Свято-Миколаївський морський собор
| Свято-Миколаївський морський собор | |
|---|---|
 | |
|
46°38′05″ пн. ш. 32°35′26″ сх. д. / 46.6349000° пн. ш. 32.5907833° сх. д.Координати: 46°38′05″ пн. ш. 32°35′26″ сх. д. / 46.6349000° пн. ш. 32.5907833° сх. д. | |
| Статус | пам'ятка архітектури національного значення |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Херсон вул. Доброхотова, 31 |
| Конфесія | УПЦ |
| Єпархія | Херсонська єпархія УПЦ (МП) |
| Архітектурний стиль | класицизм |
| Будівництво | 1819, 1840 — 1842 |
| Настоятель | Протоієрей Пасенко Василь Андрійович |
  Свято-Миколаївський морський собор (Україна) | |
 | |
 Свято-Миколаївський морський собор у Вікісховищі | |
Свято-Миколаївський морський собор (інші назви: Церква Миколи Чудотворця[1], Миколаївська церква[2]) — знаходиться за адресою вулиця Доброхотова, 31, район Забалки. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 1624[3].
Заснування
Згідно історії, район Забалки виник у кінці XVIII століття, одне з передмість Херсона, яке розкинулося за глибоким яром (балкою), активно почало забудовуватися лише на початку ХІХ ст. Для потреб віруючих на березі річки Кошовій у військового госпіталю побудували невелику дерев'яну церкву, яку освятили в ім'я Святого Миколая Чудотворця.
У 1819 році церкву вивели з військового відомства та перетворили на звичайну парафіяльну[4]. З часом дерев'яна церква занепала, з 1840 року виникло питання про будівництво великого кам'яного храму. Населення Забалки в основному бідне, коштами на спорудження храму допоміг благодійник — колезький асесор Іаков Андрійович Дорошенко, нащадок гетьманського роду Дорошенко, який надав потрібну суму.
9 травня 1842 року у центрі нової ринкової площі був зведений та освячений новий кам'яний храм в ім'я Святого Миколи Чудотворця. Цього святого особливо шанували визволителі Причорноморського краю. Існує легенда, що святий образ Миколи Чудотворця був подарований старій госпітальній церкві князем Г. О. Потьомкіним, це і стало причиною однойменного освячення храму[1].
Під час Кримської війни в Миколаївському храмі відспівували севастопольських захисників, померлих у херсонських госпіталях[5].
До 1904 року церкву розширили двома боковими прибудовами, одна з яких освячена на честь Касперівської ікони Божої Матері, а інша в ім'я Серафима Саровського чудотворця. Будівництво очолив настоятель церкви отець Федір Калинчук, а освятив — преосвященний Дмитро, єпископ Новомиргородський.
До 1917 року при церкві діяла церковно-приходська школа, у ній навчалося у середньому 30 хлопчиків та дівчаток.
Після революції храм Святого Миколая став у Херсоні першим, який виступив з програмою реформ та пристосування до змін у результаті Жовтневої революції соціально-економічним умовам. Від церкви вимагали політичної переорієнтації, визнання нею нового ладу і лояльного відношення до Радянської влади. Але це проіснувало недовго, програма не була здійснена, цьому завадив масовий відхід віруючих від церкви.
У 1922 році з церкви були вилучені всі цінності, у 1929 році зняті дзвони «для індустріалізації країни». Місцеві жителі робили все можливе, для того щоб відновити церкву: збирали пожертви, відновлювали іконостас.
У 1941 році художник Бабенко написав образ Воскресіння і Плащаниці Божої Матері, Розп'яття Господнє.
Під час окупації Херсона німецько-фашистськими загарбниками храм Миколи Чудотворця став місцем, де велася церковно-патріотична робота, вели її священики Тимофій Андрійович Закрицький та Микола Миколайович Ніколайченко.
Після війни священик Закрицький почав організацію Херсонської єпархії і призвав усе духовенство церков області допомогти Радянській Армії. Спільно з Миколою Ніколайченко закликав прихожан на відновлення храму Миколи Чудотворця. Священик Т. А. Закрицький був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 р.р.»[1].
При настоятелеві Никонорі Городові та старості церковної общини І. Г. Мандалуце церква поступово відбудовувалась, відновлено реставраційні роботи, а з 1949 року по 1954 рік відновили обидві прибудови. У 1954 році споруджена кам'яна огорожа до 2-х метрів заввишки.
Восени 1969 року ураганним вітром була пошкоджена на храмі і дзвіниці покрівля, яку відразу ж полагодили. У 1994 році купол дзвіниці відновлено у її первісному вигляді.
У 2007 році Свято-Миколаївський храм отримав статус собору[6]. Зараз це діючий собор, в якому проводяться богослужіння.
На території храму знаходяться могили священиків О. Черняговського, І. Горянова, М. Замши, І. Мясникова, життя яких пов'язане з церквою.
Архітектура
Кам'яний храм побудований у стилі класицизму. Хрестовий план утворений квадратними у плані бічними гілками (південною та північною), подовжених пропорцій західним об'ємом і укороченою прямокутною у плані апсидою на сході. Над середохрестям поміщений масивний за пропорціями купол на світловому восьмиграннику, із західного боку — триярусна дзвіниця. Західний і східний фасади акцентовані портиками із спареними колонами тосканського ордера, завершеними трикутними фронтонами.
Декорація фасадів: поле стін розчленоване пілястрами, підкреслено тягою, завершено антаблементом з високим канельованим фризом. Вікна, дверні отвори і арки двозвонних ярусів дзвіниці мають напівциркулярні контури, декоровані архівольтами, що спираються на профільовану тягу.
У інтер'єрі, завдяки м'якому переходу за допомогою вітрил від потужних опор до барабана купола, великої кількості вікон, створюється залитий світлом єдиний внутрішній простір. Чистота малюнка усіх елементів пам'ятника, пропорціональність його розчленовувань свідчать про кращі традиції російського класицизму і високу майстерність архітектора[3].
Галерея
Зовнішній вигляд
,_%D0%A5%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%BE%D0%BD.JPG)
Внутнішній інтер'єр
Джерела
- Горностаев Е. В. По страницам истории православных церквей Херсона. — Херсон, 1998. (рос.)
- Горностаев Е. В. Храм Николая Чудотворца в Херсоне //Новий день.- 1999.- № 3 .- С.15. (рос.)
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: В 4 т.; Т.4 /Г. Н. Логвин.- К.,1986.- 376 с. (рос.)
- Пасенко В. Здесь учат добру и вере: [О деятельности настоятеля храма о. Василия]// Православна Таврія.- 1999.-№ 8.-С.10. (рос.)
- Сквозь годы и судьбы. Современный Херсон / Авторы-составители: О. Алеферко, С. Алеферко.- Херсон: Надднепряночка, 2003.- 224 с. (рос.)
Примітки
- ↑ а б в Горностаев Е. В. По страницам истории православных церквей Херсона. — Херсон, 1998. — С. 56-59. (рос.)
- ↑ Цікаві місця України: Херсон. ua.interestingukraine.kiev.ua. Процитовано 27 березня 2015 року.
- ↑ а б Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР / Г.Н. Логвин. — К., 1986. — Т. 4. — С. 128. (рос.)
- ↑ Свято-Николаевский морской собор. www.votpusk.ru. Процитовано 30 березня 2015 року.(рос.)
- ↑ Николаевский морской собор. www.doroga.ua. Процитовано 30 березня 2015 року.(рос.)
- ↑ Николаевский морской собор в Херсоне. herson.glo.ua. Процитовано 30 березня 2015 року.(рос.)