Олег Олегович Сербін - кандидат історичних наук. Автор більше 70 - ти наукових робіт, серед яких монографія «Бібліотечно - бібліографічні класифікації: історична еволюція та сучасні тенденції розвитку» (2009 р.).
  • Наталія Іванівна Кобижча - кандидат культурології. Автор близько 20 публікацій. Бере активну участь у науково - практичних конференціях.
  • Юрій Іванович Горбань - кандидат культурології. Автор близько 20 наукових робіт. Бере активну участь у науково - практичних конференціях.
  • Галина Володимирівна Салата - кандидат історичних наук. Нагороджена грамотами Київського міського голови за особистий внесок у розвиток освіти і науки. Автор близько 40 наукових робіт.


  • Кафедра культурології


Кафедра культурології - одна з перших кафедр тоді ще Інституту культури ім. Корнійчука. Вона була заснована в 1968 р. Знаковою фігурою серед усіх завідуючих кафедрою став її випускник доктор педагогічних наук, професор Михайло Михайлович Поплавський. Сьогодні кафедра культурології має елітний викладацький склад, запрошені кращі фахівці Києва, регіонів України, СНД та Європи.


Культуролог вміє: здійснювати унікальні, інноваційні міжнародні програми, послідовно реалізовувати регіональну культурну політику з урахуванням місцевого колориту та культурної самобутності регіонів; гнучко вирішувати проблеми організації дозвільної діяльності різних верств населення; ефективно управляти дозвільний процесами в ринкових умовах.

Орієнтуються в основних естетичних концепціях, розбираються і можуть проводити анімаційні програми в різних соціокультурних інститутах для всіх категорій населення.

Культурологи знаходять себе у численних видах діяльності: часто стають впливовими фахівцями, медіаторами, координаторами, адміністраторами, культурними та політичними «мотиваторами», поширені області зайнятості культурологів - охорона здоров'я, освіта, міжнародний розвиток, планування, енергетична політика, житлова політика та соціальне забезпечення, в ряді випадків культурологи можуть виконувати завдання, наприклад, бути консультантами, аналітиками в центрах вивчення громадської думки або службах опитувань, управляти проектами, виконувати обов'язки координатора, фінансиста, фахівця з підбору кадрів, за оцінкою програм, за освітою, директора з досліджень та адміністратора контрактів.


Найвидатніші випускники:

  • Богуцький Юрій Петрович - український політик. Академік Академії мистецтв України. Заслужений діяч мистецтв, професор, кандидат філософських наук, директор Інституту культурології АМУ.
  • Брюховецький В'ячеслав Степанович - український літературознавець, педагог і громадський діяч, Герой України, почесний президент університету «Києво-Могилянська академія».


Науково-педагогічний склад:

  • Михайло Михайлович Поплавський - завідувач кафедри, доктор педагогічних наук, професор, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України. Автор аналітичної моделі «ВНЗ XXI століття». Основоположник національної наукової школи менеджменту та соціокультурної діяльності.
  • Людмила Євгеніївна Просандєєва - заступник завідувача кафедри, доктор психологічних наук, професор. Автор понад 70-ти наукових статей та навчально - методичних робіт.
  • Ірина Владиславівна Петрова - заступник завідувача кафедри, кандидат педагогічних наук. професор. Сфера наукових інтересів: технології формування громадської думки, соціально - культурні процеси в суспільстві, теоретичні рефлексії дозвілля, дозвіллєва практика в сучасному світі.
  • Наталія Петрівна Донченко - професор, Заслужений діяч культури і мистецтв України, член Спілки театральних діячів України.
  • Леонід Петрович Могильний - доктор історичних наук, професор. Автор більше 80 наукових, навчально - методичних робіт, серед них монографії та навчальні посібники з історії України.
  • Олена Миколаївна Гончарова - доктор культурології, професор. Автор понад 50 наукових праць, в тому числі 2 монографій. "Античне красномовство як дискурсивний феномен культури" (2011), «Античне красномовство як феномен європейської культури» (2013).
  • Олександр Вікторович Даниленко - доктор історичних наук, професор. Спеціалізується на вивченні проблем історії України ХХ ст.
  • Олександр Володимирович Курочкін - доктор історичних наук, професор, етнолог, член Вченої ради КНУКІМ. Автор монографії "Українські новорічні обряди:" Коза "і" Маланка ".
  • Наталія Василівна Гузій - доктор психологічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, відмінник освіти, академік Академії наук вищої школи України.
  • Ігор Михайлович Бушай - доктор психологічних наук, професор. На кафедрі викладає дисципліну «Психологія».
  • Ольга Рафаїлівна Копиевская - кандидат педагогічних наук, доцент, заслужений працівник освіти України.
  • Тарас Григорович Кузьменко - кандидат культурології, доцент. Автор понад 30 робіт, наукового та навчально - методичного характеру.
  • Микола Михайлович Ткач - кандидат історичних наук, доцент, лауреат літературних премій. Автор багатьох підручників, монографій, зокрема: "Родовід Михайла Поплавського сина Михайла, внука Романова.
  • Світлана Валентинівна Оборська - кандидат мистецтвознавства, доцент. Автор більше 30 - ти наукових робіт. Наукові інтереси: сучасне мистецтво, звукове мистецтво, арт-менеджмент.
  • Людмила Олександрівна Поліщук - кандидат культурології, доцент. Автор більше 20 - ти наукових робіт. Наукові інтереси: сучасні анімаційні технології, сучасне мистецтво, арт - технології в мистецтві, інноваційна діяльність установ культури.
  • Оксана Миколаївна Любченко - кандидат культурології, доцент. Коло наукових інтересів: сучасний музичне мистецтво, інноваційні досягав технології, організація і проведення масових заходів.
  • Катерина Анатоліївна Гайдукевич - кандидат культурології, доцент. Автор більше 14 наукових робіт. Спеціаліст з проектування культурно - дозвіллєвих та рекреаційних програм, організації масових свят, проведення тренінгів з ораторського мистецтва.
  • Людмила Олександрівна Карпова - професор, кандидат педагогічних наук, заслужений працівник культури України.
  • Ірина Анатоліївна Росковшенко - кандидат філософських наук, професор. Коло наукових інтересів: культурологічні основи синтезу мистецтва, культурологічний аспект релігійного гуманізму.
  • Галина Миколаївна Кот - кандидат психологічних наук, доцент. На кафедрі викладає дисципліни: "Конфліктологія", «Психологія творчості», "Іміджелогія", «Психологія».
  • Сергій Михайлович Килимистий - старший викладач кафедри культурології. Автор близько 20 публікацій та навчального посібника «Анімація в туризмі».


  • Кафедра історії України та музеєзнавства


У 1992 р. в Київському державному інституті культури імені О. Корнійчука була відкрита кафедра музеєзнавства. З 2013 р. кафедру очолює новий завідувач Гончарова Олена Миколаївна, доктор культурології, доцент, вчений з багаторічним досвідом роботи, яка застосовує нові концептуальні підходи до освітньої діяльності.

У процесі навчання на кафедрі історії України та музеєзнавства студентам надається можливість, отримати професійну підготовку в теорії та практиці музейної справи, а також пропонується вивчення курсів з археології, етнографії України, архівознавства, польових досліджень, історії України, історії мистецтва , законодавства, митного права.

Випускники кафедри історії України та музеєзнавства можуть працювати: у сфері управління в музейних закладах, історико-культурних, історико-архітектурних заповідниках; в науково-дослідних інститутах, методичних центрах Національної академії наук України, профільних громадських організаціях з охорони культурної спадщини та центрах розвитку культури; в підрозділах Державної митної служби України в системі освіти; в сфері туризму; в антикварних та букіністичних салонах.

Науково-педагогічний склад:

  • Олена Миколаївна Гончарова - завідувач кафедри історії України та музеєзнавства, доктор культурології, доцент. Автор понад 50 наукових праць, в тому числі 2 монографій.
  • Сергій Якович Ольговський - кандидат історичних наук, професор. Автор понад 100 наукових робіт, у тому числі 3 наукових монографій, 2 навчальних посібників та науково - популярного видання.
  • Юлія Миколаївна Ключко - заступник завідувача кафедри історії України та музеєзнавства, кандидат педагогічних наук, професор.
  • Володимир Іванович Пилипів - кандидат історичних наук, доцент. Володимир Іванович є автором близько 14 наукових робіт.
  • Анна Олександрівна Андрес - заступник завідувача кафедри історії України та музеєзнавства з наукової роботи, кандидат історичних наук, доцент. Анна Олександрівна є автором близько 20 наукових робіт, в тому числі 2 колективних монографій.
  • Сергій Борисович Руденко - кандидат культурології, доцент. Сергій Борисович є автором близько 40 публікацій, у тому числі однієї монографії.
  • Любов Олександрівна Чухрай - кандидат культурології, доцент. Любов Олександрівна є автором більше 10 наукових робіт.
  • Сергій Жанович Пустовалов - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології, доцент КНУКіМ.
  • Гречко Денис Сергійович - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, доцент КНУКіМ. Автор більше 50 - ти наукових робіт, в тому числі 2 монографій.
  • Григорій Володимирович Лупаренко - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник, доцент КНУКіМ. Автор більше 50 - ти наукових робіт.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Подольська Є. А., Лихвар В. Д., Іванова К. А. Культурологія. Навчальний посібник: Видання 2-ге, перероблене та доповнене. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 392 с.

Бібліографія[ред.ред. код]

Вітчизняні підручники
  • Багацький, Володимир Варламович. Культурологія. Історія і теорія культури XX століття [Текст] : навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів / В. В. Багацький, Л. І. Кормич. — Вид. 2-ге, перероб. і доповн. — К. : Кондор, 2007. — 304с., 8 л. іл. — Бібліогр.: в кінці розділів. — ISBN 966-7982-49-1
  • Безвершук Ж. О. Культурологія : відповіді на питання екзаменаційних білетів [Текст] : нав.посібник / Ж. О. Безвершук. — К.: Знання, 2010. — 326с. Електронна версія
  • Білик Б. І. Культурологія : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Б. І. Білик ; Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : КНИГА, 2004. — 408 с.
  • Бокань, Володимир Андрійович. Культурологія [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. А. Бокань ; Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2000. — 134 с. — Бібліогр.: с. 131–133. — ISBN 966-608-041-9
  • Гіоргадзе, Галина Василівна. Культурологія для вищих мистецьких навчальних закладів [Текст] : навч.-метод. посіб. / Галина Гіоргадзе ; Київ. держ. ін-т декор.-приклад. мистец. і дизайну ім. М. Бойчука. — Л. : ЗУКЦ, 2011. — 135 с. : іл. — Бібліогр.: с. 130–135. — 300 экз. — ISBN 978-966-15-1884-0
  • Гриценко Т. Б. Культурологія : навч. посіб. / Т. Б. Гриценко, С. П. Гриценко, А. Ю. Кондратюк. — К., 2007.- 392 c. Електронний ресурс
  • Гончарук, Тетяна Вікторівна. Культурологія [Текст] : навч. посіб. / Т. В. Гончарук ; Тернопільська академія народного господарства. — Т. : Карт-бланш, 2004. — 214 с. — Бібліогр.: на почат. тем. — ISBN 966-7952-19-3
  • Культурологія: українська та зарубіжна культура [Текст] : навч. посіб. / М. М. Закович [та ін.]. — 3-тє вид., стер. — К. : Знання, 2007. — 567 c. — (Серія «Вища освіта XXI століття»). — Бібліогр.: в кінці ст. — ISBN 966-346-269-8 Електронна версія
  • Корженівський, Анатолій Степанович. Культурологія [Текст] : навч. посіб. / А. С. Корженівський, В. І. Смолінський ; Подільська держ. аграрно-технічна академія. Кафедра філософії і культурології. — Кам'янець-Подільський : Абетка-НОВА, 2002. — 132 с. — Бібліогр.: в кінці гл. — ISBN 966-8119-09-6
  • Кормич, Людмила Іванівна. Культурологія (історія і теорія світової культури XX століття) [Текст] : навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Л. І. Кормич, В. В. Багацький ; Одеська національна юридична академія. — Х. : Одіссей, 2002. — 304 с.: іл. — Бібліогр.: в кінці розділів. — ISBN 966-633-144-6
  • Кравець М. С. Культурологія : підручник / М. С. Кравець. — Л. : Новий Світ-2000, 2008. — 320 с.
  • Матвєєва, Людмила Леонідівна. Культурологія [Текст] : курс лекцій: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Л. Л. Матвєєва. — К. : Либідь, 2005. — 512 с. — ISBN 966-06-0395-9 Електронний ресурс
  • Матвієнко, Любов Владленівна. Культурологія [Text] : навч. посібник / Л. В. Матвієнко ; Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : КНТЕУ, 2007. — 285 с. — Бібліогр.: с. 279–281. — ISBN 966-629-261-0
  • Культурологія [Текст] : навч. посібник для студ. вищих навч. закл. І-IV рівнів акредитації / М. С. Кравець [та ін.]; заг. ред. В. М. Піча. — Л. : Магнолія плюс, 2003. — 236 с. — (Вища освіта в Україні). — Бібліогр.: с. 232–235. — ISBN 966-8340-06-х «Магнолія плюс»
  • Культурологія [Текст] : навч. посібник / Б. О. Парахонський [та ін.]; упоряд. О. І. Погорілий, М. А. Собуцький ; Національний ун-т «Києво-Могилянська академія». — К. : Видавничий дім «КМ Академія», 2003. — 314 с. — Бібліогр.: в кінці розд. — ISBN 966-518-228-5
  • Культурологія : навч. посібник для студ. ВНЗ / М. П. Іщенко [и др.] ; Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького. — Черкаси : [б.в.], 2009. — 292 с
  • Культурологія : навч. посібник / Б. Г. Мачульський [та ін.] ; Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана». — К. : КНЕУ, 2007. — 376 с.
  • Культурологія: теорія та історія культури : Навчальний посібник / За ред. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула — Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 368 c. Електронна версія
  • Основи культурології : навчальний посібник / Ред. Сандюк Л. О. ; Н. В. Щубелка ; В. О. ОДЕУ. — Автограф , 2007. — 400 с. Електронна версія
  • Павленко, Олександр Павлович. Культурологія [Текст] : посіб. для підготов. до іспитів / О. П. Павленко. — Вид. 4-е, стер. — К. : Паливода А. В. [вид.], 2010. — 175 с. — (Бібліотечка студента). — Бібліогр.: с. 174–175. — 500 экз. — ISBN 978-966-437-185-5
  • Подольська, Єлізавета Ананіївна. Культурологія [Текст] : навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Є. А. Подольська, В. Д. Лихвар ; Національний фармацевтичний ун-т. — Х. : Видавництво НФаУ : Золоті сторінки, 2003. — 247 с.: іл., табл. — Бібліогр.: с. 244–245. — ISBN 966-615-173-1. — ISBN 966-8494-09-1
  • Сандюк Л. О.
  • Стеценко, Валерій. Культурологія (навчальна програма і головний зміст нормативного курсу) [Текст] : навч. посіб. / В. Стеценко, Л. Пітусь ; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Філософський факультет. — Л. : ВЦ ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. — 284 с. — Бібліогр.: с. 262–281


Іноземні підручники
  • (рос.) Гуревич П. С. Культурология. — М., 1999.
  • (рос.) Кармин А. С. Основы культурологии. Морфология культуры. — СПб., 1997.
  • (рос.) Культурология XX век. Словарь / Под редакцией С. Я. Левит — СПб.: Университетская книга, 1997.
  • (рос.) Культурология. История мировой культуры: Учебник для вузов / Под редакцией профессора А. Н. Марковой. — М., 2002.

Посилання[ред.ред. код]

  1. The Science of Culture: A study of man and civilization. Farrar, Straus and Giroux, 1949.
  2. Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А. Ю. Культурологія. Навчальний посібник / К.: Центр навчальної літератури, 2007.- 392 c. — предмет і завдання дисципліни
  3. Доктор культурології і таємничий орнамент українського рушника
  4. Ю. А. Брагін Деякі особливості застосування культурфілософської фундації предмета для визначення предмета культурології
  5. Закович. Розділ Що вивчає культурологія?
  6. І. І. Тюрменко, О. Д. Горбула. Розділ Культурологія як наука та навчальна дисципліна
  7. Основи культурології
  8. Безвершук Ж. О. Розділ Культурологія
  9. Подольська Є. А., Лихвар В. Д., Іванова К. А. Культурологія. Навчальний посібник: Вид. 2-ге, перероблене та доповнене. — К., Центр навчальної літератури, 2005. — 392 с.


Вишивка Це незавершена стаття про культуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.