Сова вухата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сова вухата
Waldohreule in freier Wildbahn.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Вухата сова (Asio)
Вид: Сова вухата
Біноміальна назва
Asio otus
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
Asio wilsonianus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category: Asio otus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Asio otus

Сова вухата (Asio otus) — вид птахів роду вухаті сови (Asio) родини Совові (Strigidae) ряду Совоподібні (Strigiformes).

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Це сова середнього розміру (менший за ворону сіру). Забарвлення досить строкате з домінуванням рудих тонів. Спина сірувато-бура з рудим відтінком, груди і черевце руді або жовтуваті з продовгуватими чорними смугами, які перекреслені плоскими поперечними штрихами. Низ черевця і підхвістя білі. Хвіст знизу жовтуватий з рівномірною темною смугастістю. Очі жовто-помаранчеві. Дзьоб темно-сірий або чорнуватий. Лицевий диск рудо-сіруватий, обрамлений білою і чорною смугами. Довкола очей чорні півмісяці зі сторони дзьоба. Під дзьобом чорне пір'я. Між очима білі валики у вигляді півмісяців. Пір'яні «вушка» довгі. Коли птаха сидить, вона добре відрізняється від інших своєю манерою сидіння — стовпчиком з витягнутими вертикально вверх пір'яними вушками.

Самки більші самців, але забарвлені так само.

Маса самців сови вухатої — 0,16-0,33 кг, самок — 0,18-0,43 кг, довжина 35-37 см, крило самців — 27,6-31,0 см, самок — 28,2-32,2 см, розмах — 84-95 см.

Пташенята в першому пуховому вбранні білі, мають білий дзьоб з легким сірим нальотом, який з віком темніє, в другому пуховому вбранні — світло-сірі з рудим відтінком і деякою рябизною, великими чорними полями довкола очей, що з'єднуються під дзьобом, білим пір'ям між очима над наддзьобком, сірим дзьобом і добре вираженими пуховими «вушками».

Крила доволі довгі (довші, ніж у сичів), знизу світлі, але не білі, як у сови болотяної (Asio flammeus), з рудим відтінком, чорними плямами на згинах. Знизу на хвості 7 темних смуг і ще 2-3 приховані (у сови болотяної 3 смуги і 1-2 приховані).

Шлюбний сигнал самця — монотонне низьке «укання». Під час токування в проміжках між звуками часто літає і хлопає крилами. Самка видає плакучий звук «няяя», часто в дуеті з самцем. Крик хвилювання — різке «квяк», «квяк-квяк». Пташенята тонко свистять, при чому інтонація свисту залежить від віку.

Поширення[ред.ред. код]

Поширені вухаті сови в Європі та Північній Азії, на північ від межі високостовбурового лісу до Охотського узбережжя, Примор'я та Японії (Хоккайдо), на південь до Іраку, Середньої Азії, Гімалаїв, Китаю. Мешкає також в Північній Африці на Канарських островах, у Північній Америці.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Сова вухата — типовий лісовий вид.

Для полювання сові вухатій потрібні відкриті простори, а тому, суцільних лісів вона уникає.

Максимальної чисельності досягає, як правило, в заплавних лісах, особливо в степовій і тайговій зоні.

Більшість птахів гніздиться в заплавних або водороздільних лісосмугах площею від 0,01 до 100 га або шириною близько 10-100 м, рідше на галявинах великих лісових масивів, в групах з 2-5 дерев і, дуже рідко, на поодиноких деревах. У останні десятиріччя почала оселятися у парках населених пунктів.

Гнізда влаштовує в основному в спорудах ворон сірих (Corvus cornix) і сорок (Pica pica), рідше граків (Corvus frugilegus). Дуже рідко займає гнізда інших птахів. Займаючи гнізда сорок сова зазвичай злегка розриває їхній дах.

У кладці від 3 до 9, частіше 4-6 яєць білого забарвлення. Під час висиджування деякі яйця забруднюються і стають брудно-білі.

Відстань між гніздами різних пар в щільних гніздових угрупуваннях коливається від 100 до 800 м, у менш насичених — від 0,8 до 3 км.

Характерною рисою сов вухатих є збирання у групи на денний відпочинок. Найчастіше групи відпочиваючих сов можна зустріти у осінньо-зимовий період. Інколи в них нараховується до 100 і більше особин.

Посилання[ред.ред. код]